2. Загальні вимоги до влаштування та розміщення споруд на місцевості. Стійкість фортифікаційних споруд від сучасних засобів враження . Захисні товщі. Грунти їх характеристики.

При розташуванні фортифікаційних споруд необхідно забезпечувати правильне розташування їх на позиціях та в районах розміщення у відповідності до бойової задачі, тактичних замислів та з врахуванням захисних та маскувальних властивостей місцевості, а також топографічних та гідрогеологічних умов.

У відповідності з цим при виборі місць посадки споруд на місцевості необхідно забезпечити:

• найкращі умови для виконання бойової задачі;

• таємність від наземного спостереження та повітряної розвідки противника;

• мінімальні терміни зведення споруд з найменшими витратами сил та засобів;

• необхідні умови для експлуатації споруд (наявність скритих підступів, можливість відводу від споруди поверхневих вод, захисту від снігових заносів, гідроізоляцію споруд, подачу чистого повітря в них та ін.).

При виборі місць розташування споруд повинні враховуватись також ступінь пожежної безпеки, можливість затоплень, а також інші місцеві особливості.

Споруди, розташовані в складках рельєфу місцевості, товщах, ярах, в лісі, більш стійкі до ядерного вибуху, важче знаходяться противником та допускають велику обсипку грунтом, ніж споруди, розташовані на відкритій рівнинній місцевості. По відношенню до ймовірного епіцентру ядерного вибуху споруди вигідно розміщувати на зворотніх схилах висот, орієнтуючи вхід в бік, протилежний найбільш ймовірному напрямку, стрілецько-артилерійського вогню противника.

Всі фортифікаційні споруди та процес їх зведення необхідно ретельно маскувати, приділяючи особливу увагу важливим спорудам на пунктах управління. Необхідно також ретельно приховувати підведенні до споруд комунікації, усувати демаскуючі ознаки експлуатації споруд.

Успіх маскування фортифікаційних споруд досягається за допомогою врахування технічних засобів і прийомів ведення розвідки противником, максимальним використанням темного часу доби, маскувальних властивостей місцевості, метеорологічних умов, вмілим використанням технічних засобів маскування.

Стійкість фортифікаційних споруд досягається рівномірною конструкцією основного приміщення та входу в спорудах закритого типу, наявністю захисної товщі над спорудою або бруствера навколо споруди, захисту отворів, прорізів від проникнення ударної хвилі, хімічних, бактеріологічних та отруйних речовин.

Польові фортифікаційні споруди розраховуються на ударну дію снарядів, мінометних мін, авіабомб (вибух снаряду до 155 мм на віддалі, 1,6 м від споруди), дію ядерного вибуху (розрахунок на дію ядерного вибуху ведеться на повітряний вибух потужністю до 20 кг), і під кінець, фугасну дію снарядів, мін, авіабомб.

Польові фортифікаційні споруди в залежності від конструкції витримують розрахунковий тиск у фронті ударної хвилі від 0,5 до 2,0 кгс/см.

Захисна товща має призначення:

• послабити дію ударної хвилі ядерного вибуху;

• не допускати проникнення снаряду, міни, авіабомб в звичайному спорядженні до споруди ,та послабити дію їх вибуху;

• знизити до безпечної величини дози проникаючої радіації від вибуху ядерного боєприпасу;

• забезпечити захист від світлового випромінювання та горючих сумішей, а також від хімічних, бактеріальних та радіоактивних засобів ураження.

Типові захисні товщі приймаються для перекриття щілин - до 90 см. бліндажів - до 110 см.; сховищ - до 190 см. Для зменшення глибини проникнення снаряда (міни, авіабомби) в ґрунтову товщу закритих споруд може вводитись твердий прошарок - тюфяк, з каменю, збірного залізобетону, сталевого прокату, колод і т. д.

Грунти та їх характеристики

Грунти застосовуються в якості захисної товщі. В додатку 1 стор. 649 керівництва "Військові фортифікаційні споруди" наведені дані щодо типових захисних товщ брустверів, які не пробиваються кулею 7,62 мм.

В додатку 2 стор. 650 керівництва наведені захисні товщі покрить ВФС, що забезпечують захист від місцевої дії удару та вибуху снарядів.

В додатку 7 стор. 659-662 керівного посібника дані фізико механічні характеристики грунтів / коефіцієнти розробляємості та руйнування крутизна відкосів, коефіцієнт місцевості, кут внутрішнього тертя і т.д.

Для розробки грунтів при фортифікаційному обладнанні застосовуються різні засоби механізації. Більш детально студенти вивчають їх при вивченні курсу "Технічна підготовка". Для відривання траншей та котлованів застосовується машина ПЗМ, ПЗМ-2, для котлованів машини МДК-2М, МДК-3 , Е-4421, для відривання траншей БТМ-3. Характеристики даних машин є в додатку 26 стор. 708-700 , керівного посібника . Для відривання котлованів, траншей застосовується шанцевий інструмент - велика саперна лопата та піхотна лопата . Одна людина за годину може відрити в слабких та середніх грунтах великою саперною лопатою 1,00-1,25 м³, піхотою 0,5- 0,6 м³ в твердих грунтах великою саперною лопатою 0,5-0,6 м³ ,в мерзлих (з попереднім руйнуванням кіркою чи ломом) - 0,1-0,2 м³