18. Поняття біологічного віку, його основні критерії

Біологічний вік - вік розвитку. Існування індивідуальних коливань процесу росту і розвитку послужило підставою для введення цього поняття. При описі основних морфологічних особливостей людини в різні періоди використовують, як правило, середні показники. Індивідуальні відмінності в процесах росту і розвитку можуть змінюватись в широких межах. Особливо сильно ці відмінності виявляються в період статевого дозрівання, коли за порівняно короткий проміжок часу відбуваються досить істотні морфологічні та фізіологічні перебудови організму.

Формулювання поняття "біологічний вік" має велике значення, оскільки для багатьох практичних цілей важлива угруповання дітей не тільки за календарним (паспортному) віком, а за ступенем їх розвитку. У значної частини дітей біологічний і хронологічний (календарний) вік збігаються. Проте зустрічаються діти і підлітки, у яких біологічний вік випереджає хронологічний або відстає від нього.

Основними критеріями біологічного віку вважаються:

1) зрілість, оцінюється за ступенем розвитку вторинних статевих ознак;

2) скелетна зрілість (порядок і терміни окостеніння кістяка);

3) зубна зрілість (терміни прорізування молочних і постійних зубів).

При оцінці біологічного віку використовують показники зрілості окремих фізіологічних систем організму. Робилися спроби визначення біологічного віку на підставі вікових змін мікроструктур різних органів.

Оцінка біологічного віку проводиться шляхом зіставлення відповідних показників розвитку обстежуваного індивіда до стандартів, характерними для даної вікової, статевої та етнічної групи. Стандарти періодично оновлюються.

Для правильної оцінки біологічного віку бажано використовувати декілька показників у їх поєднанні. Однак на практиці при масових обстеженнях про біологічному віці доводиться судити з якихось окремими показниками, досить добре відображає розвиток дитини.

19. Акселерація, сутність, гіпотези виникнення, фактори акселерації

Акселерація - прискорення росту і фізичного розвитку дітей у порівнянні з попередніми поколіннями. Вперше подібні явища відзначені в середині XIX ст. При зіставленні результатів антропометричних обстежень, проведених на початку XX ст., З даними 30-х рр.. XIX ст. було встановлено, що процес акселерації охопив населення всіх економічно розвинених країн.

Ознаки акселерації відзначаються вже на стадії внутрішньоутробного розвитку. Так, за останні 70-80 років довжина тіла новонародженого збільшилася в середньому на 1 см., маса - на 100-300 м. Значні зміни в темпах росту і розвитку спостерігаються у грудних дітей: подвоєння маси тіла, що відбувалося раніше між 5-м і 6-м місяцем життя, тепер спостерігається в 4 місяці; окружність грудей дитини стає більше окружності голови не в 6 місяців, а в 2-5 місяців. Діти раніше починають тримати голівку, у більш ранньому віці у них заростає джерельце і прорізуються молочні зуби. З віком темпи акселерації зростають: довжина тіла 4-7-річних дітей за кожне десятиліття в середньому збільшується на 1,5 см., маса тіла - на 0,5 кг.

Як показують спостереження, істотних відмінностей у темпах акселерації дітей різних національностей не виявлено. Міські діти схильні до акселерації у дещо більшою мірою, ніж сільські.

У 1980-х рр.. відзначається уповільнення темпів акселерації, що свідчить про відносну стабілізацію темпів розвитку дітей, які народжуються в кінці XX ст.

Існує ряд гіпотез, покликаних пояснити причини виникнення акселерації, проте жодна з них не визнана вичерпною. Ймовірно, прискорення розвитку відбувається під впливом цілого комплексу соціально-економічних і природних умов життя - поліпшення харчування; генетичні зміни в результаті активізації процесів міграції і змішання населення; збільшення інтенсивності зовнішніх подразників, стимулюючих нервову систему, і т.д. (Окремі фактори і умови важко піддаються точному обліку і оцінці).

Є дані про так звану психологічну акселерації, тобто прискоренні розумового розвитку дітей. Однак, на думку більшості фахівців, ці дані скоріше свідчать про мала раніше місце недооцінку інтелектуальних можливостей дитини. Показано, що створення сприятливих стимулюючих умов та використання особливих методик розвиток сприйняття, уваги, мови і т.п. сприяє більш повної реалізації можливостей дитини. Психологи, проте, застерігають проти "штучної акселерації", коли інтелектуальний розвиток надмірно інтенсифікують, ставлячи перед дитиною завищені вимоги. Надійним показником відповідності розвиваючих впливів можливостей дитини служить його емоційна стабільність, готовність з ентузіазмом сприймати нові стимули і завдання.

Швидке збільшення довжини і маси тіла не є однозначним показником фізіологічного і психічного розвитку. Розрізняють паспортний (хронологічний) та біологічний вік, що характеризує фактичний розвиток дитини. У частини дітей ці віки збігаються, однак більшість дітей одного паспортного віку перебувають на різних стадіях біологічного розвитку. Причому діти невеликого зростання можуть дозрівати відповідно своєму біологічному віку, і, навпаки, при високому зростанні може зберігатися інфантильність фізичного розвитку. Існує також акселерація всередині одного покоління. У рамках однієї вікової групи є близько 8% дітей, що відрізняються прискореним розвитком, і приблизно стільки ж дітей, для яких характерна деяка затримка фізичного розвитку.

У цілому акселерація представляє собою статистичну закономірність. Для кожної окремої дитини її прояви мають свої індивідуальні особливості, які не слід розцінювати як переваги чи недоліки.