Антракноз

Антракноз—дуже шкідливе захворювання винограду. Проявляється на всіх надземних органах рослин. На листках утворюються сіруваті з червоним або темно-бурим обідком плями різної форми і величини. Тканина у пошкоджених місцях дуже швидко руйнується і випадає, від чого листки стають ніби дірчастими, а краї їх трохи надірваними. Часто плями утворюються на жилках листка, внаслідок чого порушується діяльність провідної системи, Такі листки засихають і обпадають.

На пелюстках уражених квіток видно чорні округлі плями, а на квітконіжках — бурі плями типу ран із трохи піднятими краями. Уражені квітки і зав'язь буріють і обпадають.

На ягодах виникають круглясті, трохи вдавлені плями бурого кольору з фіолетовим відтінком, оточені чорним або пурпуровим обідком. На ягоді може бути від однієї до кількох плям. Такі ягоди ростуть однобоко і швидко засихають, залишаючись висіти на гронах.Вони непридатні ні для вживання у свіжому вигляді, ні для виноробства.

Пагони виноградної лози уражуються антракнозом тільки .в молодому віці. Спочатку на них утворюються такі самі плями, як і на листках, а потім вони видовжуються і набирають форми виразок темного кольору. По краях таких виразок з'являються напливи тканини рослин. Ці напливи під дією морозів відмирають і обвуглюються. На вусиках антракноз також проявляється у вигляді бурих плям з піднятими краями або ран з напливами по краях.

Найбільший прояв антракнозу спостерігається під час цвітіння винограду: хоч хвороба може виникнути і протягом усього вегетаційного періоду.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Clоеоsроrіum аmреlорhаgum порядку Асеrvulаlеs. У місцях уражень гриб утворює спочатку безбарвну, а пізніше буріючу грибницю, яка розміщується в міжклітинниках рослини-живителя. На епідермісі ураженої тканини гриб утворює дрібні сіруваті подушечки — ложе конідієносців з конідіями. Конідії безбарвні, еліпсоїдальні або видовжені, одноклітинні, розміром З—6X2,5—3,5 мк, оточені слизом. У суху погоду конідії склеюються у грудочки. Під час дощів слиз набухає, конідії відокремлюються одна від одної і з краплинами дощу або роси розносяться на інші рослини.

Отже, поширення і розвиток антракнозу пов'язані з дощовою погодою і великими росами.

Конідії Clоеоsроrіum аmреlорhаgum проростають при температурі від 11 до 40° (оптимум 23—32°). При температурі 24—30° і частих дощах інкубаційний період триває лише З—4 дні.

Гриб може утворювати до ЗО генерацій. Зимує : він міцелієм в уражених органах виноградної лози, а навесні утворює нове конідіальне спороношення.

Антракноз винограду поширюється вогнищами, і тому загальна шкода від цього захворювання менша, ніж від мілдью й оідіуму. Але в місцях прояву хвороба досить шкідлива. Уражені пагони стають крихкими і ламаються від незначного вітру. Вони погано достигають і дуже пошкоджуються морозами. Уражені кущі відстають у рості і звичайно через З—4 роки після зараження гинуть. Урожай ягід дуже знижується не тільки в рік найбільшого прояву хвороби, а й в наступному році.

При шпалерній системі виноград уражується антракнозом значно менше, ніж при арковій і розстельній.

Заходи боротьби. Закладання нових виноградників на підвищених ділянках. Не слід використовувати для цього місця з близьким стоянням ґрунтових вод. Рекомендується шпалерна система культури.

Вибраковування уражених чубуків. Забороняється використовувати для заготівлі садивного матеріалу заражені антракнозом виноградники й маточники підщепних лоз.

Восени обрізування уражених пагонів, видалення їх з виноградників і спалювання. Опале листя згрібають і спалюють, міжряддя глибоко орють на зяб.

Восени після листопаду або навесні до початку розпукування бруньок обов'язкове обприскування виноградної лози.

Під час вегетації рослин обприскування виноградників 1%-ною бордоською рідиною.

Строки обприскування залежать від температури й частоти випадання дощів.

Таблиця 1