Аполлон, Гіацинт і Кипарис. 1831-34.
У 1830 р. Іванов поїхав з Петербургу і оселився в Римі.
Другий період в житті художника, що тривав до 1848 року, був сповнений глибоких роздумів над тією соціальною, яку він з усією силою пережив в Росії. Усвідомлення особистого безсилля, глибокий смуток, а також релігійні настрої підчас засліплювали митця. У нього росла й укріплювалась думка втілити на великому полотні вікові мрії і надії людства на визволення.
Звертаючись до біблії, художник вважав, що він зможе відобразити таким чином вікові сподівання пригнобленого народу. Так народився сюжет знаменитої картини “З’явлення Месії народу” (1837-1857).
З’явлення Христа Марії Магдалині. Фрагмент. 1834—1836.
З’явлення Христа народу. 1837-1857. 540х750 см. Москва, Третьяковська галерея.
Майже двадцять років працював художник над картиною. Крім біблійних образів які він спершу намітив в сюжеті, з’являлись інші, які були плодом його фантазії. Так виникли фігури чоловіка, який тремтить, пан і раб, які надавали картині соціального, морального й історичного смислу.
Іванов знаходив виразні типи для картини в самому житті, а також в творах античності і Відродження. Багато підготовчих етюдів до картини змальовують італійську природу, типи людей. Свіжі, живі за фарбами, гострі за малюнком пейзажі Іванова з надзвичайною майстерністю передають берег річки, каміння і рослинність під ясним небом, зелену гілку оливи, сріблясте сонце.
Гілка. Санкт-Петербург, Російський музей.
Вода і каміння під Палаццуола.Етюд до картини «з’явленння Христа народу».
В образі Іоанна, що проповідує перед народом, художник змалював грізного викривача.
Спотворене віковою неволею і пригнобленням обличчя раба освітлено першими проблисками надії – надії на визволення. . Світове мистецтво не знало такою приголомшливо правдивого зображення приниженої людини, що пробуджується, яке дав російський художник…
В своєму творі Іванов виявив багатовікову трагедію світу гноблених, тих, хто прагне справедливості і волі, хто полум’яно вірить в майбутнє звільнення, проте ще не можуть подолати світ гноблення і зла, до кінця не усвідомлюють власні сили, наївно вірячи в пришестя легендарного визволителя.
Голова Іоанна Хрестителя. 1837-1857.
Голова раба в двох варіантах. 1837-1857.
Аппієва дорога при заході сонця. 1845.
Оливи біля кладовища в Альбіно. Олива. І пол. 19 ст.
Молодий місяць. 1842-46.
Іванов знаходив виразні типи для картини в самому житті, а також в творах античності і Відродження. Багато підготовчих етюдів до картини змальовують італійську природу, типи людей. Свіжі, живі за фарбами, гострі за малюнком пейзажі Іванова з надзвичайною майстерністю передають берег річки, каміння і рослинність під ясним небом, зелену гілку оливи, сріблясте сонце.
На березі Неаполітанської затоки.
Зображуючи оголене тіло та відкритому повітрі, художник намагався відобразити живописну красу реального світу. Пружні, стрункі тіла юнаків, освітлені сонцем, відблисками неба і зелені, передають в етюдах Іванова поезію краси і молодості.
Композиційна майстерність Іванова виявилось таким самим досконалим, як і його живопис. Національно-визвольний рух, що викликав потрясіння всієї Європи, справив незгладиме враження на художника. У 1848-1850-х роках виникли “Біблійні ескізи” Іванова, виконані ним з виключною, справді надзвичайною майстерністю. В останні роки життя він зблизився з революційною інтелігенцією, що сприяло його духовному відродженню.