Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства

(кін 1657– І пол. 1663 р.р.)

Ще за життя Б.Хмельницького його син Юрій був визнаний майбутнім спадкоємцем. Але після смерті Б.Хмельницького відбулася старшинська рада, яка обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського, проте лише до повноліття Ю.Хмельницького.

Спираючись на ту частину козацької старшини, яка зі страхом дивилася на російський царизм та прагнула того ж ладу, що панував у Польщі, Виговський розпочав переговори з Річчю Посполитою. У козацькій старшині стався розкол. Проти гетьмана виступив полтавський полковник Мартин Пушкар та кошовий отаман Яків Барабаш. Виговський при допомозі татар розбив загони повсталих, Барабаш і Пушкар загинули.

У вересні 1658 р. в Гадячі підписано договір з польськими представниками, за яким Україна (в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств) переходила під протекторат Речі Посполитої під назвою Великого князівства Руського. Україна мала зберігати свою систему судочинства, грошову систему та військо. Унія скасовувалася, православні зрівнювалися в правах з католиками, передбачалося заснувати два університети. Україна втрачала право на ведення самостійної зовнішньої політики. Реєстр козаків скорочувався з 60 тис. осіб до 30 тис. Гадяцький трактат був ратифікований польським сеймом, проте його впровадити в життя не вдалося. Народні маси були незадоволені свавіллям польських військ та не бажали повернення старих порядків.

Царський уряд намагався вирішити конфлікт мирним шляхом. До кордонів України підійшло велике російське військо на чолі з князем Трубецьким, якому було доручено зібрати раду в Переяславі. Проте Виговський не дав згоди на скликання ради. Весною 1659 р. спалахнула війна з Росією. Під Конотопом козаки при підтримці татар розгромили 100-тисячну російську армію. В полон потрапило двоє російських воєвод.

Проте полковник Іван Богун та кошовий отаман Іван Сірко не дали Виговському скористатися цією перемогою. У вересні 1659 р. проти Виговського спалахнуло повстання. Гетьману дорікали, що він спустошив Лівобережжя, в міжусобицях загинуло 50 тис. осіб, багато людей було забрано в неволю. Люди хотіли спокійно і мирно жити, а заможні верстви, крім того, бажали охорони і збереження своїх статків. Багатьом єдиний порятунок вбачався у сильній царській владі.

Під тиском козацької старшини Виговський зрікся гетьманства та передав клейноди на раду, яка зібралася в Білій Церкві. Козацька рада обрала гетьманом Ю.Хмельницького. Під тиском російських військ в жовтні 1659 р. була скликана в Переяславі нова рада, яка підтвердила обрання гетьманом Ю.Хмельницького та прийняла Переяславські статті, які різко обмежували автономію України.

У 1660 р. розпочався новий раунд російсько-польської боротьби за українські землі. В результаті в жовтні 1660 року було укладено Слободищенський трактат, відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії. Було усунено статтю про Велике князівство Руське, гетьман позбавлявся права на зовнішньополітичну діяльність, польській шляхті і магнатам поверталися всі маєтності в Україні.

У січні 1663 р. Ю. Хмельницький, розуміючи, що він не тільки не зміцнив єдність держави, а й спровокував її розкол, зрікається гетьманської булави і йде у монастир. Після чого відбувся остаточний розкол України. Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя – І. Брюховецького.