Питання для самоперевірки і повторення

1.З яких класів, верств, груп складається суспільство?

2.Що означає категорія "соціальна структура суспільства"?

За якими параметрами соціологи виділяють соціальні спільноти?

4.Якими є критерії диференціації населення?

5.Кого Ви відносите до представників "вищого класу", "середнього класу",

"нижчого класу"?

6.Якою є соціальна структура сучасного українського суспільства?

7.Що впливає на трансформацію соціальної структури суспільства?

8.Чим різняться між собою поняття "класова структура", "соціальна

структура", "соціально-класова структура"?

9.Що є спільного і відмінного в "теорії класів" і "теорії стратефікації"?

10.Чому узагальнюючим поняттям для наукового визначення і розуміння

відносин між людьми з приводу розподілу влади, власності, престижу,

присвоєння видів ресурсів вважаються "соціальна стратифікація"?

11.Які Ви знаєте критерії соціальної стратифікації?

12.Що розуміють під "стратифікаційною системою"?

13.Які Ви знаєте типи стратифікаційних систем?

14.Що таке "соціальна стратифікація"?

15.Чим відрізняється горизонтальна соціальна мобільність від вертикальної

соціальної мобільності?

16.Які причини соціальної нерівності? Чи може нерівність бути

справедливою?

17.Кого можна віднести до маргінальних верств населення?

18.До якої страти Ви відносите себе і членів Вашої родини?

Рекомендована література з теми

Арутюнян Ю. О. О трансформации социальной структуры постсоветских

наций // Социологические исследования. 1998. №4.

Гидденс Е. Стратификация и социальная структура //Социологические

исследования. 1992. №9,11.

Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Подгорное В., Черниш Н. Львівщина

на порозі XXI століття. Львів,~\2001.

Илькин В.И. Основные контуры системы социальной стратификации

общества // Рубеж. 1991. №1.

Кон М.. Хмелько В. та ін. Соціальна структура за умов радикальних

змін:порівняльний аналіз Польщі та України//Соціологія: теорія, методи,

маркетинг. 1998. №1,2,3.

Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. К., 1996.

Піча В. М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів

вищих закладів освіти України. К., 2000.

Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету. Отв. ред.

Ворона В.М.,Суименко Е.И. К., 1995.

Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для підготовки до

іспитів. – К., 2002.

Радаее В.В., Шкаратан О.Н. Социальная стратификация. М., 1995.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. М.,1992.

Соціологія: терміни, поняття, персонали. Навчальний сяовник-довідник / За

заг. ред. В.М. Пічі. К., Львів, 2002.

Танчер В.. Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної

трансформації суспільства//Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №3.

3. Книга "Метод полегшеного вивчення історії"

Як вже говорилося вище, книга "Метод полегшеного вивчення теорії" ("Methodus ad facilem historiarum cognitionem") стала першим знаменитим його твором. Тут були висловлені основи того, що згодом було висловлене в головній його роботі -" Шість книг про державу". Проте, було б невірним сказати, що "Шість книг". стали розвитком "Методу". Основна ідея "Методу" полягає в тому, що якості людини багато в чому залежать від тих природних умов, в яких він проживає. Ця теорія, названа теорією географічного детермінізму, пережила свій розквіт ще в епоху античності. Тому не випадково, що Жан Боден так часто цитує Платона.

У своїй роботі Жан Боден не лише обумовлює особливості народів кліматичними і іншими географічними умовами, але і робить висновки про роль цих чинників на соціально-політичний уристрій держав, що знаходяться в різних точках Земної кулі (і навіть в порівняно недавно відкритій Америці!). Він пише про особливості розвитку науки на півночі і на півдні, на заході і сході. Нарешті, він приходить до певних висновків про роль різних держав в житті Європи в період рабовласницького і феодального ладу. При цьому він не обмежується державами Європи, але переносить свій інтерес і на держави Передньої Азії і Близького Сходу.

Як вже говорилося, праці Бодена російською мовою досі не перекладені. Тому, на мій погляд, велику цінність представляють уривки, які почерпнуті мною у різних авторів, у тому числі і тих, які самостійно займалися перекладом окремих фрагментів.

" Ми избегнем помилки древніх, якщо розділимо на три рівні частини усю область, простирающюуся від екватора до полюса і що містить 90 градусів. Тридцять градусів ми надамо жарі, тридцять холоду і ще тридцять градусів залишимо для району помірного, де можна жити щасливо собі на втіху, за винятком декількох місцевостей, які є суворі для життя людей райони.". Так само і "під тропіками ... можна знайти райони, де багатство грунту таке, що жителі не відчуваю тяжкої суворості клімату". "Так само справа йде і в південній півкулі", - продовжує він.

Спробуємо розібратися, що надало право Бодену так розділити Землю. Поглянемо на карту. Тридцятий градус північної широти проходить якраз по лінії головного хребта Атласских гір на заході Африки і Эль-Гизе (де стоять Великі Піраміди) на сході. Рухаючись по цій паралелі в тому ж напрямі, ми минули б крайній південь Палестини і Межиріччя. На північ від Тридцятого градуса знаходяться Китай і Японія. Тільки одна велика держава - Індія - розташовувалося південніше. Простеживши історію від Стародавнього світу до епохи Бодена, ми помітимо, що, за винятком Індії, жодна цивілізація не переступала порогу Тридцятого градуса. Справедливості ради потрібно помітити, що Боден не міг не знати про велику державу ацтеків в Середній Америці, що розташувалася значно південніше за Тридцятий градус, оскільки він розпитував усіх мандрівників, що побували в Новому Світлі, а проблема ацтеків в ті роки стояла дуже гостро. Проте, не слід забувати про обмовку про виключення. Показово, що було сказано про можливість існування цивілізацій на південь від Тридцятого градуса, але не на північ від Шестидесятого.

Тепер розглянемо, як проходить Шестидесятий градус. У Європі, якщо рухатися із заходу на схід, він проходить трохи південніше за острови Шетландских, потім - по південній частині Норвегії і Швеції і далі йде в північні райони Московії. У Північній Америці він торкається південного краю Гренландії і перетинає архіпелаги північніше Гудзон протоки, які через (у 1576 році) лише 10 років почали вивчатися англійцем Мартіном Фробишером. Таким чином, лише одна країна - "дика Ісландія" - повністю знаходилася на північ від Шестидесятого градуса. Да і то, її існування забезпечувалося тільки потужною теплою течією Гольфстрімом та великою кількістю гейзерів, якими славиться ця острівна держава. Норвегія, завдяки Гольфстріму, також частково переступила рубіж Шестидесятого градуса. Швеція на північ від цієї паралелі була лише безлюдними лісовими просторами, а ще східніше - в Росії - і зовсім не було жодного міста (Архангельськ був заснований через 18 років, в 1584 році).

Далі смугу від Тридцятого до Шестидесятого градусів Боден ділить ще на три частини - північні, середні і південні. Оперуючи історичними даними (головним чином, посилаючи читача до античної історії), Боден робить певні висновки відносно закономірностей історичного розвитку цивілізацій.

"Сила внутрішнього тепла робить таким чином сильнішими і міцнішими тих, хто знаходиться на півночі, чим тих, хто перебуває на півдні. Тому найбільші імперії завжди поширювалися на південь і майже ніколи не розширювалися з півдня на північ".

Звернемося ж до історії і ми.

Як досі вважається, прадавньою цивілізацією у світі була Єгипетська. Вона виникла близько п'яти тисяч років назад. Слід зазначити, що поява єдиного Єгипту і початок епохи Раннього царства була викликана завоюванням Нижнього царства Верхнім. Тобто перша у світі імперія якраз поширювалася з півдня на північ. За часів Древнього царства (XXVIII - XXIII століття до нашої ери) експансія єгипетських фараонів була спрямована, головним чином, на південь - в Ефіопію. Але здійснювалися військові походи і в Лівію і Палестину. Період Середнього царства (XX - XVIII століття до нашої ери) з одного боку ознаменувався перемогою півдня (перемога Фів над Гераклеополем), з іншою ж закінчився крахом Єгипту в результаті вторгнення гіксосів - азіатських орд, що стояли на нижчому ступені розвитку, проте, що мали у своєму розпорядженні сучасніше озброєння, зокрема, бойові колісниці. У епоху нового царства (ХVI - VI століття до н. э.) сталися наступні події. В перших, повстання на півдні привело до звільнення країни. Потім відбувалося розширення царства як на південь, так і на північ, і нарешті крах Нового царства в результаті вторгнення порівняно відсталих персів.

Можна зробити висновок про те, що з півночі на південь була спрямована військова експансія, з півдня ж на північ - культурно-політична. Схожа картина виявляється також в боротьбі держав Межиріччя, Персії і Вірменії. У Індії об'єднання відбувалося зазвичай в напрямі з півночі на південь, а в Китаї - з північного сходу на південний захід.

У останнє тисячоліття Стародавнього світу існувала глобальна тенденція пересування відсталіших народів зі сходу на захід і захоплення ними територій цивілізованих країн. Ця тенденція дістала назву Великого переселення народів.

На її фоні, проте, проявлялися і інші напрями експансії. По-перше, це, звичайно, похід Олександра Македонського, спрямований в протилежну сторону (336-325 років до н. э.). Потім, рух галлів в Північну Італію, етрусків, що прийшли, здається, з Малої Азії, на Рим, римлян в Південну Італію. Рух цей увінчався нарешті Пунічними війнами і завоюванням Північної Африки.

Та все ж основна тенденція перемогла, зруйнувавши весь Древній світ. Сталося це знову ж таки в результаті настання з північного сходу.

В період середньовіччя тривала військова експансія з півночі і сходу (нашестя арабів на схід, монгол на арабську Середню Азію і Русь, турок (як сельджуков, так і османів) на Південну Європу, варягів на Русь, в Англію і Нормандию, німців в Італію).

" Оскільки тіло і дух наділені протилежними властивостями, то чим сильніше перше, тим слабкіше другий", - продовжує він.

" Очевидно, що наскільки дух володіє мешканцями півдня, настільки тіло володіє скіфами (скіфами Боден називає мешканців півночі, хоча власне скіфи знаходилися на південь від нас). Але існує третя раса людей, що мають благородну здатність, уміння підкорятися і наказувати, людей, що мають достатню силу, щоб не піддатися хитрості мешканців півдня, і належною мудрістю, щоб впоратися з грубою силою готів".

"Про це врешті-решт ухвалює свій вирок історія, показуючи, як гуни, готи, вандали зуміли бути досить хоробрими, щоб оволодіти Європою, Азією і Африкою, але не мали мудрості щоб утримати завойоване. Навпаки, ті, які знали, як обзавестися розсудливими людьми, зустрівшись з народами, здатними до політичного життя, уміли протягом дуже тривалого часу зберігати свої імперії".

Далі Жан Боден декілька наївно пояснює чому мешканці півночі відрізняються від мешканців півдня або жителів середньої зони.

"Людей півночі нестримно тягне до жорстокості. Що стосується мешканців півдня, то вони скупі або, швидше, бережливі і скаредні".

"Народи півдня завдяки тривалій звичці до споглядання, яка личить чорній жовчі, виявилися творцями найвизначніших наук - фізики, математики, релігії, і астрономії".

Чорна жовч, яка по Гіппократу є рідиною меланхолії, по Бодену призводить до розвитку абстрактних наук.

"Мешканці півночі унаслідок великої кількості крові і рідини, якими розум їх був настільки пригнічений, що міг виявлятися лише важко, мимоволі прагнули до усього, що очевидно - механіці, металургії, ремеслу, книгодрукуванню".

Кров - символ сангвініка. Звичайно, нас, мешканців півночі, може образити такий пасаж, але, розміркувавши, можна дійти висновку, що Боден хотів сказати лише, що мешканці півночі більше схильні до прикладних наук. І дійсно, більшість відкриттів в області техніки належать північним країнам: Англії, Німеччині, Скандинавії, Росії.

"Від жителів же середньої зони походять встановлення, закони, звичаї, право, торгівля, господарство, красномовство, діалектика, політика. Ці райони дали найбільших полководців, кращих законодавців, справедливих суддів, проникливих юристів, прославлених ораторів, здатних купців, знаменитих акторів і письменників".

До країн середньої зони Боден зараховує Грецію, Рим, Італію, Францію.

Боден визначає і моральні засади представників різних країн. Так доброчесністю мешканців півночі він вважає військову доблесть, мешканців півдня - благочестя і релігійність, а жителів середньої зони - розсудливість.

Вже в цьому творі понад усе Бодена займають способи організації держави. Він вважав, що найсильнішу державу утворюють жителі півночі. Але, проте, вона менш стійка, чим держава середньої зони, бо держава середньої зони - є держава розуму, а її громадяни більше схильні до праці. У південній же державі церква пригноблює здоровий глузд, і люди ледачі, пасивні.

Географічний детермінізм Жана Бодена відбився на філософських переконаннях багатьох європейських мислителів, і особливо на погляді Шарля Монтескье. У кінці XIX - початку XX віків географічний детермінізм поступився своїми позиціями марксизму і німецькій класичній філософії, але зараз, коли роль психології людини в поведінці суспільства стала грати не останню роль, ідея географічного детермінізму знову придбаває вагу.

Географічний детермінізм Жана Бодена - дуже тонка теорія. Один необережний рух може привести до небезпечних філософських висновків. На основі географічного детермінізму народилися шовіністичні теорії XIX - XX віків. Але з іншого боку географічний детермінізм може допомогти вірніше будувати дипломатичні і особисті стосунки з представниками іноземної держави. За допомогою концепції географічного детермінізму ми можемо точніше передбачити вплив певних чинників на політичний і соціальний стан держави. Не даремно ж говорять "Що росіянинові добре, то німцю-смерть". Можна сказати, що Жан Боден створив з одного боку першу геополітичну модель нового часу, а з іншої - уперше вивів залежність духовного життя людини і цілої нації і умов їх існування.