Тема 1. Вступ до мікроекономіки

1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.

2. Предмет мікроекономіки.

3. Проблема обмеженості ресурсів та необхідність вибору.

4. Методологія мікроекономічного аналізу.

1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії

Мікроекономіка поряд із макроекономікою є двома складовими економічної теорії.

Економічна теорія – це суспільна наука про використання обмежених ресурсів для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства. Дещо змістивши акценти, аналітичну економію можна визначити як науку про вибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволення своїх потреб сьогодні і у майбутньому.

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитання "що виробляти?". У виробника завжди є можливість альтернативного виробництва. Для вибору прийнятного варіанта виробництва потрібно пізнати потреби споживача, задово­лення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проблем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.

Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, — "як виробляти?". Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробництва, мікроекономіка допомагає з'ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.

Не залишається поза увагою мікроекономіки й запитання "кому і які результати принесе виробництво?". Це пов'язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:

1. 1845–1890 рр. – закладається основа мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження.

2. 1890–1933 рр. – мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації й узагальнення ідей пізньої класики.

3. 1933 р. – сьогодення – мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення; теорія недосконалої та монополістичної конкуренції; теорія ігор.

2. Предмет мікроекономіки

Предметом мікроекономіки є закономірності прийняття рішень первинних економічних одиниць – домогосподарств і фірм, а також особливості формування через їхню взаємодію структур вищого порядку – ринків окремих благ і галузей.

Первинними економічними одиницями є домогосподарства та фірми.

1. Домогосподарства – це економічні одиниці, що складаються з одного чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сімя .

2. Підприємства (фірми) – це товаровиробники і основна виробнича ланка економіки. До них належать будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів і послуг з метою отримання прибутку.

3. Держава. У мікроекономіці вона розглядається як сукупність органів влади, що є регулятором та координатором економічного життя.

Об’єктами з приводу яких складаються відносини у мікросистемі є чинники виробництва (ресурси) та його результати. Чинниками виробництва є:

1. праця – цілеспрямована діяльність людини;

2. капітал – всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процессах;

3. природні ресурси, до яких належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі;

4. підприємницькі здібності – це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, свідомо йти на ризик, на організацію виробничого процесу з метою отримання прибутку.