2.2 Кон’юнктура телекомунікаційних послуг в Україні.

Український ринок телекомунікаційних послуг має деякі відмінності від ринку послуг в розвинутих країнах. В Україні, як і в більшості країн світу, переважають за масовістю споживання послуги поширення програм телерадіомовлення, але вони займають тільки 2,7% від усього обсягу доходів телекомунікаційної сфери. Послуги телефонного зв’язку в фіксованих телефонних мережах і мережах рухомого зв’язку (29,5 млрд. грн.) займають 92,1% усієї суми доходів. За прибутковістю, поза конкуренцією знаходяться послуги мереж рухомого зв’язку. Їх частка у доходах становить 63,1%, що у 2,2 рази більше ніж частка фіксованих телефонних мереж.

Варто зауважити, що в обслуговуванні цих мереж зайнято приблизно у 6 разів менше працівників, ніж у обслуговуванні фіксованих телефонних мереж, а вартість будівництва таких мереж у розрахунку на одного абонента приблизно втричі менша.

З огляду на такі макроекономічні співвідношення стають зрозумілими дуже жвава кон’юнктура у секторі послуг рухомого зв’язку і в’ялість, на грані стагнації, кон’юнктури в усіх інших секторах телекомунікаційних послуг. В останні два-три роки монополізм двох основних операторів мереж рухомого зв’язку (UMC та Київстар – 95 % ринку послуг рухомого зв’язку) намагаються порушити іще кілька операторів мереж рухомого зв’язку, однак перспективи цього дуже вже примарні [1].

Маємо явний перекіс розвитку ринку телекомунікацій (його гіпертрофію) в бік двох операторів рухомого зв’язку, які, задовольняючи суттєво меншу частину потреб українських користувачів у телекомунікаційних послугах, отримують вже 63% доходів усієї сфери телекомунікацій. Такий висновок потребує деяких пояснень.

На підставі зазначених даних можна вважати, що у середньому, один реальний користувач мереж рухомого зв’язку за рік отримав 608 хвилин послуг телефонних переговорів сплативши за них 1000 гривень.

Сукупний трафік міських і сільських мереж становить приблизно 30 млрд. тарифо-хвилин. В якості плати за цей трафік оператори мереж фіксованого зв’язку отримали теж, приблизно 70% своїх доходів (1,9 млрд. грн.) від, приблизно 11 млн. реальних користувачів.

В середньому за рік, один реальний користувач мереж фіксованого телефонного зв’язку, отримав, таким чином 2730 хвилин послуг телефонних переговорів, заплативши операторам цих мереж усього 173 гривні. На одну гривню користувач фіксованих мереж отримує у 18 разів більше телефонних послуг.

Окрім послуг телефонних переговорів, мережі фіксованого зв’язку надають іще ряд важливих і тривалих у часі телекомунікаційних послуг, таких як поширення сигналів програм телерадіомовлення, Інтернет. Іншими словами, мережі фіксованого зв’язку виконують на одиницю витрат користувачів в десятки разів більший обсяг корисної телекомунікаційної роботи у натуральному вимірі, ніж мережі рухомого зв’язку. А отримують від користувачів лиш 36% доходів телекомунікаційної сфери. Це і є явищем гіпертрофії у розвитку українського ринку телекомунікаційних послуг.

Ринок телекомунікаційних послуг в Україні – це, в основному, ринок послуг корпоративного (виробничого) зв’язку. Дійсно, частка населення на цьому ринку складає лиш 40%. Домінуючою є купівельна спроможність корпоративних споживачів телекомунікаційних послуг – 60%. Таке співвідношення підкреслює важливу виробничу роль телекомунікацій в суспільстві. До речі, таке співвідношення характерно і для розвинутих країн, і для світу в цілому. Корпорації першими і в більших кількостях споживають традиційні і новітні телекомунікаційні послуги для вдосконалення своєї основної діяльності. Слушною є думка, яка зустрічається в деяких аналітичних матеріалах, що без телекомунікацій не могли б виникнути транснаціональні корпорації, які наразі є основою економічного і політичного прогресу в світі, у тому числі і в інфокомунікаційній сфері.