Обдаровуваний зобов'язаний:

1. належним чином дбати про річ, яка становить історичну, наукову, куль­ турну цінність;

2. виконати обов'язок на користь третьої особи, якщо це передбачено до­ говором (ст.ст. 725, 726 ЦК);

3. отримати згоду дарувальника в разі повернення йому речі (дарунка), яка потребує догляду або особливих умов утримання чи збереження.

Дарувальник має право відмовитися від передачі дарунка в майбутньому, якщо після укладення договору його майнове становище істотно погіршилося (ч. 1 ст. 724 ЦК). При цьому необхідним є наведення доказів того, що матері­альне становище дійсно погіршилося саме після укладення договору, чого він не міг передбачити раніше. Це може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів його родини та інші непередбачувані обста­вини, що надалі негативно вплинули на його майновий стан. Іншими словами, такі обставини виключають вину дарувальника, при цьому він не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані обдаровуваному.

Відмова дарувальника від виконання зобов'язання може бути зумовлена за­гибеллю речі, вилученням її із обороту, забороною здійснювати дії, які обіцяно виконати. Ці обставини припиняють зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання. Але у випадку, якщо річ знищена внаслідок умислу чи грубої необережності дарувальника, він відповідає за завдані іншій стороні збитки.

З моменту прийняття дарунка договір вважається виконаним, а повернення речі обдарованим можливо лише за наявності згоди дарувальника.

Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725 ЦК). Разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти певні обов'язки, встановлені до­говором дарування: вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від їх вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселен­ня тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваної особи виконання покладеного обов'язку, що робить договір дарування не одностороннім, яким він є у більшості випадків, а двостороннім. У разі смерті дарувальника, оголо­шення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.

Законодавець встановлює правові наслідки порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи (ст. 726 ЦК). Невиконання обдаровуваним перед­баченого договором обов'язку на користь третьої особи є підставою для розі­рвання договору і повернення дарувальнику дарунка, а якщо таке повернення неможливе -- відшкодування його вартості. Слід зазначити, що у випадку смерті обдаровуваного на його спадкоємців разом із прийняттям спадщини, до якої належить дарунок, покладається виконання обов'язку обдаровуваного на користь третьої особи. У випадку смерті третьої особи, на користь якої встановлено обов'язок, припиняється виконання обов'язку обдаровуваного на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором дарування.

Слід відрізняти припинення договору дарування від його скасування. При­пинення такого договору відбувається до його виконання внаслідок смерті дарувальника або обдаровуваного у консесуальному договорі дарування. Договір дарування припиняється також виконанням — передачею дарунка обдарову­ваному. Скасування договору дарування — це по суті скасування основного результату такого договору —- переходу права власності, у зв'язку з чим дару­вання не можна визнати вже підставою абсолютного безповоротного переходу права власності¹.