- •Лекція № 2.
- •6. Поняття про сприймання. Сприймання – це відображення у свідомості людини предметів і явищ у сукупності їхніх якостей та частин, що діють у певний момент на органи чуття.
- •7. Загальні особливості сприймання. Найважливішими особливостями сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність, апперцепція, осмисленість, вибірковість, ілюзія.
- •8. Класифікація та види сприймання. За провідним аналізатором виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, тактильне, кінестезичне, нюхове і смакове.
- •10. Властивості уваги. Увага – це динамічний перебіг пізнавальних процесів. Вона не має власного змісту, а також продукту, але має специфічні властивості.
- •Етапи логічного запам’ятовування:
- •Мислення – це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв’язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності.
- •Поняття – це форма мислення, в якій відображається суть предметів і явищ реального світу в їх істотних, необхідних ознаках і відношеннях.
- •5. Види мислення. Розвиток мислення. Поняття про інтелект.
- •6. Поняття про уяву. Види уяви. Процеси уяви.
- •Процеси уяви здійснюються різними способами. Найбільш вживаними із них є наступні:
Лекція № 2.
6. Поняття про сприймання. Сприймання – це відображення у свідомості людини предметів і явищ у сукупності їхніх якостей та частин, що діють у певний момент на органи чуття.
Як і відчуття, сприймання виникають тільки за безпосередньої дії об'єктів на аналізатори.
Сприймання не зводиться до суми окремих відчуттів, хоча й передбачає їх наявність у відображенні дійсності. Сприймання залежить від певних відношень, що існують між відчуттями, взаємозв'язок яких, у свою чергу, залежить від зв'язків і відношень між якостями, властивостями, різними частинами предметів і явищ. Без відчуттів сприймання неможливе.
Сприймання предметів і людей, з якими суб'єкту доводиться мати справу, ситуації, в якій він перебуває, становить необхідну передумову усвідомленої людської дії.
Процес сприймання тісно пов'язаний з іншими психічними процесами: завдяки мисленню ми усвідомлюємо те, що сприймаємо; завдяки мові називаємо предмет сприймання; почуття допомагають виробити певне ставлення до того, що сприймаємо; завдяки волі довільно організовуємо цей процес.
Сприймання посідає важливе місце в процесі пізнання людиною об'єктивної дійсності. Разом з відчуттями воно є джерелом усіх знань про довкілля.
Будучи необхідною умовою орієнтування в навколишній дійсності, сприймання формується в процесі діяльності людини.
Фізіологічною основою сприймання є рефлекс на відношення – відношення між подразниками.
7. Загальні особливості сприймання. Найважливішими особливостями сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність, апперцепція, осмисленість, вибірковість, ілюзія.
Предметність. Унаслідок впливу певних предметів і явищ навколишньої дійсності на наші органи чуття формується предметність сприймання. Вона виявляється в акті об'єктивації, тобто у віднесенні даних, отриманих із зовнішнього світу, до цього світу.
Цілісність та структурність. Сприймаючи певний об'єкт, ми виділяємо його окремі ознаки, властивості й водночас об'єднуємо їх у єдине ціле. завдяки чому в нас виникає його цілісний образ.
Константність. Під константністю розуміють відносну постійність величини, форми, кольору предметів, що сприймаються при зміні відстані, ракурсу, освітленості.
Апперцепція. З попереднім досвідом людини пов'язані її настанови, прагнення. почуття, погляди і переконання, які також впливають на сприймання нею предметів і явищ навколишньої дійсності. Відомо, що сприймання людей різного віку неоднакове. Інколи люди сприймають не те, що є, а те що бажане.
Апперцепція – це залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, знань.
Осмисленість. Сприймання – це не лише чуттєвий образ, але й усвідомлення виділеного об'єкта. Людина сприймає предмети, які мають для неї певне значення. Сприймання людини тісно пов'язане з мисленням, із розумінням сутності предмета. Свідомо сприйняти предмет означає подумки назвати, тобто віднести його до певної груми, масу предметів, узагальнити його в слові.
Вибірковість. На наші аналізатори діє звичайно низка об'єктів. Проте не всі ці об'єкти ми сприймаємо однаково чітко і ясно. Ця особливість характеризує вибірковість сприймання.
Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
Ілюзії. Ілюзіями називають неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють на аналізатори. Ілюзії зумовлюються різними причинами. Однією з них є активізація старих тимчасових зв'язків у нових, істотно відмінних від попередніх, ситуаціях.