Бокальчаста іржа

Захворювання більше поширене в північних і північно-західних районах. Проявляється на листках, черешках, квітках і зав'язі смородини, на яких утворюються оранжево-жовті подушкоподібні плями з бокалоподібними заглибленнями, що являють собою ецидії гриба Риссіnіа гіbеsіісаrісіs порядку Uгеdіnаlеs.

Розвиток бокальчастої іржі на смородині спостерігається в першій половині літа, а в другій вона ніби зникає, оскільки гриб починає розвивати інші стадії на осоках. Незважаючи на це, хвороба дуже шкідлива. У роки епіфітотій ця іржа зумовлює великий листопад і значне ураження зав'язі, що різко позначається на врожаї смородини.

Заходи боротьби. Добір і культивування .стійких сортів.

Агротехнічні й хімічні заходи боротьби ті самі, що і проти стовпчастої іржі.

Махровість листя

Хвороба поширена в усіх основних районах промислового вирощування чорної смородини. Часто махровість називають реверсією .

На уражених рослинах листки стають вузькими і дрібними, біля основи більш плоскими. У таких листків недостатня кількість жилок, внаслідок чого вони стають зморшкуватими. Бічні бруньки хворих рослин утворюють не квіткові китиці, а вегетативні загущені пагони. Квітки часто прозорі, позбавлені нормального опушення, їх чашолистики з нижнього боку інтенсивно забарвлені. Уражені квітки звичайно обпадають до утворення плодів.

Збудник хвороби Ribes virus 1 передається під час щеплення і садивним матеріалом. Перенощиком вірусу є галовий кліщ чорної смородини. Хвороба дуже шкідлива і може бути причиною значного зниження врожаю смородини.

Заходи боротьби. Створення безвірусних розсадників смородини. При цьому треба видаляти і спалювати уражені рослини. На промислових плантаціях уражені рослини також треба знищувати і ремонт їх здійснювати тільки здоровим садивним матеріалом.

Боротьба з кліщами — обприскування рослин в період міграції кліщів (рано навесні і в першій половині літа).

Хвороби малини

На малині найбільш шкідливими захворюваннями є іржа, антракноз, пурпурова плямистість стебел, вірусні хвороби та неінфекційний хлороз.

Іржа

Іржа малини дуже поширена. Уражуються переважно листки, інколи стебла. Хвороба проявляється у трохи відмінних формах протягом вегетації рослин, що пояснюється формуванням різних стадій спороношень однодомного патогену — іржастого гриба Рhragmidium rubi-idaei порядку Uredinales.

Спочатку на верхньому боці листків з'являються окремі жовтувато-оранжеві, добре окреслені ецидії. Інколи вони утворюються на молодих зелених пагонах.

Пізніше на нижньому боці листків з'являються дрібні іржаво-бурі розпливчасті уредопустули з уредоспорами. На інших органах рослин вони не зустрічаються. В середині літа також на нижньому боці листків формується телейтостадія у вигляді темного нальоту, який легко стирається

При стебловій формі іржі уражується стебло однорічного пагона біля прикореневої частини. Уражена частина стебла має бліде забарвлення, а навесні в ній з'являється велика кількість дрібних оранжево-коричневих спермагоніїв, які виділяють липку масу з спермацією. Пізніше в цих місцях з'являються ецидії гриба.

Зараження стебел відбувається навесні. На ураженому опалому листі телейтоспори, проростаючи, утворюють базидії з базидіоспорами, а останні—інфекційну гіфу, яка вкорінюється в стебла. У стеблах розвивається міцелій, на якому в перший рік формується спермагоніальна та ецидіальна стадії, а на другий рік їх немає, хоча грибниця залишається живою і зумовлює відмирання пагонів.

Зимує гриб на опалому листі в стадії телейтоспор, які навесні проростають і дають базидії з базидіоспорами. Телейтоспори проростають у краплиннорідкій волозі і при відносній вологості 80-100%. Оптимальна температура проростання їх 16-18°, хоч вони можуть проростати і при температурі 5-30°.

При заорюванні листків у грунт телейтоспори під впливом ґрунтової мікрофлори гинуть протягом місяця.

Розвиток іржі на малині здебільшого залежить від погодних умов. У вологу погоду при відповідній температурі ураження рослин швидко посилюється, а в посушливу — може припинитися. Отже, первинне весняне зараження малини іржею відбувається від проростаючих телейтоспор, тому одним з головних заходів захисту рослин від хвороб є знищення резервації інфекції в телейтостадії.

Під час вегетації повторні зараження рослин відбуваються ецидіоспорами і особливо уредоспорами, пригнічення яких також має передбачатись заходами боротьби.

Шкідливість іржі малини дуже,велика. При сильному розвитку хвороби врожай може знизитись на 28—30%. Хвороба викликає також передчасне всихання листків, недорозвиненість пагонів та деформацію їх. Часто уражені пагони буріють і засихають.

Дуже уражується іржею дика малина.

Заходи боротьби. Створення і культивування стійких проти іржі сортів малини.

Пізньоосінній і ранньовесняний обробіток ґрунту в насадженнях малини з обов'язковим глибоким загортанням у нього опалого листя. На невеликих насадженнях малини його згрібають і спалюють, а грунт восени або рано навесні старанно переорюють.

Восени після листопаду викорінююче обприскування рослин і ґрунту. Перше обприскування провадять у період розпукування листків, друге — через 15—20 днів після першого, третє — при з'явленні зав'язі, а четверте у разі потреби — після збирання врожаю. Строки хімічної обробки рослин треба уточняти залежно від погодних умов.

Під час хімічної обробки рослин слід добре обприскувати листя з нижнього боку.

Знищення дикої малини на відстані 1,5—2 км від промислових насаджень культурної малини.