1 Органи управління та структура Національного банку України
Мережа установ Національного банку затверджена Президією Верховної Ради України і складається з центрального апарату, Кримського республіканського, обласних, київського і Севастопольського міських управлінь, розрахункових центрів при них, регіональних відділень і розрахункових касових центрів у містах і районах, представництв банку за кордоном, обчислювальних і технічних центрів, навчальних закладів та інших установ і організацій. Для поточної роботи в структурі центрального банку створені управління з аналізу та організації економічної роботи, статистики та платіжного балансу, ринку капіталів і бірж, оперативного прогнозування та аналізу розвитку грошово-кредитного ринку, платіжних систем, комп’ютерних технологій, організації роботи з готівкою, аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів, реєстрації та ліцензування банків, міжнародних банківських зв’язків, банківської безпеки тощо. При центральному апараті НБУ діють центр міждержавних розрахунків, державна скарбниця, центральна розрахункова палата, центральне сховище, банкнотно-монетний двір, інженерно-технічний центр, інформаційне управління, банківська академія та ряд видань: «Бюлетень НБУ», «платіжний баланс України» та інші. Керівним органом національного банку є Правління у складі Голови Правління, його заступників і членів правління. Голова Національного банку України призначається на посаду строком на 4 роки та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України.
3.Сутність та значення банківських операцій з банківськими металами.
Дорогоцінні метали – це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані. Банки здійснюють операції з банківськими металами (дорогоцінними металами, доведеними до найвищих проб у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монетами з дорогоцінних металів). Види операцій з банківськими металами: 1) депозитні операції (з розміщенням, без розміщення та випуск золотих сертифікатів); 2) операції з надання кредитів у дорогоцінних металах, а також під заставу золотого депозиту; 3) операції монетами з дорогоцінних металів; 4) операції спот – купівля-продаж дорогоцінних металів контрагентами на умовах зарахування (списання) металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше наступного робочого дня після укладення угоди; 5) операції типу «своп» - це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу; 6) опціони – право продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату чи протягом усього обумовленого строку; 7) форвардні угоди, які передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує 2-й робочий день після укладення угоди.
Аналіз власного капіталу банку за допомогою методу коефіцієнтів
Аналізуючи стан власного капіталу банків, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв’язок між різними статтями, класами чи групами статей балансу.
Власний капітал банку, виходячи з функцій, які він виконує, посідає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку.
Для оцінювання власного капіталу банку можуть використовуватися і такі коефіцієнти:
Зазначені вище коефіцієнти характеризують з того чи іншого боку функціональне призначення власного капіталу банку, однак їм властиві недоліки. По-перше, не враховується призначення окремих складових власного капіталу. По-друге, суб’єктивний характер оцінок та висновків, відсутність обґрунтованих та загальновизнаних значень перелічених вище коефіцієнтів. По-третє, велика трудомісткість визначення цих коефіцієнтів.
Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності або коефіцієнт Кука) визначається як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (Аз):
Білет № 21