13

1. Поняття соціуму – суспільства людей.

Всі ми живемо в суспільстві, поза ним не можемо себе реалізувати, а от питання про його сутність і досі викликає гарячі суперечки. Зрозуміло, що в першу чергу це питання хвилює вчених-суспільствознавців. Однак значущим ноно с не лише для них. Адже у кожного з нас є потреба у самовизначенні. Та хіба можна самовизначитись нам, соціальним істотам, не зрозумівши сутності суспільства?

Над проблемою суспільства замислювались багато видатних учених. Найважливішими течіями є теорія суспільного договору, натуралізм, ідеалізм, психологізм, матеріалізм, функціоналізм та інше. Видається, шо ознайомлення з названими підходами є доцільним, оскільки збагатить ваші власні роздуми про ге, що таке суспільство.

Основні підходи до розуміння специфіки і сутності суспільства. Однією із впливових течій в історії соціальної думки є течія, яка пояснювала суспільство з позицій суспільного договору. Видатним представником теорії суспільного договору був англійський філософ та соціолог Т. Гоббс (1588—1679). На його думку, людина— це породжений природою біологічний організм. Природа наділила людей однаковими потребами і пристрастями, дала кожному «право на все», що і стало причиною такої самої люті і пожадливості, яка існує в тваринному світі. Саме тоді виникає «війна всіх проти всіх», а також принцип моралі «людина людині — вовк».

• Теорія суспільного договору. Боротьба людей між собою, постійна загроза фізичному існуванню кожного спонукали до укладення між людьми суспільного договору, в основу якого було покладено особистий інтерес і власну вигоду. Із цього часу „природна людина” стає соціальною істотою, оскільки такий акт знаменує початок громадянського суспільства. Виникає суспільство, держава і влада.

Треба зазначити, що такі поняття, як «суспільство» і «держава», Т. Гоббс вживав як тотожні. Отже, з концепції англійського вченого випливало, що суспільство є результатом договору людей між собою.

• Натуралістичний напрям. У суспільній думці XIX — початку XX століття впливовим був натуралістичний напрям, який формувався під впливом розвитку природничих наук. Послідовники натуралізму доводили необхідність використання методів природничих наук для пояснення суспільних явищ, намагалися зрозуміти соціальне через біологічне чи природниче, зокрема шляхом проведення аналогії з біологічним організмом чи біологічною еволюцією в цілому. Так, англійський учений Г. Спенсер (1820-1903) соціальну систему уподібнював біологічному організмові. На його думку, аналогом засобів комунікації є судинна система; товарообміну — система живлення організму; уряду, організаторів виробництва — нервова система, тощо.

• Матеріалістичний напрям. Видатними представниками матеріалістичного напряму у суспільній думці були німецькі вчені К. Маркс (1818—18КЗ) і Ф. Енгельс (1820—1895). Головна теза марксизму полягає в тому, шо в основі життя суспільства лежить матеріальне виробництво, оскільки в його процесі відтворюються матеріальні умови буття людей, створюються різні матеріальні блага для задоволення людьми своїх потреб.

Матеріальне виробництво, згідно із вченням марксизму, має двобічний характер, де задіяні: продуктивні сили (засоби виробництва і люди — учасники виробництва) і виробничі відносини (тобто відносини, в які люди вступають у процесі виробництва; в основі виробничих відносин, вчить марксизм, лежать відносини власності). У своєму взаємозв'язку продуктивні сили і виробничі відносини угворюють спосіб виробництва. За допомогою нього поняття К. Маркс і Ф. Енгельс намагались пояснити всю багатоманітність форм соціального життя. Згідно з матеріалістичним розумінням, система матеріально-виробничих відносин складає першооснову, «базис», на якому грунтуються всі інші відносини людей — правові, політичні, релігійні, ідеологічні та інші («надбудова»).

Історичний ступінь суспільного розвитку, що заснований на певному способі виробництва, із своїми «базисом» і «надбудовою», дістав у марксистському вченні назву суспільно-економічної формації. Заведено виділяти первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне і ще до недавнього часу — соціалістичне суспільство. К. Маркс і Ф. Енгельс неодноразово підкреслювали, що вони вивчають не суспільство взагалі, а певні суспільно-економічні формації.

• Ідеалізм. Представники ідеалізму основу суспільства вбачають в ідеальному (дух, свідомість, мислення). Так, на думку видатного німецького філософа Г. Гегеля (1770—1831), творцем світу є духовний деміург — абсолютна ідея. Суспільство ж — це вияв свідомої творчості абсолютної ідеї. Знаряддя праці, матеріальна культура, цивілізація постають як похідні форми творчої сили духу.

• Функціоналізм. Впливовим напрямом у сучасному суспільствознавстві є функціоналізм. Початки функціоналізму сягають аналогії між суспільством і організмом, подібним до людського тіла.

У людському організмі кожна його частина — серце, мозок, шлунок тощо — виконують специфічну роботу для підтримання життя. Ці органи людського тіла становлять взаємозалежну систему. Якщо один із них перестає функціонувати або діє гірше, ніж це необхідно, то весь організм працює погано або виходить із ладу. Функціоналізм розглядає суспільство як організм, що складається з багатьох частин: військової, економічної, релігійної, політичної тощо. Кожна частина має свою функцію (звідси і назва нього напряму в суспільствознавстві), і чим більше функцій відрізняються одна від одної, тим важче одній із частин замінити іншу.

Найвидатнішими представниками сучасного функціоналізму є американські вчені Т. Парсонс (1902—1979) і Р. Мертон (нар. 1910 р.). їх основний підхід полягає у визначенні частин суспільства, виявленні їх позитивних і негативних функцій і такому поєднанні цих частин, яке дас картину суспільства, як органічного цілого. А тому суспільство розглядається як система інтегрованих частин цього цілого. У 20-х роках нашого століття цікаву думку про сутність суспільства висловив український соціолог М. Шаповал. На його думку, суспільством називається сукупність людей, що живуть у взаємозумовленому зв'язку між собою, тобто у такому зв'язку, коли поведінка однієї чи кількох осіб спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. А тому, щоб зрозуміти суспільство, треба проаналізувати і зробити класифікацію форм людської взаємозумовленості, тобто класифікацію різних суспільних груп (родина, церква, держава тощо). Єднання індивідів у групи, взаємодія груп і утворюють суспільство.