Огіркова мозаїка

Огіркова мозаїка також поширена скрізь. Уражує не тільки помідори, а й тютюн, огірки, перець, баклажани та баштанні культури. Листя набуває нитко- або папоротеподібної форми із слабо вираженою мозаїчністю. Значно більше проявляється на рослинах, які вирощують у закритому ґрунті.

Збудником хвороби є Cucumis virus 1, який поширюється персиковою та іншими видами попелиці, механічно майже не передається. При висушуванні і загниванні рослин вірус огіркової мозаїки гине. Зберігається він у живих рослинах, які культивуються в зимовий період.

Шкідливість цієї хвороби майже така сама, як і тютюнової мозаїки.

Заходи боротьби. У польових умовах помідори не слід вирощувати поблизу від тютюну, огірків та баштанних культур. На овочевих фабриках сувора ізоляція теплиць. Видалення з поля чи теплиці хворих рослин.

Систематична боротьба з попелицею.

Штрихуватість

Штрихуватість зустрічається як у теплицях, так і у відкритому ґрунті.

Уражує всі надземні органи рослини. На листках з'являються плями неправильної форми. Черешки, стебла й плодоніжки покриваються переривчастими штрихами червоно-коричневого кольору, тому і хвороба називається шрихуіватістю. На плодах вона проявляється смугами або кутастими плямами з блискучою поверхнею. Окремі місця плодів вдавлюються і тверднуть.

Внаслідок ураження штрихуватістю відмирають листки, стебло стає крихким і ламається, інколи відмирає верхівка рослини.

Збудником штрихуватості є Lycopersicum virus 1, який поширюється механічно, особливо при пасинкуванні помідорів.

Хвороба інтенсивно розвивається при температурі 15—20°, інкубаційний період триває 10—14 днів. При температурі понад 22° розвиток хвороби сповільнюється, а при 24 і більше може припинитись.

Вірус штрихуватості помідорів може зберігатися в сухих рештках рослин у ґрунті і в домішках тканин плодів в насінні.

Шкідливість штрихуватості полягає в погіршенні якості плодів і зниженні врожаю. Недобір його може становити 15—20% при сильному розвитку хвороби.

Заходи боротьби ті самі, що й проти тютюнової мозаїки.

Бронзовість

Бронзовість частіше проявляється при вирощуванні помідорів у відкритому ґрунті, іноді зустрічається і в теплицях. Крім помідорів уражує перець, баклажани і махорку. Характерні прояви — бронзовий (жовто-коричнввий) або брудно-фіолетовий відтінок молодих листків, верхівок рослин або бічних пагонів, потім коричневі некротичні плями різної форми у вигляді кілець, зигзагоподібних і переривчастих смуг вздовж головної жилки листка.

Некротичність поширюється також і на середні листки, внаслідок чого вони стають суцільно коричневими і відмирають. Інколи листки відмирають дуже швидко і не встигають потемніти, а мають вигляд свіжовисохлого сіна. Такими вони залишаються до першого дощу чи рясної роси, після чого темніють і відпадають.

На стеблах рослин, особливо на верхівках, а також на черешках листків утворюються коричневі й чорні смуги. При сильному ураженні верхівки пагонів відмирають і рослини не плодоносять.

На всій поверхні зелених плодів при бронзовості з'являються коричневі, жовті та бліді кільця. Часто в місцях прикріплення плода з'являються коричневі смуги, і тоді стиглі плоди мають строкате забарвлення — між червоними ділянками з'являється велика кількість жовтих.

Збудником хвороби є Lycopersicum virus 3. Від рослини до рослини вірус бронзовості передається трипсами, а також під час пасинкування. Інкубаційний період хвороби, який залежить від віку рослини і температури, триває від 7 до 24 днів. Зберігається вірус у зимуючих трипсах, які навесні уражують молоді рослини.

Заходи боротьби. Розміщення полів помідорів якомога далі від теплиць, в яких вирощують ранні овочі, а в господарствах, які вирощують тютюн і махорку, — від парників, розсадників і тютюнових сушильних сараїв.

Видалення одиничних уражених рослин.

Не можна збирати насіння з уражених плантацій, оскільки доведено, що інколи вірус бронзовості помідорів може зберігатися в сухих рештках рослин. Залишки рослин після збирання врожаю треба закопати в грунт.