1.Мета та основні задачі військової фортифікації в сучасних умовах. Фортифікаційні споруди, їх класифікація, характеристика та захисні властивості.

Фортифікація - це наука, що вивчає будову та властивості укріпленої позиції та її елементів.

Обладнання чи укріплення позицій переслідує наступні цілі:

• по-перше, дати військам захист в бою;

• по друге, з початком атаки противника, дати захист від засобів ближньої боротьби і тим самим покращити умови ведення бою своїми військами.

Основними задачами військової фортифікації є:

• використання захисних та маскувальних властивостей місцевості при розташуванні підрозділів в районах та на позиціях;

• підвищення ефективності застосування зброї; бойової техніки, військ та об'єктів від всіх засобів враження противника, шляхом фортифікаційного обладнання районів, рубежів та позицій;

• широке застосування засобів механізації, підривних зарядів (зарядів вибухових речовин), конструкцій споруд промислового виготовлення і місцевих матеріалів при фортифікаційному обладнанні

Фортифікаційними спорудами називаються споруди, які забезпечують виконання бойової задачі, тобто ведення вогню, маневру під вогнем противника або які забезпечують захист своїх військ та техніки від засобів ураження противника.

Вони підвищують ефективність застосування зброї та бойової техніки, стійкість керування військами та забезпечують захист від сучасних засобів ураження.

До засобів ураження відносяться ядерні та нейтронні боєприпаси, що доставляються до цілі артилерією, ракетами та авіацією, боєприпаси в звичайному спорядженні. Не виключається застосування хімічної, бактеріологічної (біологічної) зброї.

Уражуючими факторами ядерних боєприпасів є:

• ударна хвиля;

• світлове випромінювання;

• проникаюча радіація;

• електромагнітне випромінювання та зараження місцевості. Уражуючими факторами боєприпасів у звичайному спорядженні є:

• ударно-вибухова дія;

• ударна хвиля;

• осколки, кулі;

• спеціальні убойні елементи;

- запалююча дія.

Отруйливі речовини (зарин, зоман, У-гази, іприт та ін.), бактеріальні засоби (хвороботворні мікроби та токсини) можуть доставлятись з допомогою артилерії, ракет, авіації.

Військові фортифікаційні споруди забезпечують захист, як від окремого, так і від комбінованого впливу різних засобів ураження-ядерних, звичайних, радіологічних, хімічних, бактеріальних.

Класифікація фортифікаційних споруд.

1.За призначенням фортифікаційні споруди поділяються на споруди :

• для ведення вогню;

• для спостереження та керуванням вогнем;

• для захисту особового складу; - для ПУ;

• для медичних пунктів, медично - санітарних батальйонів та польового госпіталю;

• для захисту техніки та матеріальних засобів.

2. За конструкцією фортифікаційні споруди є :

• відкритого типу;

• закритого типу.

Відкриті споруди - окопи, траншеї та ходи сполучення, щілини, укриття для техніки та матеріальних засобів - являє собою котлован або рівчак з бруствером, з одного боку або кількох боків.

Висота бруствера влаштовується від 0,3 до 1,5 м. із зовнішніми та внутрішніми відкосами. В залежності від умов місцевості та глибини залягання ґрунтових вод вони можуть бути заглибленими або насипними.

Закриті споруди мають замкнуту конструкцію остова споруди та захищений вхід, над ними захисна ґрунтова товща. До них відносяться: перекриті щілини, бліндажі та сховища.

а) За ступенем захисту від хімічної, бактеріологічної зброї та радіоактивного пилу закриті споруди поділяються на споруди колективного захисту (КЗ) та індивідуального захисту (ІЗ). В перших особовий склад може бути без індивідуальних засобів захисту (протигазів та ін.), у других-в індивідуальних засобах захисту.

б) За ступенем захисту від ядерної зброї закриті споруди поділяються на класи захисту, які характеризують значення надлишкового тиску на споруду від ударної хвилі ядерного вибуху.

Польові фортспоруди звичайно витримують тиск від 0,5 до 2 кгс/см.2.

в) За умовами зведення та експлуатації закриті споруди поділяються на споруди польового та довготривалого типів. Польові споруди зводяться з місцевих матеріалів, збірно - розбірних конструкцій промислового виготовлення і можуть багатократно збиратися та розбиратися . Довготривалі споруди зводяться в мирний час з елементів та конструкцій промислового виготовлення (залізобетонні) та розбиранню не піддягають.

г) За розміщенням відносно поверхні землі закриті споруди поділяються на споруди наземні (звичайні), які зводяться на поверхні землі без відривання котловану, а потім обсипаються грунтом, і котлованні, які можуть бути напівзаглибленими або повністю заглибленими. Котловани відриваються землерийними машинами, вручну або із застосуванням ВР , потім в котловані збирається остов споруди, здійснюється обсипка остова грунтом; та підземні, які зводяться без порушення поверхні землі. Товща грунту над підземною виробкою забезпечує захист від засобів ураження.

Входи в закриті споруди влаштовуються різноманітної конструкції з остовом.

В спорудах колективного захисту влаштовуються 1-2 герметичні перегородки з герметичними дверима.

3. За застосованими матеріалами фортифікаційні споруди поділяються на:

земляного типу;деревоземляного типу;кам'яні;металеві;

тканеві; ткане каркасні ;пластмасові.

Захисні властивості споруд визначаються їх конструкцією.

Відкриті спорудив 1,5-2 рази зменшують радіус зон виходу з ладу особового складу, зброї, техніки та матеріальних засобів від уражаючих факторів ядерної зброї в порівнянні з розташуванням на необладнаній місцевості, а також:

• захищають від куль, осколків, снарядів, мін, авіабомб в звичайному спорядженні та знижують втрати від фугасної дії цих боєприпасів;

• при влаштуванні над такими спорудами козирків з грунтом обсипкою (до 10 см.) відкриті споруди забезпечують захист від запалювання засобів та краплино-рідинних отруйних речовин.

Закриті споруди забезпечують більш високий захист від ядерної зброї та звичайних засобів враження, ніж відкриті.

Перекриті щілини мають ті ж захисні властивості, що і відкриті та додатково захищають:

• повністю від світлового випромінювання ядерного вибуху;

• від запалювальних засобів та краплино-рідинних ОР;

• послаблюють дозу проникаючої радіації в 25-30 раз.

Бліндажі мають захисні властивості перекритих щілин ш додатково захищають:

• від кулькових бомб;

• зменшують в 2-3 рази радіуси зон виходу з ладу особового складу від вражаючих факторів ядерної зброї в порівнянні з розташуванням на необладнаній місцевості;

• послабляють дозу проникаючої радіації в 200-400 разів. Сховища по конструкції можуть бути однаковими, але в сховищах важкого типу влаштовується прошарок із каменя, бетону, залізобетону, так званий "тюфяк", які збільшують захисні властивості таких споруд при влученні снарядів.

Сховища легкого типу мають захисні властивості бліндажів та додатково захищають:

• від прямого влучення мінометної міни калібром до 106,7 мм.( є в озброєнні США);

• від хімічної, бактеріологічної зброї, радіоактивного типу (конструкція споруди передбачає колективний захист);

• зменшують радіус зони виходу з ладу особового складу в 3 і більше разів в порівнянні з розташуванням на необладнаній місцевості;

• послаблюють дозу проникаючої радіації в 400 та більше разів;

• в 10 разів зменшуються втрати особового складу при наземному і в 25 разів при повітряному ядерному вибуху.

Сховища важкого типу повністю захищають особовий склад при знаходженні сховища в епіцентрі повітряного ядерного вибуху потужністю 10 кт., а також при прямому попаданні в них снаряду до 155 мм.;

• захищають від хімічної, бактеріологічної зброї, радіоактивного пилу;