Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpora_ABD.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
481.46 Кб
Скачать

12.3.Співставний аналіз показників ліквідності в динаміці за ряд років

Співставний аналіз ліквідності банку доцільно групувати за наступними видами: горизонтальний, вертикальний, трендовий, коефіцієнтний, факторний.

Для аналізу показників ліквідності в динаміці за ряд років використовується горизонтальний та трендовий аналіз. При цьому при горизонтальному аналізі розраховується абсолютне відхилення фактичних значень показників від базових, і це показує, чи відбувається їх , чи . При трендовому аналізі порівнюються відносні показники в динаміці, зокрема темп росту та темп приросту об’єкту дослідження за ряд років.

12.4.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення капіталу і зобов’язань в цілому

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог та зобов’язань банку на визначений момент часу. Лікв-ть балансу є складовою заг лікв-ті банку.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Для аналізу потреби банку в ліквідних коштах всі банки поділяють пасиви на 4 групи:

1) поточні зобов’язання: строк погаш. до 1 дня;

2) мінливі зобов’язання: кошти, які можуть бути вилучені з банку в будь-який час, але, як правило, певна їх сума перебуває на рахунках; строк погаш. до 7 дн.;

3) стабільні зобов’язання: всі строкові депозити;

4) безстрокові пасиви: власні кошти банку.

За своїм походженням пасиви неоднорідні і складаються з капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал – це власні кошти банку, що належать заснов-м або акціо-м. Зобов’язання – це теперішнє зобов-я банку, що виникає з його минулої діял-ті, розрахунок з якими повинен закінчитись відпливом з банку ресурсів.

Стр-ра ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів. Одним із підходів до оцінки пасивів банку на основі співвідношення зобов’язань (З) й вл. капіталу (ВК) банку можна вважати систему, основою якої є фін важіль (леверидж). (>3)

Перевищення банк З над ВК дає змогу банкам отримувати вищий ЧП у розрахунку на одиницю капіталу. Водночас, це свідчить про значний ризик, який бере на себе банк, оскільки на одиницю капіталу припадає більша сума фін З.

З ін боку, високий рівень левериджу при низькому рівні капіталу не лише підвищує вразливість банку до ризиків, а й обмежує їхні можливості щодо збільшення обсягів кредитування, запровадження інвестиц. рішень, а отже, й можливості розвитку реального сектору економіки.

Коеф. надійності = ВК / З (>30%).

12.5.Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу і співвідношення капіталу і структури залучених коштів по їх видах

Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог та зобов’язань банку на визначений момент часу. Лікв-ть балансу є складовою заг лікв-ті банку.

Золоте банківське правило: терміни залучення коштів мають співпадати з термінами їх розміщення.

Для аналізу потреби банку в ліквідних коштах всі банки поділяють пасиви на 4 групи:

1) поточні зобов’язання: строк погаш. до 1 дня;

2) мінливі зобов’язання: кошти, які можуть бути вилучені з банку в будь-який час, але, як правило, певна їх сума перебуває на рахунках; строк погаш. до 7 дн.;

3) стабільні зобов’язання: всі строкові депозити;

4) безстрокові пасиви: власні кошти банку.

Для аналізу співвідн-я капіталу і стр-ри залучених коштів по їх видах використовують коеф. активності залучення депозитів до запитання (або строкових депозитів, або МБК), розрах-ся як відношення відповідного виду депозитів до загальних пасивів.

Також для аналізу стр-ри залучених коштів викор-ся такий показник лікв-ті, як коеф. структурного співвідношення вкладів = Депозити до запитання / Строкові депозити. Хар-є рівень стабільності ресурсів банку.

Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабіль­на частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських кредитів (МБК). Водночас збільшення частки (понад 30 %) МБК підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовн джерел фінанс-ня.

Висока частка залишків на рах клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високолікв-х А, спонукає банк до посилення трансформації частини короткостр. ресурсів у більш довгостр. вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності банку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]