Столипінська реформа в Україні 1907-1910 рр. Наслідки

Революція 1905-1907 рр. довела, що аграрне питання з питання економічного переросло в політичне. Його невирішеність поглиблювала політичну нестабільність і посилювала соціальну напругу. На початку ХХ ст.. деградація поміщицького землеволодіння стала цілком очевидною, а община показала не лише свою нездатність ефективно господарювати, а й належно контролювати настрої селян. Саме тому ще в ході революції прем’єр-міністром П. Столипіним було проголошено курс на реформування аграрного сектору.

Комплекс реформ розпочато указом 9 листопада 1906 року. В основі реформи лежало три головні ідеї:

- руйнування селянської общини;

- дозвіл селянину отримати землю в приватну власність (хутір чи відруб);

- переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу.

Столипін робив ставку на особисту ініціативу та конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рівності в бідності.

Цією реформою Столипін хотів комплексно вирішити ряд важливих завдань:

- підняти ефективність с/г виробництва;

- підвищити товарність селянського господарювання;

- зміцнити опору самодержавства на селі;

- вирішити проблему аграрного перенаселення.

Найбільший успіх ця реформа мала в Україні. Протягом 1907-1915 рр. на Правобережжі вийшли із общин 48% селян, на Лівобережжі – 16,5%, на Півдні – 42%. На 1916 рік утворилося 440 тис. хуторів, що становило 14% селянських дворів. На нові землі протягом 1906-1912 рр. виїхало з України майже 1 млн. осіб. Але лише 1911 року повернулося додому 68,5% переселенців.

Українські землі в роки Першої світової війни

Влітку 1914 року загострення міжімперіалістичних протиріч дійшло до фатальної межі. Світ опинився в полум’ї Першої світової війни. Ця війна була збройним протистоянням двої воєнни х блоків: Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), який згодов перетворився на Четвертний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанти (Англія, Франція, Росія), поступово у війну було втягнуто 38 з 59 держав світу, ¾ населення земної кулі.

Цілі ворогуючих сторін:

• ствердження власного домінування у світі;

• загарбання чужих територій;

• встановлення контролю за ринками збуту та джерелами сировини;

• послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення;

• знешкодження опозиційних політичних сил, концентрація народної уваги не на внутрішніх проблемах, а на зовнійшій загрозі.

Трагедія українського народу полягала в тому, що він всупереч власній волі був втягнутий у війну, а його землі стали об’єктом експансії воюючих сторін.

З початком війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці мусили воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3,5 млн українців, а в австроугорській – 250 тис.

Негативні наслідки війни для України:

• Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40% житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину).

• Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).

• Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50% діючої російської армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що знаходилися на території України.

• Виникненняпроблеми біженців, депортованих, переміщених осіб.

• Інфляція (ціни зросли в 4-8 разів).

• Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46%, марганцевої – на 29%, виплавка чавуну – на 32%, сталі – на 33% порівняно з 1913 р.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу.

• Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва).

• Скорочення посівних площ (на 1, 880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 р. до 50 млн пудів у 1917 р.); загостренняпродовольчої проблеми в містах, поява черг.

• Скорочення працездатного населення на селі ( у1917 р. залишилось 38,7% працездатного чоловічого населення).

• Загострення соціальних проблем.

• Перебої в роботі транспорту.

• Посилення страйкової боротьби робітників ( 1914 р. – 30 тис. осіб, 1915 р. – 50 тис. осіб, 1916 р. – 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914 – 1916 рр. – 160).

Але війна мала і позитивні наслідки для України:

• Зростання національної самоствідомості населення.

• Створення українських збройних формувань (Українські Січові Стрільці, Гуцульський легіон, Гуцульська сотня, Сірожупанна дивізія), набуття воєнногодосвіду.

• Підняття «українського питання» на міжнародний рівень.