Плямистість листків

На листках буряків найчастіше зустрічається п'ять типів плямистості: церкоспороз, рамуляріоз, зональна плямистість, аскохітоз і бактеріальна плямистість.

Церкоспороз — одне із найпоширеніших захворювань буряків, яке зустрічається майже в усіх районах бурякосіяння.

Проявляється на досить розвинених листках округлими світло бурими плямами розміром 2—3 мм в діаметрі з червоно-бурою каймою. На старих листках плями більші, а кайма невиразна і розпливчаста. У вологу погоду на поверхні їх утворюється бархатистий сірувато-білий наліт.

Церкоспорозом уражуються також черешки листків і стебла висадків. Тут він утворює довгасті, трохи вдавлені плями. Іноді уражуються і оплодні насінних клубочків.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Cercospora beticola порядку Hyphales. Міцелій гриба розміщується міжклітинно в уражених тканинах. На поверхні уражень з обох боків плям гриб утворює світло-коричневі колінчастозігнутої форми конідієносці. За допомогою конідій інфекція поширюється під час вегетації рослин. Перезимовує гриб у відмерлих листках і черешках, а також в оплоднях насінних клубочків у вигляді потовщених темнозабарвлених гіф, які навесні утворюють нове конідіальне спороношення і отже, є первинним джерелом інфекції

У природних умовах протягом осінньо-зимового періоду в уражених рештках рослин, присипаних глибоким шаром ґрунту, збудник хвороби гине. Життєздатність гриба частково зберігається тільки в частинах рослин, що залишаються на поверхні або у верхньому шарі (до 10 см) ґрунту. Відновлення захворювання можливе навіть при незначному зберіганні інфекційного начала.

Ураження рослин відбувається шляхом проникнення інфекційної гіфи в тканини рослин через продих, частіше вранці, коли на листі є проростаючи конідії і роса починає підсихати.

Інкубаційний період хвороби залежить від температури. Влітку він триває 1—2 тижні, а восени ЗО—40 днів.

В уражених С.beticola листках збільшується транспірація (у З— 4 рази), зменшується асиміляція вуглекислоти (у 10 разів) і порушується азотний обмін. Дуже уражені листки відмирають; рослина утворює нові листки, затрачаючи на це велику кількість пластичних речовин, що, врешті, зумовлює недорозвиненість кореня і менше нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості.

При слабкому ураженні недобір цукру з гектара становить 5—10, при середньому — до 20, а при сильному — до 70 процентів.

Церкоспороз призводить до нагромадження в коренях так званого «шкідливого азоту», який «під час цукроваріння збільшує вихід патоки і зменшує вихід цукру.

Заходи боротьби. Знищення восени джерел інфекції, що можуть дати спалах захворювання в наступному році (збирання й силосування гички, старанне очищення бурячищ і полів з-під насінників від решток урожаю, глибока оранка плугами з передплужниками).

Обприскування рослин. Перше обприскування проводять на початку прояву захворювання, а друге — через 25—ЗО днів після першого. Дворазове обприскування буряків фунгіцидами знижує уражуваність рослин у 2—3 рази, підвищує врожай коренів на 5—15% і цукристість на 0,5—1,5 процента.

Підживлення буряків мінеральними добривами.

Впровадження у виробництво сортів і гібридів буряків, стійких проти церкоспорозу.

Рамуляріоз поширений і інколи викликає сильне ураження буряків у деяких країнах Західної Європи, особливо в Данії. В Україні ця хвороба виявлена у Хмельницькій, Львівській, Харківській та Київській областях. Зовні ураження рослин рамуляріозом схоже на ураження церкоспорозом. Але плями менш правильної форми, розмір їх може поступово збільшуватися, середня частина плям бура, а темно-буроії кайми навколо них може і не бути. На плямах наліт не сірий, а білий, порошкоподібний.

Збудник хвороби — недосконалий гриб Ramularia betae порядку Hyphales. Міцелій його міжклітинний, на поверхні листків і в листках утворює конідіальне спороношення.

Поширюється збудник конідіями під час вегетації рослин, а перезимовує на рештках рослин міцелієм.

З а х оди боротьби. Ті самі, що й проти церкоспорозу.

Зональна плямистість, або фомоз, зустрічається у всіх буряко-сіючих районах і проявляється у формі більш-менш округлих некротичних плям з концентричними зонами. При розростанні плями зливаються. Вони мають жовте або світло-буре забарвлення. На плямах утворюються чорні пікніди недосконалого гриба Phoma betae порядку Pycnidiales. Інфекція фомозу поширюється від рослини до рослини пікноспорами, велика кількість яких утворюється в пікнідах. Гриб Ph. betae є збудником не тільки зональної плямистості, а й крапковості стебел і клубочків насіння, сухої гнилі коренів, коренеїда, кагатної гнилі буряків.

Зональна плямистість спостерігається найчастіше на нижніх відмираючих листках, тому шкідливість її для рослини незначна. Але ці ураження є джерелом інфекції інших серйозних захворювань буряків, що викликаються Phoma betae.

Заходи боротьби. Очищення полів від решток урожаю наступною глибокою зяблевою оранкою плугом з передплужником. Протруювання зволоженого насіння. Агротехнічні заходи, що поліпшують розвиток буряків (удобрення, нагромадження вологи та ін.).

Аскохітоз зустрічається рідко. Проявляється на листках . з пониженою життєдіяльністю у, вигляді спочатку синювато-зелених округлих плям, які поступово буріють, утворюючи чорний центр з чорними крапками — пікнідами.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Ascochyta betae порядку Pycnidiales.

Пікніди проникають у тканину рослини і виступають на поверхню сосочками з отворами. Пікноспори циліндричні, рідше довгасті, прямі або трохи зігнуті.

Крім плямистості листків, аскохітоз може викликати крапковість клубочків насіння і бути причиною коренеїда. Перезимовує гриб на рештках рослин і клубочках насіння пікнідами. Шкідливість аскохітозу незначна.

Заходи боротьби ті самі, що й проти зональної плямистості.

Бактеріальна плямистість зустрічається в багатьох районах бурякосіяння і проявляється переважно на молодих рослинах у фазу двох-трьох листків і на молодих листках насінників. Характерною ознакою хвороби є утворення некротичних, неправильноокруглих плям, оточених темно-бурою широкою каймою. При проглядуванні на світло вони прозорі, ніби маслянисті. Іноді плями зливаються, і тоді ураження займає значну частину листкової пластинки.

Тканина листка в місцях уражень підсихає і викришується, тому ця хвороба дістала назву «дірчаста плямистість».

Збудником хвороби, є: Bacillus mycoides, Вас. mesentericus vulgatus, а також Вас. butiricus var. betae.

Інкубаційний період хвороби при температурі 10—14° триває 10 днів. Збудники хвороби можуть бути на уражених рештках рослин і буряків, які зберігають для насінників.

При сильному розвитку хвороби можливе повне відмирання рослин, але це трапляється рідко. Здебільшого уражена рослина відстає в рості і дає менший урожай. Інколи бактеріальна плямистість проявляється і на дорослих рослинах, але при цьому вона менш шкідлива.

Заходи боротьби. Підживлення буряків повним мінеральним добривом (NPK) з розрахунку 20—ЗО кг на гектар. Обприскування рослин 1%-ною бордоською рідиною або 0,3%-ною суспензією 90%-ного хлорокису міді (600—800 л на 1 га). Видалення післязбиральних решток і глибока зяблева оранка. Корені хворих рослин не можна залишати на висадки