Глава III. Супільствоі держава

Стаття 41

Навчання осіб віком до 16 років є обов'язковим.

Навчання у державних (самоврядних) загальноосвітніх, про­фесійних школах та навчальних закладах вищого рівня є безоплат­ним.

Вища освіта доступна всім відповідно до здібностей кожної лю­дини. Громадянам, які успішно навчаються у державних вищих на­вчальних закладах, гарантується безоплатне навчання.

Стаття 42

Культура, наука та дослідження, а також викладання є вільни­ми.

Держава надає підтримку культурі та науці, приділяє увагу охо­роні пам'яток та цінностей історії, мистецтва та інших пам'яток і цінностей культури Литви.

Духовні та матеріальні інтереси автора, пов'язані з науково-технічною, культурно-художньою творчістю, захищаються й охоро­няються законом.

Стаття 43

Держава визнає традиційні у Литві церкви та релігійні ор­ганізації, а інші церкви та релігійні організації - в тому разі, якщо во­ни мають підтримку в суспільстві та їх вчення і обряди не суперечать законові й моралі.

Визнані державою церкви та інші релігійні організації мають права юридичної особи. Церкви та релігійні організації вільно про­повідують своє вчення, відправляють свої обряди, мають молитовні будинки, благодійні заклади та школи для підготовки служителів культу.

Церкви та релігійні організації вільно діють згідно зі своїми ка­нонами і статутами.

420

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Становище церкви та інших релігійних організацій у державі встановлюється угодою або законом.

Проповідування церквами та релігійними організаціями вчення, інша релігійна діяльність, а також молитовні будинки не можуть ви­користовуватися з метою, що суперечить Конституції та законам.

У Литві немає державної релігії.

Стаття 44

Цензура засобів масової інформації забороняється.

Держава, політичні партії, політичні та громадські організації, інші інституції або особи не можуть монополізувати засоби масової інформації.

Стаття 45

Національні спільноти громадян самостійно займаються спра­вами своєї національної культури, освітою, благодійністю, взаємодо­помогою.

Держава надає підтримку національним спільнотам.

Глава IV. Народне господарство та праця

Стаття 46

Господарство Литви ґрунтується на праві приватної власності, на особистій свободі господарської діяльності та особистій ініціативі.

Держава надає підтримку суспільне корисним господарським зусиллям та ініціативі.

Державою регулюється господарська діяльність таким чином, щоб вона слугувала для загального блага народу.

Законом забороняється монополізувати виробництво та ринок, охороняється свобода чесної конкуренції.

Держава захищає інтереси споживача.

Стаття 47

Земля, внутрішні води, ліси, парки на правах власності можуть належати лише громадянам Литовської Республіки та державі.

Земельні ділянки на правах власності відповідно до встановле­них законами порядку та умов можуть належати іноземній державі для заснування її дипломатичних та консульських установ.

421

С. К. Бостан, С. М. Тимченко		ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
На правах виключної власності Литовській Республіці нале-		ОСНОВНИЙ ЗАКОН ФЕДЕРАТИВНОЇ
жать: надра землі, а також внутрішні води, ліси, парки, дороги,		РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ
об'єкти історії, археології і культури державного значення.		(витяги)
Литовській Республіці належать виключні права на повітряний
простір над її територією, її континентальний шельф та економічну		(23 травня 1949 р.)
зону в Балтійському морі.
Стаття 48
Кожна людина може вільно обирати роботу та займатися		ПРЕАМБУЛА
підприємництвом і має право на належні, безпечні і здорові умови
праці, на справедливу оплату праці та на соціальний захист на випа-		Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми,
док безробіття.		натхненний бажанням охороняти свою національну і державну
Праця іноземців у Литовській Республіці регулюється законом.		єдність і служити справі миру в усьому світі як рівноправний член в
Примусова праця заборонена. Примусовою працею не вважається		об'єднаній Європі, німецький народ...прийняв у силу своєї установ-
проходження служби у війську або альтернативна служба, що її		чої влади дійсний Основний закон Федеративної Республіки Німеч-
заміняє, а також праця громадян під час війни, стихійного лиха,		чини.
епідемії або в інших надзвичайних випадках.
Примусовою працею не вважається і регульована законом пра-		Відділ І.
ця засуджених судом.		ОСНОВНІ ПРАВА
		Стаття 1.
		1. Людська гідність непорушна. Поважати і захищати її -
		обов'язок будь-якої державної влади.
		2. Виходячи з цього німецький народ у силу цього визнає недо-
		торканні і невідчужувані права людини як основу будь-якого людсь-
		кого суспільства, світу і справедливості у світі.
		3. Нижченаведені основні права зобов'язують законодавство,
		виконавчу владу і правосуддя як безпосередньо діюче право.
		Стаття 2.
		1. Кожен має право на вільний розвиток своєї особистості,
		оскільки він не порушує прав інших і не йде проти конституційного
		порядку чи морального закону.
		2. Кожний має право на життя і на особисту недоторканність.
		Свобода особи непорушна. Втручання в ці права допускаються
		тільки на підставі закону.
		Стаття 3.
		1. Усі люди рівні перед законом.
		2. Чоловіки і жінки рівноправні.
		3. Нікому не може бути заподіяний збиток чи надана перевага че-
422		423

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

рез ознаки його статі, походження, раси, мови, батьківщини і місця народження, віросповідання, релігійних чи політичних переконань. Стаття 4.

1. Свобода віросповідання, совісті і свобода проголошення релігійних і суспільних поглядів непорушні.

2. Гарантується безперешкодне відправлення релігійних об­ рядів.

3. Ніхто не може бути примушений проти своєї совісті до військової служби на стройових посадах. Подробиці установлює фе­ деральний закон.

Стаття 5.

1. Кожний має право вільно висловлювати і поширювати свої думки усно, письмово, за допомогою зображень і безперешкодно чер­ пати знання з загальнодоступних джерел. Свобода друку і свобода інформації за допомогою радіо і кіно гарантується. Цензури не існує.

2. Межі цих прав указуються приписами загальних законів, зако­ нодавчих постанов про охорону молоді і правом на честь особистості.

3. Мистецтво і науки, дослідження і викладання вільні. Свобода викладання не звільняє від вірності Конституції.

Стаття 14.

1. Власність і право спадкування гарантуються. Зміст і межі їх установлюються законами.

2. Власність зобов'язує. Користування нею повинно одночасно служити загальному благу.

3. Примусове відчуження допускається тільки для загального блага. Відчуження може провадитися тільки відповідно до закону чи на підставі закону, що регулює порядок і розміри відшкодування. Відшкодування визначається зі справедливим обліком загального блага й інтересів сторін. У випадку суперечок про розміри відшкоду­ вання воно може встановлюватися в загальному судовому порядку.

Стаття 15. Земля, природні ресурси і засоби виробництва мо­жуть бути з метою усуспільнення передані в суспільну власність чи іншим видам суспільного господарства відповідно до закону, що ре­гулює порядок і розміри відшкодування. У відношенні відшкодуван­ня діють відповідно пропозиції 3 і 4 пункти 3 статті 14.

Стаття 16.

1. Німецьке громадянство не може бути віднятим. Втрата грома­дянства може наступити тільки на підставі закону, а проти волі

424

зацікавленої особи - лише в тому випадку, якщо вона не стає осо­бою, що не має громадянства.

2. Жоден німець не може бути виданий іноземній державі. Осо­би, які переслідуються за політичні переконання, користуються пра­вом притулку.

Стаття 17. Кожний має право як окремо, так і спільно з іншими особами звертатися письмово з проханнями чи скаргами в компе­тентні установи чи до народного представництва.

Відділ II. ФЕДЕРАЦІЯ І ЗЕМЛІ

Стаття 20.

1. Федеративна Республіка Німеччини є демократичною і соціальною федеративною державою.

2. Уся державна влада похідна від народу. Вона здійснюється народом шляхом виборів і голосувань і через посередництво спеціальних органів законодавства, виконавчої влади і правосуддя.

3. Законодавство зв'язане конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя - законом і правом.

Стаття 21.

1. Партії сприяють формуванню політичної волі народу. Вони можуть вільно утворюватися. Внутрішня їхня організація повинна відповідати демократичним принципам. Вони повинні представляти публічний звіт про джерела своїх коштів.

2. Партії, що за своїми цілями чи поведінкою своїх прихиль­ ників прагнуть завдати шкоди основам вільного демократичного по­ рядку, або усунути його, або поставити під загрозу існування Феде­ ративної Республіки, протиконституційні. Питання щодо протикон- ституційності вирішує Федеральний конституційний суд.

3. Подробиці регулюються федеральним законодавством.

Відділ VII. ЗАКОНОДАВСТВО ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 70.

1. Землі мають право законодавства в тій мірі, у якій дійсним Основним законом права законодавчої влади не надані Федерації.

425

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

2. Розмежування компетенції Федерації і земель установ­люється відповідно до розпоряджень дійсного Основного закону про виняткову і конкуруючу законодавчу компетенцію.

Стаття 71. У сфері виняткової законодавчої компетенції Феде­рації землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки вони спеціально уповноважені на це федеральним законом.

Стаття 72.

і. У сфері конкуруючої законодавчої компетенції землі мають право законодавства лише тоді й остільки, коли й оскільки Феде­рація не використовує своїх прав законодавства.

2. У цій сфері Федерація має право законодавства, якщо існує необхідність у федеральному законодавчому регулюванні, тому що:

1) яке-небудь питання не може бути ефективно врегульовано за­ конодавством окремих земель;

2. врегулювання якого-небудь питання законодавством однієї землі може порушити інтереси іншої чи землі всієї країни в цілому;

3. цього вимагає дотримання правової чи економічної єдності, зокрема однаковості життєвих умов на території не лише однієї землі.

Стаття 73. Федерація володіє винятковою законодавчою компе­тенцією у наступних питаннях:

1. зовнішні відносини, а також оборона, включаючи військову службу чоловіків, що досягли вісімнадцяти років, і захист цивільно­ го населення;

2. громадянство Федерації;

3. свобода пересування, паспорта, еміграції й імміграція, видача;

4. валюта, грошовий обіг, карбування монети, режим міри і ва­ ги, установлення точного часу;

5. митна і торгова єдність території, договори про торгівлю і суд­ ноплавство, свобода товарного обігу, товарних обігів і платіжних роз­ рахунків із закордоном, включаючи митну і прикордонну охорону;

6. залізниці Федерації і повітряне сполучення;

7. пошта, телеграф, телефон, радіо;

8. правове становище осіб, що знаходяться на службі Федерації і безпосередньо залежних від її корпорацій публічного права;

9. правова охорона промислової власності, авторське, патентне і видавниче право;

10) співробітництво Федерації і земель у галузі кримінальної

426

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

поліції й охорони Конституції, установа федерального відомства кримінальної поліції і міжнародна боротьба зі злочинами;

11) статистика для цілей Федерації.

Стаття 74. Конкуруюча законодавча компетенція поширюється на наступні сфери:

1. цивільне право, кримінальне право і виконання вироків, судо­ устрій, судочинство, адвокатура, нотаріат і юридична консультація;

2. акти цивільного стану;

3. право союзів і зборів;

4. перебування і постійне проживання іноземців;

5. охорона пам'ятників німецької культури від вивозу за кордон;

6. справи про біженців і вигнанців;

7. державне соціальне забезпечення;

8. громадянство земель;

9. військові збитки і їхнє відшкодування;

10) піклування про інвалідів війни, жертви війни, що залишили­ ся в живих, про колишніх військовополонених і захоронения полег­ лих воїнів;

11) господарське право (гірська справа, промисловість, енерге­ тичне господарство, ремесла, кустарна промисловість, торгівля, банківська і біржова справа, приватне страхування);

12. робоче право, включаючи організацію виробництва, охорону праці і посередництво у наймі, соціальне страхування, включаючи страхування від безробіття;

13. сприяння науково-дослідній роботі;

14. право примусового відчуження, оскільки воно стосується справ, згаданих у статтях 73 і 74;

15. перехід землі і земельної власності, природних ресурсів і за­ собів виробництва у суспільну власність чи у суспільне господарст­ во інших форм;

16. запобігання зловживань економічною могутністю;

17. сприяння виробництву в сільському і лісовому господарст­ вах, забезпечення постачання продовольством, ввіз і вивіз продукції сільського і лісового господарства, рибальство у відкритому морі і в прибережних водах, охорона узбережжя;

18. перехід власності на землю, земельне право і сільськогоспо­ дарську оренду, житлова справа, поселення, хутори;

427

С.К.Бостан, С. М. Тимченко

19) заходи проти загальнебезпечних і заразних захворювань лю­ дей і тварин, допуск до лікарських і інших медичних професій і до виробництва лікарських засобів, торгівля ліками, лікарськими засо­ бами, наркотиками й отрутою;

20. охорона торгівлі продовольством, предметами широкого вжитку, предметами першої необхідності, фуражем, насінним і по­ садковим матеріалом для сільського і лісового господарства і захист дерев і рослин від хвороб і шкідників;

21. судноплавство у відкритому морі й у прибережних водах, водні пізнавальні знаки, внутрішнє судноплавство, метеорологічна служба, морські канали і внутрішні водні шляхи загального значення;

22. рух по дорогах, автомобільна справа, спорудження і нагляд за справністю доріг далекого сполучення;

23. рейкові шляхи, крім федеральних залізниць і за винятком гірських залізниць.

Стаття 75. Федерація має право з дотриманням умов, передба­чених статтею 72, видавати загальні розпорядження з наступних пи-таннь:

1. правове становище осіб, що знаходяться на державній службі земель, громад і інших корпорацій публічного права;

2. загальне правове становище засобів масової інформації і кіно;

3. мисливська справа, охорона природи і мальовничих місць;

4. розподіл землі й упорядкування території і водний режим;

5) прописка і виписка. Стаття 76.

1. Законопроекти вносяться в Бундестаг Федеральним урядом, членами Бундестагу або Бундесратом.

2. Законопроекти Федерального уряду насамперед подаються в Бундесрат. Бундесрату належить право висловитися про них протя­ гом трьох тижнів.

3. Законопроекти Бундесрату представляються Бундестагу че­ рез Федеральний уряд, що зобов'язаний висловити щодо них свою точку зору.

Стаття 77.

1. Федеральні закони приймаються Бундестагом. Після прийнят­тя вони негайно передаються Бундесрату через Голову Бундестагу.

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

КОНСТИТУЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

(витяги)

(Прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 року)