
- •Хімічні властивості та біологічна роль біометалів
- •Загальна характеристика елементів ia-підгрупи періодичної системи
- •2. Натрій і Калій
- •2. Загальна характеристика елементів
- •4. Купрум, Аргентум і Аурум
- •5. Загальна характеристика елементів ііа-підгрупи періодичної системи
- •6. Магній і Кальцій
- •7. Загальна характеристика елементів iib-підгрупи періодичної системи
- •8. Цинк
- •9. Загальна характеристика
- •10. Молібден
- •11. Загальна характеристика елементів
- •Viib-підгрупи періодичної системи
- •12. Манган
- •13. Загальна характеристика елементів
- •Viiib-підгрупи періодичної системи
- •14. Ферум
- •15. Кобальт
- •16. Лабораторна робота Добування та хімічні властивості біометалів
- •Гідроліз солей натрію і калію
- •Одержання калій нітрату
- •Одержання і властивості молібдатної кислоти
- •Залежність ступеня відновлення калій перманганату від реакції середовища
- •Гідроліз солей феруму(ііі)
- •17. Контрольні запитання
15. Кобальт
Вміст Кобальту у літосфері складає приблизно 0,002 мас.%. Найбільш розповсюджені мінерали Кобальту – арсенід (або кобальтовий шпейс) CoAs2 і кобальтовий блиск CoAsS.
Кобальт(ІІ) оксид СоО (сіро-зелені кристали) отримують взаємодією простих речовин або термічним розкладом кобальт(ІІ) гідроксиду чи кобальт(ІІ) карбонату:
2Co + O2 2CoO;
Со(ОН)2 СоО + Н2О;
CoCO3 CoO + CO2.
Кобальт(ІІ) гідроксид Co(OH)2 існує у вигляді двох модифікацій: -Co(OH)2 має вигляд синього осаду, а -Co(OH)2 – рожевого. Обидві мо-дифікації погано розчинні у воді, але взаємодіють із гарячими концентро-ваними лугами і мінеральними кислотами. Отримують кобальт(ІІ) гідро-ксид дією лугів на розчини солей кобальту(ІІ). Спочатку утворюється си-ній осад кобальт гідроксид хлориду:
CoCl2 + NaOH CoOHCl + NaCl,
але під дією надлишку натрій гідроксиду він переходить у рожевий ко-бальт(ІІ) гідроксид:
CoOHCl + NaOH Co(OH)2 + NaCl.
Кобальт(ІІ) оксид та гідроксид схожі з відповідними сполуками Феруму. Вони мають основний характер і здатні окиснюватись на повітрі:
4Co(OH)2 + O2 + 2H2O 4Co(OH)3.
Хлорна і бромна вода, гіпохлорити металів, H2O2 та інші окисники взаємодіють з Co(OH)2 у лужному середовищі з утворенням Co2O3 nH2O – сполуки чорно-коричневого кольору:
2Co(OH)2 + Br2 + 2NaOH Co2O3 3H2O + 2NaBr;
2Co(OH)2 + NaOCl + H2O Co2O3 3H2O + NaCl.
Кобальт(ІІ) гідроксид Co(OH)2 взаємодіє з амоніаком чи солями амонію з утворенням координаційних сполук:
Co(OH)2 + 4NH3 + 2NH4Cl [Co(NH3)6]Cl2 + 2H2O.
Кобальт(ІІІ) оксид Co2O3 у чистому вигляді не існує, він входить до складу змішаного оксиду Co3O4 або в гідратній формі Сo2O3 yH2O.
Кобальт(ІIІ) гідроксид Co(OH)3 – речовина коричнево-бурого ко-льору. Має основний характер. Отримують його окисненням Co(OH)2:
2Co(OH)2 + H2O2 2Co(OH)3.
Кобальт(ІІІ)оксид і гідроксид – енергійні окисники (результат сильно вираженої електроноакцепторної функції Кобальту зі ступенем окиснення +3):
4Co(OH)3 + H2SO4 (розб.) 4CoSO4 + O2 + 10H2O.
Кобальт здатний утворювати велику кількість комплексних сполук, в яких його координаційне число дорівнює чотирьом або шести. Це сполуки катіонного ([Co(H2O)6]SO4, [Co(H2O)6](NO3)2, [Co(NH3)6]Cl2) і аніонного (Na3[Co(NO2)6], K3[Co(CN)6], K2[Co(SCN)4]) типу, роль комплексоутво-рювача в яких виконує Со(ІІ) і Со(ІІІ), а роль лігандів – молекули амоніаку, води, аніони (йодид-, ціанід-, нітрат-іони), органічні ліганди тощо.
Комплексні
сполуки кобальту(ІІІ) використовують
у хімічному аналізі як реактив для
виявлення іонів K+
та
:
2K+ + Na3[Co(NO2)6] 2Na+ + K2Na[Co(NO2)6
жовтий осад
Оксигенвмісні сполуки кобальту (CoO SnO, K3[Co(NO2)6], CoO Al2O3 та ін.) використовуються для виготовлення фарб та емалей надзвичайної стійкості. Кобальт октакарбоніт Co2(CO)8 застосовується для одержання компактного тонкодисперсного кобальту високої чистоти, а також як ката-лізатор в органічному синтезі.
Реакція кобальт(ІІ)-іона.
1. Амоній тіоціанат NH4SCN утворює з кобальт(ІІ)-іоном іон [Co(SCN)4]2- синього кольору:
Сo(NO3)2 + 2NH4SCN Co(SCN)2 + 2NH4NO3;
Co(SCN)2 + 2NH4SCN (NH4)2[Co(SCN)4].
Біологічна роль Кобальту. Головна фізіологічна роль Кобальту, як і інших мікроелементів, полягає у підвищенні активності різноманітних ферментів, які виконують роль каталізаторів у багатох процесах у рослин-них організмах. У рослинах Кобальт позитивно впливає на накопичення хлорофілу, підвищує стійкість до розрушення у темряві, збільшує міцність комплексу з білками.
Кобальт – постійна складова частина крові тварин і людини. Одним із основних факторів утворення еритроцитів і синтезу гемоглобіну є вітамін В12 – ціанкобаламін. Наявність у складі вітаміну В12 Кобальту підвищує активність цього мікроелемента у мільйон разів.
Кобальт відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах, обміну вуглеводів і жирів, підвищує використання організмом амінокислот для синтезу білків. Він позитивно впливає на обмін вітамінів, наприклад, аскорбінової кислоти (вітаміну С), на синтез нікотинової кислоти (вітамін РР).
При зниженому вживанні Кобальту у сільськогосподарських тварин з’являється захворювання сухотка. Тварини втрачають апетит, у них розви-вається анемія, затримується ріст і розвиток організму. Лікування цієї хво-роби здійснюється за допомогою кобальтвмісних препаратів. Однак при надмірному вживанні Кобальту знижується імунобіологічна реактивність організму, порушується умовно-рефлекторна діяльність і т.ін.