Питання для самостійної роботи

У чому полягає ця невідповідність?

Особливу увагу звернути на правила кваліфікації, передбачені в азц. 5 п. 12 ППВСУ №2 від 07.02.2003:

А) загальне правило – відповідні спеціальні норми мають пріоритет перед п. 8 ч. 2 ст. 115 КК

Б) правило виняток – якщо у поведінці особи наявні й інші обтяжуючі обставини, передбачені ч. 2 ст. 115 КК, кваліфікація дій суб’єкта здійснюється за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК та за відповідною спеціальною нормою.

Наведені правила кваліфікацію мають бути пріоритетними при вирішенні навчальних задач та завдань, хоча з теоретичною точки зору правило-виняток не узгоджується з традиційними теоретичними підходами до подолання конкуренції загальної та спеціальної норм.

З абз. 5 п. 12 не можна зробити конкретний висновок – при кваліфікації дій суб’єкта за сукупністю злочинів п. 8 також має включатися в обвинувачення, чи ні? При вирішенні навчальних задач та завдань можна обирати будь-який підхід, але видається, що відповідь на сформульоване запитання все ж має бути позитивною, оскільки в іншому випадку кваліфікація дій суб’єкта не буде відтворювати специфіку правозастосовної ситуації.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 кк)

Очевидно, вжите у цьому пункті слово “злочин” має тлумачитися буквально і не поширюватися на випадки вчинення суспільно-небезпечного діяння особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, або на прояви суспільно-небезпечною активності чи пасивності не осудної особи.

Сформульоване в першому речені абз. 3 п. 13 ППВСУ №2 від 07.02.2003 правило клваліфікації фактично суперечить правилам кваліфікації, сформульованим в абз. 1 п. 10 та абз. 1 п. 12 ППВСУ від 04.06.2010 №7. З огляду на положення ППВСУ №7 умисне вбивство, вчинене з метою приховання тяжкого чи особливо тяжкогоо злочину скоєного іншою особою має кваліфікуватися за п. 9 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 396 КК.

При вирішенні навчальних задач та завдань в якості основного слід використовувати другий підхід (у даному випадку універсальний правозастосовчий орієнтир повинен одержувати пріоритет перед спеціальним). За умови відповідного застереження, не буде вважатися помилкою й кваліфікація дій суб’єкта відповідно до абз. 3 п. 13 ППВСУ №2 від 07.02.2003. У будь-якому разі вказана проблема повинна знайти відображення в обґрунтуванні вирішення.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 кк)

Певної конкретизації вимагає перше речення абз. 1 п. 14 ППВСУ №2 від 07.02.2003 – умисне вбивство, вчинене після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, кваліфікується за ознакою „поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом”, якщо потерпілу особу було позбавлено життя з мотивів помсти за вчинений під час зґвалтування опір.

Звернути увагу на невиправдано широке тлумачення Пленуму характеристики “задоволення статевої пристрасті неприродним способом” (абз. 2 п. 14 ППВСУ №2 від 07.02.2003).