В.І.Демут-Малиновський, к.П.Клодт. Пам’ятник Володимиру Великому. 1853. Київ.
Викладав в Академії мистецтв у 1808–1837, був ректором відділення скульптури (з 1836).
Пименов Микола Степанович (1812-1864), видатний російський скульптор XIX в. Він ввів у скульптуру народну тему. Майстер народився в родині скульптора С.С. Пименова і навчався в майстерні батька, а також в Академії мистецтв. Довгі роки жив і працював в Європі. По поверненні він працював над скульптурними композиціями для Ісаківського собору. Протягом усього життя Пименов розробляв жанр мілкої пластики і портретних статуеток.
М.С.Пименов. Хлопець, що грає в бабки. 1836. Бронза. Висота 60,5 см. Третьяковська галерея, Москва.
Жанровий мотив послужив для майстра поводом для зображення людського тіла в складному русі. Ця задача близька до тієї, яку ставив давньогрецький скульптор Мірон у всесвітньо відомій статуї "Дискобол". Можливо, російський скульптор XIX в., вихований на античних зразках, вступив у своєрідне змагання зі своїм древнім учителем. Невипадково Пименов зображує юнака оголеним, тобто в образі античного атлета. Тим самим він неначе утверджує, що розуміння прекрасного, гармонійно розвиненого людського тіла притаманне й людям сучасної епохи не в меншій ступені, ніж далеким попередникам.
Орловський Борис Іванович (1796-1837),(справжнє прізвище Смирнов, син кріпака з Орловської губернії, звідси – псевдонім), російський скульптор. Навчався в скульптурних майстернях в Москві (з 1809) і в Петербурзі (з 1816), а також у І. П. Мартоса в петербурзькій Академії мистецтв (1822; викладав з 1831); пенсіонер АМ в Римі (в 1823-28). Відчув вплив Б. Торвальдсена. В творах Орловського ("Парис", 1824; пам’ятник М. І. Кутузову і М. Б. Барклаю-де-Толлі перед Казанським собором в Петербурзі, бронза, відкриті в 1837) величава строгість класицистичних форм, іноді не позбавлена рис патетики (фігура ангела на Олександрівській колоне), поєднуються з романтичною піднесеністю образного трактування.
Його кращі твори – пам’ятники М.І.Кутузову і М.Б.Барклаю-де-Толлі – поставлені перед тріумфальними арками Казанського собору. Барклай з фельдмаршальський жезлом у руках віддає знак до відступу. Кутузов, простираючи жезл вперед, надає наказ наступати.
Таким чином характеризуються два послідовних етапи у війні 1812 р. Будучи пов’язаними з величезним архітектурним ансамблем, з Невським проспектом, монументи отримали особливу значимість.
Б.І.Орловський (Смирнов). Пам’ятники – героям 1812 року м.І. Кутузову і м.Б. Барклаю-де-Толлі. 1829. Відкриті у 1837. Санкт-Петербург.
Ми бачимо Кутузова в парадному мундирі, він сповнений войовничої експресії. Його лева рука, що стискає фельдмаршальський жезл, указує російським військам напрям атаки, права спирається на оголену шпагу. В позі Барклая-де-Толлі відчувається внутрішня стриманість, прагнення врятувати армію для рішучих битв. Полководці попирають ногами повержені французькі знамена.
Олександрівська колона на Дворцовій площі в Петербурзі відома багатьом, навіть не мешканцям міста. Проте мало кому відомо, що автором статуї ангела був не архітектор Монферран, який поставив колону, а скульптор Борис Іванович Орловський. Перемігши в конкурсі, він одразу ж взявся за роботу, коли вона розпочалась власне над колоною.
