Олександр Вікентійович Беретті (1816-1895) Беретті Олександр Вікентійович

(1816 — 1895). Син Вікентія Івановича Беретті. Архітектор. Викладав у Київ. університеті. Спорудив у місті: будинок 1-ї (1850 — 1852 — тепер гуманітарний корпус Київського університету) і 2-ї (1856 — тепер міська телефон. станція, бульвар Шевченка № 18) гімназій, будинок Президії Національної АН (колишній пансіонат графині Левашової), власний особняк (обидва — 50-і рр., вул. Володимирська № 54 і № 35), Анатомічний театр (1851 — 1853, тепер Центральний музей історії медицини України, вул. Б. Хмельницького № 37) та ін. Співавтор проекту Володимирського собору. Похований на Байковому кладовищі.

Санкт-Петербург був містом його народження. Там же, в Академії мистецтв, він вчився на архітектора. Проте значна частина творчого життя Алессандро Беретті пов’язана з Києвом. Разом з батьком, архітектором Вікентієм Беретті, Алессандро визначив архітектурне обличчя цього міста. З його ім’ям пов'язано з’явлення фундаментальних споруд – Першої гімназії (нині це гуманітарний корпус Київського університету), Президії Національної академії наук, Анатомічного театру (в наш час це музей історії медицини). Крім того, Алессандро Беретті був співавтором проекту Володимирського собору. Довгий час зодчий передавав свої знання архітектурного мистецтва студентам Київського університету.

Перша київська чоловіча гімназія. Фото кінця 19 ст.

"Гуманітарний" ("Жовтий") корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка № 14). Будівля колишньої Першої чоловічої гімназії. Споруджено в 1850-52, архітектор О. В. Беретті.

О.Беретті. Анатомічний театр. 1851-53.

Тепер Центральний музей історії медицини України, вул.. Б.Хмельницького, № 37.

Президія національної академії наук України. 1850-ті. Архітектор О.Беретті.

Ця початково двоповерхова будівля в стилі класицизму була побудована в 50-х роках 19 сторіччя на кошти дружини київського генерал-губернатора, графині Левашової, як приватний дівочий пансіон. Випускниці пансіону далі навчалися у Фундуклеївській гімназії. Архітектор проекту - О.В. Беретті. У 1891 -1892 роках був надбудований третій поверх.

З 1919 року тут працював відділ Всеукраїнської академії наук, тепер - Президія національної академії наук України.

Адреса: вул. Володимирська, 54.

Будівля Першого реального училища була побудована в 1870-х роках за проектом архітектора О.В. Беретті. Нині – Дипломатична академія України.

Володимирський собор.1862-1886. Фото кінця 19 ст. Володимирський собор. 1892-1882.

Збудований у 1862-82 роках. Перший проект розробили архітектори Штром і Спарро, пізніше його переробив архітектор Беретті. В будівництві собору брали участь архітектори Бернгардт, Маєвський, Ніколаєв. Володимирський собор було зведено в так званому русько-візантійському псевдо-стилі. Собор в плані - традиційний давньоруський трьохапсидний храм з шістьма стовпами всередині, але увінчаний 7 куполами. Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, котрі були виконані в 1885-96 роках російськими художниками Васнєцовим, Нєстєровим, Врубелем, українськими - Замирайлом, Костенком, Пимоненком, польськими - Свідомським, Котарбинським, під загальним керівництвом професора Прахова. Васнєцову належить розпис головного нефу собору, в котрому, крім релігійних сюжетів, велике місце займали історичні композиції - "Хрещення киян" і "Хрещення Володимира", портрети канонізованих "святих": Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, княгині Ольги та ін. Нєстєров виконав іконостас в бокових навах, 2 композиції - "Різдво" і "Воскресіння" - на стінах хорів і "Богоявлення" в хрещальні. Свідомському належать композиції "Таємна вечеря", "В’їзд до Єрусалиму", "Суд Пілата", Кортабинському - "Вознесіння" та ін. Орнамент, що вкриває вільний простір, виконали українські майстри, крім правої нави, яку розписав Врубель. Володимирський собор розташований на бульварі Тараса Шевченка №20.