Типи осіб, яким частіше загрожують розлади здоров’я:

Гіперсоціальна людина – занадто „правильна”, над-відповідальна, надвимоглива до себе, орієнтована на досягнення соціального визнання, на кар’єру.

Максималіст – людина, яка живе у постійному конфлікті зі світом як „непримиримий борець за справедливість”.

Прямолінійна – настирлива, безкомпромісна людина, яка визнає лише біле або чорне, лише „так” або „ні”, коли домагання, навіть нереально завищені, мають бути досягненні будь-якою ціною.

Слабка – низькоадаптована людина; слабкою людина стає лише тоді, коли вона погоджується бути такою.

Тривожно-помислива людина, для якої характерним є відчуття страху, котре виснажує організм.

Волюнтарист – людина, яка залишає життя на потім, йдучи до успіху в справі, сподіваючись винагородити себе „потім”; однак „потім” частіше не наступає; людина приходить до розбитого корита, не переживши сповна свого життя і здобувши „букет хвороб”; це модель гордині людини у суперечці з природою, зі своєю натурою.

Аутоагресивна – для такої людини характерний сплав болючого відчуття неспроможності, не пом’якшеного психологічним захистом, і однієї надцінної ідеї при пригніченому інстинкті самозбереження. Таку людину постійно гнітить вражене самолюбство.

Цікавий експеримент було проведено у США в одному з університетів у 60-х роках ХХ ст. Серед студентів-медиків і юристів провели тестування з метою виявлення рис характеру, зокрема здатності сердитися і дратуватися. Через 25 років виявилося, що з веселих і добродушних лікарів (з числа колишніх протестованих студентів) померло 2%, а серед дратівливих і злих – 14%. Серед юристів: 4% смертей серед тих, хто приймає життя легко; 20% - серед людей, сердитих на життя.

Холістичний (англ. holism, від грец. őλος – цілий, увесь) підхід передбачає урахування цілісної біопсихо-соціальної природи людини, а відтак – розуміння її психічного здоров’я як наслідку взаємодії біологічних (зокрема фізіологічних та екологічних), психологічних та соціальних чинників. Як причиною здоров’я, так і причиною розладу чи хвороби у кожному конкретному випадку виступає комплекс чинників, декілька чи один з яких можуть бути провідними. Відповідно попередження чи подолання будь-якого розладу чи хвороби має ґрунтуватися на основі роботи з виявленим комплексом чинників. Наприклад, подолання депресивного настрою має включати щонайменше зміну стереотипного стилю негативного мислення, корекцію самооцінки, побудову оптимістичної перспективи майбут-нього, складання детального плану конкретних дій на найближчий проміжок часу, легке регулярне фізичне навантаження і продуманий режим відпочинку, підбір відповідного меню (більше гострої їжі, м’яса та мінімум солодощів і мучного), можливу зміну обстановки, а також роботу з найближчим соціальним оточенням клієнта з метою навчання способам надання психологічної підтримки.

Окрім цього, холістичний підхід передбачає цілісне бачення здоров’я людини, у структурі якого психологічне і психічне здоров’я виступають складовими компонентами. К.Сельченок, цитуючи К.Уоддінгтона, зазначає, що „психічне є імператив-но креодизуючим („kreod” – „канал”) всі окремі частини рівнем розвертання активності цілого”. Очевидно, що через психічну складову (як через канал) можлива гармонізація взаємодії усіх складових (фізичної, соціальної, духовної) здоров’я і досягнення його високого рівня. Деякі автори пропонують розглядати здоров’я як інтегрований показник гармонійного поєднання духу, душі і тіла. Тобто, людина здорова лише тоді, коли її тіло, душа і дух у згоді між собою.

Ідеєю „цільного” пізнання людини, тобто цілісного (холістичного) підходу до її вивчення пронизані праці В.М.Бехтерєва, Д.Енджела, А.Маслоу та ін.

Інтегративним чинником психічного здоров’я людини, який вповні відображає взаємодію біологічних, соціальних та психологічних аспектів її життя, виступає спосіб життя (в індивідуальному випадку - стиль життя).

Більшість вчених схиляється до єдиної моделі здоров'я з точки зору його найважливіших чинників: екологічні фактори (18%), генофонд (18%), служба охорони здоров'я (10%) і спосіб життя (58%).

Виділення способу життя (стилю життя) як провідного чинника здоров’я цілком узгоджується з холістичним підходом.

Спосіб життя – одна з найважливіших біосоціальних категорій, що інтегрує уявлення про певний вид (тип) життєдіяльності людини. Вона характеризується особливостя-ми повсякденного життя людини, яке охоплює її трудову діяльність, побут, форми використання вільного часу, задоволення духовних та матеріальних потреб, участь у суспільному житті, норми і правила поведінки.

Стиль життя – поведінкова особливість життя людини, тобто певний стандарт, під який пристосовується психологія і психофізіологія особистості. По суті – це "обличчя" людини.

Відповідно, сприятливим для здоров’я є здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя – концентрований вираз взаємо-зв’язку способу життя і здоров’я людини. Здоровий спосіб життя об’єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і побутових функцій в оптимальних для здоров’я і розвитку умовах. Він виражає певну орієнтацію діяльності особистості у напрямку зміцнення і розвитку особистого (індивідуального) й суспільного здоров’я.

Для здорового способу життя недостатньо зосередити зусилля лише на подоланні чинників ризику і боротьбі зі шкідливими звичками – важливо виділити і розвивати всі ті різноманітні тенденції в собі й своєму житті, які "працюють" на творення здоров’я.

Здоровий спосіб життя має відповідати конституції людини. Нижче у таблиці представлене співвідношення між евдемо-нічними (евдемонізм, від грец. εύδαιμονία – щастя – етичний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини до щастя) установками й характеристиками поведінки та темпераменту, систематизоване на основі типології стилів життя, розробленої А.Кроніком та Р.Ахмеровим. Індивідуальний стиль особистості розгляда-ється названими авторами як реалізація її уявлень про щастя та шляхи його досягнення. Психологічні способи досягнення щастя розуміють як способи саморегуляції людиною своєї мотивації до світу. Автори виділяють дві форми такої саморегуляції: підсилення людиною значущості світу і підсилення своїх можливостей.