§ 8 Особливості правового статусу структурних підрозділів підприємств. Дочірні підприємства.

Актами господарського законодавства України встановлено можливість для суб’єктів господарювання- юридичних осіб утворювати свої структурні підрозділи, які складають організаційну структуру підприємств.

Структурні підрозділи підприємств не вважаються самостійними суб’єктами господарської діяльності, і в господарському обороті діють від імені юридичної особи, яка їх створила.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України структурні підрозділи суб’єктів господарювання бувають різних видів.

Так, за предметом діяльності усі структурні підрозділи суб’єктів господарювання поділяються на:

1) виробничі (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), які здійснюють частину або весь обсяг господарської діяльності підприємства;

2) функціональні (управління, відділи, бюро, служби), які входять до апарату управління підприємством і обслуговують діяльність виробничих структурних підрозділів.

За місцем розташування структурних підрозділів підприємств вони можуть бути поділені на:

1) внутрішні, які розташовані за місцем знаходження підприємства, що їх створило;

2) відокремлені, які розташовані поза межами місця знаходження підприємства, що їх створило.

Найбільш поширеними відокремленими підрозділами підприємств є філії та представництва.

Філія – це відокремлений структурний підрозділ суб’єкта господарювання, який здійснює частину або весь обсяг господарської діяльності підприємства, що його створило. На відміну від філії, представництво господарської діяльності підприємства не здійснює, а створене виключно з метою виконання представницьких функцій (укладає договори, представляє інтереси підприємства в суді, вступає у відносини від імені підприємства з іншими державними та недержавними органами, організаціями, особами, тощо).

Філія та представництво як відокремлені структурні підрозділи підприємства характеризуються певними особливостями їх створення та діяльності:

1) вони не мають статусу юридичної особи;

2) вони не підлягають державній реєстрації (відомості про них залучаються до реєстраційної справи підприємства і вносяться до Єдиного державного реєстру);

3) вони створюються і діють на підставі Положення, яке затверджується вищими органом управління підприємства, що їх створило;

4) вони не є самостійними суб’єктами господарювання, і в господарському обороті діють від імені підприємства (керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, виданої керівником підприємства, що їх створило);

5) вони не мають власного відокремленого майна, а майно яке їм передається підприємством, закріплюється за ними на праві користування;

6) вони можуть мати самостійний баланс та рахунок у банківській установі;

7) вони несуть повну відповідальність усім закріпленим за ними майном за зобов’язаннями підприємства, що їх створило.

Поза межами місця знаходження головного підприємства знаходяться також його дочірні підприємства. Однак, на відміну від філій і представництв, дочірні підприємства не вважаються структурними підрозділами підприємств, а є самостійними суб’єктами господарювання.

Дочірні підприємства не належать до самостійних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання- юридичних осіб, а можуть діяти в різних організаційно-правових формах.

Відповідно до ч.8 ст. 63 та ч. 3 ст. 126 Господарського кодексу України дочірнім є підприємство, яке перебуває у відносинах вирішальної залежності від головного підприємства. Вирішальна залежність виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема, володіння контрольним пакетом акцій. Контрольним пакетом акцій вважається, як правило, 50 відсотків плюс одна акція, або менша кількість акцій, яка дає можливість її володільцеві фактично управляти діяльністю дочірнього підприємства.

Дочірньому підприємству властиві такі особливості створення та діяльності:

1) воно є юридичною особою;

2) воно підлягає державній реєстрації;

3) воно створюється і діє на підставі Статуту, який затверджується у встановленому законом порядку;

4) воно є самостійним суб’єктом господарювання і діє в господарському обороті від власного імені;

5) воно має відокремлене майно, яке може належати йому на праві власності, або господарського відання;

6) воно має самостійний баланс та рахунок у банківській установі;

7) воно не несе відповідальності за зобов’язаннями головного підприємства, якщо інше не встановлено в законі або в установчих документах.