Тема 11. Олігополістична структура ринку

1. Олігополія, її суть та основні ознаки.

2. Олігополістичне ціноутворення.

3. Олігополія та економічна ефективність.

1. Олігополія, її суть та основні ознаки

Олігополія – це є реальна ринкова структура, яка займає проміжне місце між чистою монополією та монополістичною конкуренцією і в перекладі з грецької мови означає “панування не багатьох”. Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістичного ринку.

1. На ринку функціонує кілька фірм. Характерною умовою формування олігополістичного ринку є високий ступінь концентрації виробництва. Для його виміру застосовують такі показники:

- коефіцієнт концентрації виробництва – частка кількох найбільших виробників в загальному обсязі галузевого продажу. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється гранична межа галузевої концентрації виробництва;

- індекс Херфіндаля-Хіршмана (І_НН). В основному його розрахунку покладено частку окремих виробників на галузевому продажу:

I_HH - індекс Херфіндаля-Хіршмана

S₁ – частка найкрупнішої фірми на галузевому ринку продажу, %

S₂ – частка наступної за обсягами продажу фірми, %

S_n – частка найменшої фірми, %

Максимального значення цей індекс досягає у тому випадку, коли галузь представлена чистою монополією: S₁=100%.

Досить суттєвим у формуванні конкурентного середовища для відкритих економік є зовнішній чинник — іноземні виробники. Тому, визначаючи модель ринку, яка склалася у тій чи іншій галузі, слід обов'язково враховувати доступність на нього виробників аналогіч­ної продукції з інших країн.

2. Продукт олігополістичної фірми може бути як стан­дартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі (стандартний) та автомобілів (диференційований).

3. Для олігополістичного ринку характерними є цінові війни. Цінова війна – поступове зниження цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку. Зниження цін може продовжуватись до рівня ціни ринку досконалої конкуренції, коли Р=МС. Від цінових війн виграють споживачі та програють виробники.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої монополії, але всі бар’єри, які характерні для ринку чистої монополії можна застосувати і для характеристики олігополістичного ринку.

Завершуючи загальну характеристику олігополістичної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незначна кількість виробників дає мож­ливість кожному проводити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважиться на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогідну відповідну реакцію своїх конкурентів.

2. Олігополістичне ціноутворення

Олігополія є достаньо поширеною, найбільш складною і найменш передбачуваною ринковою структурою. Точно спрогнозувати поведінку фірми в умовах олігополістичного ринку неможливо, бо існує декілька варіантів олігополії. У галузі може бути як 2-3 найбільші фірми ("жорстка" олігополія), так і 10-20 ("м'яка" олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутво­рення олігополіста:

• ламана крива попиту;

• ціноутворення, зумовлене таємним зговором;

• лідерство в цінах;

• ціноутворення за принципом "витрати плюс".

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь мас три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з Р, до Р₂, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це призведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

в) фірма А знизить ціни, а В і С — ні, тоді А збільшить обся­ги продукції за рахунок В і С;

г) А підвищує ціни, а В і С — ні, тоді А втрачає частину рин­ку, його окупують В і С.

Із вищенаведених варіантів поведінки фірм найбільш вірогідними є а і г. Тому крива попиту буде мати вигляд ламаної лінії.

Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є не­гнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того, ламана крива гранич­ної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва.