6.Руйнування доріг і дорожніх споруд

На дорогах, як правило, руйнують інженерні споруди: мости, шляхопроводи, водопропускні труби, підпірні стіни, насипне полотно, дамби, покриття. На гірських дорогах доцільно влаштувати скидання земляного полотна дороги.

Руйнування земляного полотна проводиться шляхом улаштування в ньому вирв і ровів, а також шляхом його скидання. При ширині дороги до 8 м підривають один заряд, при більшій ширині – два і більше заряди, закладаючи їх на глибину 2-2,5 м. Відстань між зарядами впоперек дороги беруть такою, щоб після їхнього вибуху між вирвами залишалися перемички не більше 1,5 м, а відстані між зарядами в рядах відміряють рівними трьом-чотирьом радіусам вирви.

Невеликі водопропускні труби з отвором до 2 м² підривають одним чи декількома зосередженими зарядами, які встановлюються усередині (впритул до склепіння), кінці труби забивають мішками із землею на довжину 1-2 м. Масу заряду можна брати приблизно з розрахунку на 1 м³ об’єму труби (бетонної) 2 кг ВР.

7.Підривання дерев’яних, металевих та залізобетонних мостів

У дерев’яних низьководних мостах підриваються опори й прольотні споруди. Опору руйнують одним зарядом (мал.12), розташованим у її середині, на висоті, що дорівнює половині відстані від поверхні води до настилу.

Малюнок 12 – Підривання опор і прогонових будов низьководних

дерев’яних мостів:

1 – заряд; 2 – підмостки для

укладання зарядів

Масу заряду розраховують за формулою

С=30 КDr² (кг)

де С – маса заряду ВР, кг; К – коефіцієнт, що залежить від породи дерева;

D – діаметр (товщина) найбільш віддаленого елемента, що підривається, м;

r – відстань від центра заряду до осі найбільш віддаленого елемента, м.

У металевих мостах підривають опори та прольотні споруди. Проміжні мостові опори підривають (в залежності від довжини прогону) по всій їх ширині або по косому зрізу.

При підриванні берегових устоїв по всій ширині на одному рівні (або по косому зрізу) зосереджені заряди розташовують у колодязях, що відриваються, у насипах за передніми стінками, або в рукавах, що пробиваються з лицевого боку стінок. Ці колодязі відривають на глибину більш ніж 1,5 товщини передньої стінки.

Мостові опори підривають по косих перерізах з метою надійності скидання прольотних споруд в бік від осі моста. Зосереджені заряди з цією ж метою розташовують на різній висоті таким чином, щоб площина, що проведена через їх центри, утворювала з горизонтом кут не менше 45⁰, а один з країв опори залишався б цілим після вибуху.

Якщо висота опори перевищує 15 м, необхідно розташувати на одній вертикалі два заряди, причому, нижній заряд розташувати, як вказано, а другий – вище (на відстані, що дорівнює двом товщам опори).

У металевих мостах з прогонами до 10 м руйнують тільки опори по всій їх ширині.

Металеві мости з прогонами від 10 до 25 м руйнують шляхом підривання опор по всій ширині на одному рівні й прогінну споруду в одному або двох перерізах.

Металеві мости з прогонами більше 25 м руйнують шляхом підривання опор по косих перерізах з одночасним перебиванням верхніх і нижніх поясів головних ферм.

При руйнуванні мостів з великими прольотами скиданням і скручуванням прольотних споруд, підривні заряди для підривання поясів головних ферм розташовують у середніх вузлах, де знаходиться декілька елементів конструкцій.

У більшості випадків залізобетонні мости мають масивні опори (з бетону, каменю) й залізобетонні прольотні споруди балочного або арочного типу.

У залізобетонних мостах балочної конструкції підривають тільки опори (без перебивання прольотних споруд). Підривають їх тільки по косих перерізах, як і в металевих мостах.

У мостах балочної конструкції з попередньо напруженою арматурою, крім підривання опор необхідно вибивати бетон на кінцях головних балок, де кріпляться пучки кінців розтягнутої арматури. Це послаблює напружену арматуру й робить балки у непридатними для використання. В мостах такої конструкції з їздою поверху опори, як правило, бувають низькі. Тому в них, крім опор необхідно підривати й прольотні будови в одному або в двох місцях.

У мостах рамної конструкції (шляхопроводи, віадуки), у яких висота опор перевищує ширину проїзної частини, підривають опори з метою скидання прольотних споруд в сторону від осі мосту.

Стояки рамних опор підривають також з розрахунком перекиданні прогінної споруди. Для цього стояки рамних опор, що розташовані з боку, в який проводять руйнування, перебивають в двох місцях (знизу й зверху), а стояки, що розташовані у протилежному боці, тільки посередині висоти.

У тих випадках, коли рамні мости мають дуже низькі опори (висота моста значно менша його ширини), необхідно підривати як опори, так і прогінну споруду, вибиваючи в них бетон в одному, найбільш слабкому місці, що забезпечує значну деформацію прогінної споруди, а у шляхопроводах, крім того, загромадження нижньої дороги.

У разі нестачі часу руйнування залізобетонних мостів розрізної балочної конструкції може проводитися підриванням прольотних споруд зарядами, що розташовані на проїжджій частині над несущими балками усередині прогону.

Псування та знищення військової матеріальної частини, обладнання й військового майна проводиться у тому випадку, якщо вони, в силу бойової обстановки, що склалася, не можуть бути вивезені або використані.

Псування та знищення військової матеріальної частини, обладнання й військового майна здійснюється підриванням, спалюванням та механічним руйнуванням.

Військова техніка, майно та боєприпаси приводяться у непридатний стан (знищуються) підриванням зарядів ВР, що розташовують у визначених місцях .

Підривання льоду

Руйнування льоду проводиться для улаштування ополонок з метою улаштування загороджень, обладнання переправ, захисту мостів під час льодоходу та проводження суден. Руйнування льоду можна проводити вручну (ломами, сокирами, пилами), механічним способом (мотопилками, електропилами) та вибуховим способом. Маса під льодових зарядів для улаштування ополонок і найбільш вигідна глибина їх занурення у воду, розраховуючи від поверхні льодового покрову (табл.10), визначається в залежності від необхідного діаметру (ширини) ополонки й товщі льоду. Для орієнтовного визначення кількості ВР, необхідного для підривання льоду, приймають на один квадратний метр льодової поверхні 75 г тротилу при товщі льоду до 0,5 м. Вказані вище величини зарядів у всіх випадках, коли це можливо, підлягають уточненню пробними вибухами.

Таблиця 10

Маса зарядів для підривання льоду й найбільш вигідна

глибина їх занурення

Маса заряду, кг	Глибина занурення заряду, м	Діаметр ополонки при товщині льоду, м
		0,2-0,3	0,3-0,4	0,4-0,5	0,5-0,6	0,6-0,8	0,8-1,0	1,0-1,2	1,2-1,5
1	1,2	6,0	6,0	6,0	5,8	5,6	–	–	–
3	1,6	12,0	8,9	8,6	8,4	8,0	7,5	–	–
5	1,8	18,0	10,5	10,0	10,0	9,5	9,3	–	–
10	2,0	–	13,1	12,5	12,5	12,0	11,5	10,5	–
20	2,3	–	–	–	15,8	15,2	14,5	13,5	12,5

Для опускання зарядів під лід в ньому ломами, механічними й електричними бурами або вибухами малих зарядів ВР розміщених на поверхні, проробляють ополонки такого розміру, щоб основні заряди проходили в них вільно. Маса зарядів ВР на поверхні льоду визначається за таблицею 11.

Таблиця 11

Маса зарядів для пробивання ополонок в кризі

Товщина льоду, м	Маса зовнішнього заряду, кг	Заряди в товщині льоду
		глибина закладання заряду, м	маса заряду, кг	діаметр ополоники, м
0,3	0,2	–	–	–
0,4	0,4	–	–	–
0,5	0,6	0,3	0,4	0,6
0,6	–	0,3	0,6	0,7
0,8	–	0,4	0,8	0,8
1,0	–	0,5	1,0	0,9
1,2	–	0,6	2,4	1,0
1,5	–	0,75	3,0	1,2

Заряди (основні) опускаються в ополонки на глибину на мотузках або на жердинах з поперечинами, що вкладають на лід поперек ополонок (мал.13). Для уникнення спливання зарядів до них прив’язують вантажі.