
- •Тема 30. Європейські мистецькі стилі «галантної доби» (18 століття).
- •Загальна характеристика епохи.
- •2. Рококо – стиль «галантної доби».
- •Ідеал стилю рококо.
- •Ватто. Паломництво на острів Кіфера.
- •Архітектура рококо Французьке рококо: Амалієнбург під Мюнхеном.
- •Фридериціанське рококо маскується під шінуазрі (тобто наслідування китайському): Китайський будиночок у Потсдамі.
- •Фрагмент інтер’єру з меблями в стилі рококо.
- •3. Годинник з мопсиками. 2. Бант з хризоліту . 2. Миска з кришкою. Фаянс. Франція. Середина 18 ст.
- •Замок Амалієнбург. Інтер'єр. 1734-39. Німеччина.
- •Інтер'єр в стилі рококо.
- •Десюдепорти над дверима та над дзеркалами в інтер’єрі стилю рококо.
- •3. Мистецтво Франції початку-середини 18 ст.
- •Фрагмент інтер’єру в стилі рококо.
- •1) Архітектура.
- •Симетрія парку готелю де Субіз.
- •Інтер’єр в Готелі де Субіз.
- •Фрагмент стелі в так званій Кімнаті Принцеси Готелю Субіз.
- •Фрагмент інтер’єру в готелі Субіз.
- •Емманюель Ере де Корні. Площа Станіслава. 1752—1755 рр. Сучасний вигляд.
- •Джованні Нікколо Сервандоні. Церква Сен-Сюльпіс. Західний фасад. 1732—1777 рр. Париж.
- •Ж ак Анж Габріель. Малий Тріанон. Версаль.
- •Площа Злагоди. Фрагмент.
- •Фонтан на площі Злагоди в Парижі.
- •Жак Жермен Суфло. Церква Святої Женев’єви (Пантеон). 1757—1790 рр. Париж.
- •2) Скульптура
- •Ж.Б. Лемуан Молодший . Астрономія.Б. 1738 р. Овальний салон, Готель Субіз, Париж.
- •Пігаль. Меркурій, що зав’язує сандалії. Б. 1738 р. Лувр, Париж.
- •Ж. Б. Пігаль. Автопортрет. 1777 р. Лувр, Париж.
- •Е. М. Фальконе. Зима. 1771. Ермітаж, Санкт-Петербург. Амур, що свариться. Е. М. Фальконе. Полювання. Севрський фарфор. 1758. Ермітаж, Санкт-Петербург.
- •Етьєн Моріс Фальконе. Мілон Кротонський. 1744 р. Лувр, Париж.
- •Е. М. Фальконе. Три Грації. Бк. 1770. Лувр, Париж.
- •Фальконе. Пігмаліон і Галатея. 1763р.
- •Етьєн Моріс Фальконе, Марі Анн Колло. Пам’ятник Петру I («Мідний вершник»). 1766—1782 рр. Санкт-Петербург.
- •Гудон. Діана. 1777.
- •Жан Антуан Гудон. Портрет композитора к. В. Глюка. 1775 г. Королевский музыкальный колледж, Лондон.
- •Жан Антуан Гудон. Вольтер.
- •Мейсенська порцеляна.
- •4. Живопис
- •Портрет Антуана Ватто.
- •8. А. Ватто. П’єро (Жіль). Лувр, Париж.
- •9. А.Ватто. Вивіска лавки э.Ф.Жерсена. 1720. Картинна галерея, Берлін-Далем.
- •Франсуа Буше. Автопортрет.
- •Ф.Буше. Туалет Венери.
- •Шарден. Молитва перед обідом. 1744. Ермітаж, Санкт-Петербург. . Ермітаж, Санкт-Петербург.
- •Шарден. Мідний бак для води. 1734. Лувр, Париж.
- •Шарден. Натюрморт з люлькою. Б. 1737.
- •Шарден. Натюрморт з атрибутами мистецтв. 1766. Ермітаж, Санкт-Петербург.
- •Шарден. Автопортрет. 1774. Шарден. Портрет дружини. 1775.
- •Гварді. Площа Сан Марко. 1760-1765. Національна галерея, Лондон.
- •Гварді. Трьох-арочний міст. 1765-1770. Національна галерея, Вашингтон.
- •Гваді. Архітектурна фантазія. 1760-і.
- •Гварді. Площа перед Санті Джованні е Паоло у Венеції.
- •Гварді. Капріччо. 1780-1790. Міський музей, Кастельвеккіо.
- •Каналетто. Венеція. Площа Сан-Марко.
- •Каналетто. Площа Сан-Марко. 1730.
- •Каналетто. Свято обручення кенійського дожа з Адріатичним морем.
- •Каналетто. Вестмінстерське абатство і процесія рицарів. 1749. Вестмінстер.
Гварді. Площа Сан Марко. 1760-1765. Національна галерея, Лондон.
Гварді. Трьох-арочний міст. 1765-1770. Національна галерея, Вашингтон.
Гваді. Архітектурна фантазія. 1760-і.
Сквозь арку открывается вид на площадь и широкую лестницу, ведущую к монументальному зданию. Эта сцена приправлена случайными деталями - свисающие с балкона простыни или изысканно одетые синьоры, подающие милостыню мальчику- Попрошайке, - которые придают картине необычайную живость. Хотя на картине Франческо Гварди представлен воображаемый городской пейзаж, художник использует здесь характерные венецианские подробности, чтобы создать правдоподобный вид своего родного города. Большое влияние на Гварди оказал Каналетто, художник, с которым его часто связывают и который, возможно, был его учителем. Однако в отличие от Каналетто с его точностью в изображении Венеции для Гварди характерна свобода и непосредственность, придающие его сценам особый вкус и романтику. Франческо Гварди не столько воспроизводит, сколько интерпретирует образ Венеции, схватывая сверкание света и движение, которые отсутствуют в работах Каналетто.
Гварді. Площа перед Санті Джованні е Паоло у Венеції.
Гварді. Капріччо. 1780-1790. Міський музей, Кастельвеккіо.
Каналетто
Каналетто Джованни Антонио (Canaletto Giovanni Antonio) (1697-1768). Итальянский живописец эпохи классицизма и офортист. Собственно, настоящая фамилия Каналь (Canal). Родился 28 октября 1697 года. Учился у своего отца, театрального художника Бернардо Каналя. Работал главным образом в Венеции, а также в Риме (1719-1720 и около 1740) и Лондоне (1745-1755). Мастер архитектурного пейзажа-ведуты, Каналетто писал панорамные виды Венеции и других городов, наполняя их красочными изображениями городской жизни. Ведуты Каналетто ценились наравне с работами признанного мастера этого жанра Карлевариса. Но живописец Каналетто, в отличие от Карлевариса, волшебным образом наполнял свои работы пестрой живой жизнью и удивительным светом. Документальная точность рисунка и совершенство перспективного построения сочетаются в его произведениях с нарядностью и свежестью цветовой гаммы, световоздушными эффектами, нарядной зрелищностью композиционного решения (“Двор каменотеса”, около 1730, Национальная галерея, Лондон; “Отъезд венецианского дожа на обручение с Адриатическим морем”, 1740-е годы, Государственный музей изобразительных искусств, Москва; “Портик дворца”, 1765, Галерея Академии, Венеция; “Старый Уолтонский мост”, 1754). Тонкой наблюдательностью, легкостью светотеневых градаций отмечены пейзажные офорты Каналетто (“Ведуты”).
Каналетто. Венеція. Площа Сан-Марко.
Каналетто. Площа Сан-Марко. 1730.
Каналетто. Свято обручення кенійського дожа з Адріатичним морем.
В 1746 году художник отправился в Лондон. В течение продолжительного времени Каналетто был самым успешным живописцем видов Лондона его и окрестностей. Впоследствии, его техника становится довольно манерной. В 1755 Каналетто возвращается в Венецию, где и работает до конца своих дней. В 1763 году Джованни Антонио Каналетто избрали членом только что созданной венецианской Академии, хотя необходимую для показа при вступлении в нее новую работу художник написал только спустя два года. Ею стало знаменитое “Каприччо с колоннадой”, поражающее своей искусной перспективой. Есть сведения, что первоначально Каналетто хотел представить в Академию панораму “Площадь Сан-Марко: вид с юга и запада” (1763), единственную свою датированную позднюю картину, однако ему подсказали, что жюри вряд ли понравится городской вид, выполненный с низкого ракурса (а именно так писал Каналетто в старости). Полотна же с фантастической или искаженной перспективой в Академии неизменно приветствовались.