§ 9. Господарчі об’єднання: поняття, види та особливості створення і діяльності.

Юридичні особи- суб’єкти господарювання України та інших держав мають право об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та іншу господарську діяльність для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Однією із форм спільного здійснення такої діяльності є заснування господарчих об’єднань.

Під господарчим об’єднанням розуміється утворений добровільно, або за рішенням компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування, господарський суб’єкт, у складі двох або більше юридичних осіб, з метою координації їх діяльності та представництва їх інтересів перед іншими особами для вирішення спільних економічних і соціальних завдань.

Господарчі об’єднання поділяються на види за різними критеріями.

І За правовим статусом вони поділяються на:

1) господарчі об’єднання, які мають статус юридичної особи (у ст. 118 Господарського кодексу України вони названі об’єднаннями підприємств);

2) господарчі об’єднання, які не мають статусу юридичної особи.

ІІ В залежності від часу діяльності вони можуть бути:

1) постійними (створені на невизначений період часу);

2) тимчасовими (створені на встановлений строк).

ІІІ Залежно від правової основи діяльності їх можна поділити на:

1) договірні (які діють на підставі засновницького договору, а у випадках передбачених законом, також статуту);

2) статутні (які діють на підставі статуту).

У свою чергу об’днання підприємств, як різновид господарчих об’єднань, поділяються на види за порядком заснування.

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання.

Господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об’єднання – об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Господарські об'єднання утворюються в таких організаційно-правових формах: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Об’єднання підприємств має такі особливості створення і діяльності:

1) це об’єднання є юридичною особою;

2) засновниками цього об’єднання можуть бути два або більше підприємств, чи компетентний орган державної влади або місцевого самоврядування (у такому випадку до складу учасників об’єднання теж повинно входити не менше двох підприємств);

3) учасниками цього об’єднання можуть бути лише підприємства;

4) рішення про утворення цього об’єднання та його статут погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством;

5) це об’єднання створюється і діє виключно як корпоративне підприємство;

6) при створенні цього об’єднання, його засновниками формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

7) у статутному фонді цього об’єднання визначаються частки його засновників (учасників);

8) це об’єднання не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання або оперативного управління;

9) це об’єднання розпоряджається закріпленим за ними майном у межах, визначених установчими документами;

10) для управління діяльністю цим об’єднанням утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий орган, тощо);

11) це об’єднання за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним майном, а його засновники (учасники) не несуть відповідальності за зобов’язаннями об’єднання, крім випадків, передбачених його установчими документами.

До господарчих об’єднань, які не мають статусу юридичної особи, законодавством України віднесені:

• промислово-фінансові групи;

• об’єднання, які діють на засадах угоди про розподіл продукції.

Діяльність цих об’єднань регулюється положеннями Господарського кодексу України, а також спеціальними законами: „Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 року та „Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 року.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх видів власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

За складом учасників промислово-фінансової групи бувають:

1) національними (якщо до складу групи входять лише українські юридичні особи);

2) транснаціональними (якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Об’єднанням, яке діє на засадах угоди про розподіл продукції вважається об’єднання юридичних осіб, яке утворене в Україні чи за межами України і має відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

Особливості утворення та діяльності господарчих об’єднань без статусу юридичної особи:

1) це об’єднання не є юридичною особою;

2) це об’єднання у своїй діяльності організаційно, або на договірній основі, пов’язане із Кабінетом Міністрів України (приймає рішення про утворення ПФГ та є стороною в угоді про розподіл продукції), або органом влади Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування (є стороною в угоді про розподіл продукції);

3) учасниками цього об’єднання можуть бути лише юридичні особи, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості для користування надрами;

4) це об’єднання утворюється та діє на підставі договору про спільну діяльність, у якому визначається правовий режим його майна (наприклад, генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ);

5) для управління діяльністю цим об’єднанням та представництва його інтересів у відносинах з іншими особами не створюються органи управління, а з поміж його учасників виділяється одна юридична особа, на яку покладаються ці функції (у промислово-фінансовій групі – головне підприємство, в об’єднанні, яке діє на засадах угоди про розподіл продукції – оператор угоди);

6) організація діяльності цього об’єднання та ведення обліку і звітності покладається на одну юридичну особу, яка виконує функції головного підприємства (оператора угоди);

7) це об’єднання за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність усім переданим йому майном, а його учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями об’єднання.