Борошниста роса яблуні.

Збудник — сумчастий гриб Podosphaera lencotricha (Ell. et Ev.) Salm. з конідіальною стадією Otdium farenosum Cke. Особливо небезпечна хвороба в молодих садах і розсадниках.

Значної шкоди завдає у Лісостепу, Степу, на Закарпатті та в Криму.

Уражує листки, пагони, суцвіття, рідко зав'язь і плоди. Перші ознаки хвороби з'являються відразу ж після розпускання бруньок. На розетках молодих листків і суцвіттях проявляється так звана первинна інфекція у вигляді ніжного борошнисто-білого нальоту. По мірі росту пагонів борошнистий наліт поступово поширюється на листки й кору молодого приросту. Листки деформуються, набувають ланцетоподібної форми, листкові пластинки по краях закручуються вниз, грубіють, втрачають тургор, засихають і обпадають. Верхівки дуже уражених пагонів згинаються й засихають

Уражені суцвіття відстають у розвитку, цвітуть недружньо квітки мають деформовані жовто-зелені пелюстки і тичинки. Усі вони, як правило, засихіють і обпадають, не утворюючи зав'язь. Іноді й на зав'язі з'являється борошнистий наліт, який пізніше зникає, внаслідок чого на плодах залишаються характерні сліди у вигляді сіточки.

Борошнисто-білий наліт на уражених органах — це поверхневий міцелій і конідіальне спороношення гриба. Конідії починають утворюватися рано навесні ще в закритих уражених бруньках.

Але масового розвитку конідіальне спороношення набуває після проявлення хвороби. Розносячись по саду, конідії потрапляють на молоді листки і викликають вторинну інфекцію, яка проявляється незадовго після цвітіння й повторюється безперервно аж до кінця вегетації. Інкубаційний період становить у середньому 4— 10 днів і в значній мірі залежить від погодних умов і стійкості сорту проти хвороби. Жарка погода зумовлює зниження стійкості рослин проти борошнистої роси, масове конідіальне спороношення гриба й значне поширення хвороби. Найсприятливіші умови для зараження створюються при температурі 18—25°С і значному насиченні ікшітри вологою. Помітний спалах вторинної інфекції часто спостерігається під час шміториого приросту молодих пагонів наприкінці літа.

Вторинна інфекція проявляється головним чином на нижньому і боці молодих листків, які деформуються, покриваються менш інтенсивним борошнистим нальотом і менше обпадають, ніж при первинній інфекції.

У другій половині літа борошнистий наліт на уражених органах починає грубіти, набуває повстистого вигляду і в місцях значного скупчення міцелію, здебільшого на корі пагонів, формуються плодові тіла сумчастої стадії гриба — клейстотеції, у яких формується по одній сумці з вісьмома сумкоспорами. Формування сумок та сумкоспор закінчується наприкінці вегетації і зрілі клейстотеції залишаються зимувати на уражених пагонах. Але сумчаста стадія не має значення у збереженні та розвитку інфекції. Зимує збудник грибницею в листових і плодових бруньках, в які він проникає влітку під час їх формування.

Урожай сильноуражуваних сортів може знижуватися на 50—80%. Вихід стандартних саджанців у розсаднику зменшується більш як на 20%, сіянців — понад 50%.

Хронічне ураження борошнистою росою негативно впливає на зимостійкість рослин. Загибель уражених пагонів після суворих зим в умовах України становить 50, бруньок — 85—92%. При цьому значно зменшується запас інокулюму, тому що при температурі повітря нижче мінус 20°С масово гине збудник хвороби, що зимує в уражених бруньках. Завдяки цьому після суворих зим спостерігається різке обмеження проявлення первинної інфекції.

Серед поширених в Україні імунних сортів не відмічено. Відносно стійкими є Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Ренет шампанський, Донешта, Слава переможцям та ін.