Неінфекційний хлороз

Неінфекційний, або фізіологічний, хлороз поширений на Україні, Північному Кавказі, Закавказзі та в деяких областях південного сходу. Захворювання проявляється пожовтінням листків, кінців пагонів, плодоносних грон, чашолистиків і ложа плодів. Інколи пожовтіння настільки сильне, що відмирають окремі органи рослин. Хлороз може викликати дрібнолистість рослин, але облистненість їх буває великою. .Форма листків майже не змінюється. Квіткова китиця і квітки недорозвинені, а ягоди дрібні, із зниженими смаковими якостями.

Вегетація рослин, уражених неінфекційним хлорозом, проходить швидше, ніж у здорових. Якщо не застосовувати заходів боротьби проти хлорозу, то рослини можуть передчасно всохнути.

Найчастіше причиною хлорозу буває висока карбонатність грунтів. Однак хлороз може виникати і при надмірній вологості ґрунтів, (особливо важких запливаючих), при недостачі заліза та інших елементів живлення рослин.

Шкідливість хлорозу полягає не тільки в погіршенні продуктивності рослин, а й у зниженні посухо - і морозостійкості їх.

Заходи боротьби. Старанне ґрунтове обстеження ділянок під малину та інші ягідні культури. Не слід закладати ягідники на дуже карбонатних ґрунтах і ґрунтах з близькими ґрунтовими водами.

У насадженнях, де виявлено хлороз, з'ясовують причину його, а потім вживають заходів. У разі недостачі заліза рослини обприскують 0,5%-ним залізним купоросом, на ґрунтах з близькими ґрунтовими водами роблять дренажі тощо.

Хвороби суниць

Основними з них є коренева гниль, плямистості, борошниста роса та гнилі плодів.

Коренева гниль

Коренева гниль, або арміляріоз. Захворювання спостерігається або в другій половині літа і характеризується побурінням і відмиранням у рослин листків нижнього ярусу. Стрижневий корінь буріє, кора його руйнується. Під корою кореня і частково на підземних частинах рослин помітні віялоподібні повстяновидні плівки білої грибниці, яка з часом буріє. Від грибниці відходять шнури (ризоморфи), що розміщуються в ґрунті.

Збудником хвороби є напівпаразитний базидіальний гриб-опеньок Аrvillaria mellea. Восени від уражених і відмерлих коренів суниць на поверхні ґрунту він утворює групами плодові тіла (шапки з тонкими ніжками), які не відокремлюються одне від одного.

Шапки плодового тіла жовто-медового кольору з жовтуватими, а пізніше темними лусочками, розміром 4—12 см у діаметрі. Ніжка з кільцем, висота її 6—15 см, товщина 1 —1,5 см. Шапка має пластинки гемінофора, що радіально розходяться. Вони спочатку білуваті, а потім з бурими плямами.

Базидіоспори, що утворюються в гемінофорі, одноклітинні, овальні, блідо-жовті або безбарвні, розміром 8—9X5—6 мікронів.

Опеньок дуже багатоїдний— уражує багато деревних і чагарникових порід. Ураження суниць найбільше спостерігається на ділянках, де недавно було викорчувано пні. Можливе зараження і від коренів хворих дерев вітроламних і садозахисних насаджень.

Інфекція поширюється ризоморфами в ґрунті. Гриб активний при температурі 14—27°. Його ріст припиняється при температурі 35°.

У районах, де грунт прогрівається не більше як до 28°, хвороба може розвиватися все літо.

Шкідливість хвороби полягає в поступовому пригніченні рослин, які через 2-—3 роки гинуть.

Заходи боротьби. Розміщення плантацій суниць на ділянках, де пні викорчовували давно і немає решток їх.

Відокремлення ділянки суниць від лісозахисних смуг канавою.

Видалення вогнища уражених рослин.

Не рекомендується мульчувати суниці деревною тирсою, оскільки вона може сприяти розвитку гриба.