- •Розділ xіv. Трансфер технологій
- •Тема 1. Управління процесом трансферу та комерціалізації технологій в організації
- •1.1 Визначення технології, як об'єкту інтелектуальної власності
- •1.2. Класифікація технологій
- •1.3 Сутність трансферу та комерціалізації технологій
- •1.4 Структура управління трансфером технологій в організаціях
- •1.5 Прогнозування технологічного розвитку. Технологічні уклади
- •Тема 2 Проведення технологічного аудиту
- •2.1 Сутність технологічного аудиту
- •2.2 Базові підходи до оцінки комерційного потенціалу технологічних новацій
- •2.3 Методи експрес-аналізу комерційного потенціалу технологічних новацій
- •Тема 3. ОрганізаЦІйНі мехаНІзми трансферу технологій
- •3.1 Класифікація організаційних форм трансферу технологій
- •3.2 Організаційна підготовка технологій до трансферу
- •3.3 Організаційна модель трансферу технологій на основі процесового підходу
- •3.4 Організаційна модель трансферу технологій на основі функціонального підходу
- •Тема 4 Специфічні форми технологічного обміну 4.1 Лізинг
- •4.2 Франчайзинг
- •4.3 Спільне підприємництво
- •4.4 Інжиніринг
- •4.4 Інжиніринг
- •Тема 5. Ліцензування як основна форма трансферу і комерціалізації технолопй
- •5.1 Сутність ліцензій та їх види. Основні учасники процедури складання ліцензійних договорів: ліцензіар та ліцензіат
- •5.2 Ціна ліцензії. Характеристика основних форм ліцензійної винагороди
- •5.3 Методи визначення економічної ефективності продажу та придбання ліцензій
- •5.4 Зміст та структура ліцензійної угоди
- •Тема 6. Методи вартісної оцінки об'єкту
- •6.1. Порівняльна характеристика методів вартісної оцінки інтелектуальних новацій
- •6.2 Характеристика методів витратного підходу
- •6.3 Характеристика методів прибуткового (дохідного) підходу
- •6.4 Характеристика методів ринкового (порівняльного) підходу
- •Тема 7 . Участь україни у міжнародному трансфері технологій
- •7.1 Сучасний стан та перспективи розвитку процесів міжнародної комерціалізації технологій в Україні
- •7.2 Загальна характеристика світового ринку технологій
- •7.3 Географічна структура світового ринку технологій
- •7.4 Особливості міжнародної передані технологій
- •7.5 Сучасні напрямки міжнародного трансферу технологій
- •7.6 Форми міжнародного трансферу технологій
- •7.7. Особливості ліцензування та франчайзингу в міжнародному трансфері технологій
6.2 Характеристика методів витратного підходу
Сутність витратного підходу полягає у визначенні сучасної (поточної) вартості оцінюваної власності з урахуванням усіх витрат, необхідних для її створення, включаючи прибуток розробника.
У загальному вигляді ціна ОШ у рамках витратного підходу розраховується за такою формулою:
де Ц, - вартість ОІВ, розрахована на основі витратного щдходу; ки - коефіцієнт морального старіння; к» - інтегральний коефіцієнт наукової значимості (визначається експертним шляхом); t -порядковий номер року здійснення витрат; Т - рік завершення розробки ОІВ; Ct - витрати на створення ОІВ (включаючи витрати на НДЦКР, технологічну підготовку виробництва, виготовлення дослідних зразків, правову охорону тощо, у тому числі прибуток розроблювача) у t - му році; / - індекс інфляції (відношення рівня цін на дату оцінки до рівня цін у / - му році); т - ставка приведення (ставка прибутковості за альтернативними інвестиціями).
де тф - фактичний строк використання ОІВ; гет - повний термін корисного використання ОІВ.
Витратний підхід використовується при оцінці вартості ОІВ, якщо неможливо знайти об'єкт - аналог, відсутній будь-який досвід реалізації подібних об'єктів або прогноз майбутніх доходів не стабільний. Середовище реалізації ОІВ дуже невизначене, й успіх залежить від великої кількості чинників. Витратний підхід передбачає визначення вартості ОІВ на основі калькуляції витрат, необхідних для створення або придбання, охорони, виробництва і реалізації об'єкта інтелектуальної власності на момент оцінки. Наприклад, такі об'єкти інтелектуальної власності, як інформаційні бази даних, що підпадають під визначення нематеріального активу, створюються впродовж досить тривалого періоду, і витрати на їх формування найчастіше списуються за витратними статтями. Зібрана наукова бібліотека може бути величезною цінністю (у деяких випадках вона може бути найдорожчим активом підприємства, особливо, якщо це підприємство - науковий інститут або вищий навчальний заклад). Але оцінити ступінь участі цього активу в створенні інших, а відповідно, і частку в майбутніх доходах практично неможливо. Активи подібного роду оцінюються, як правило, методом вартості створення, тобто з погляду витратного підходу, без урахування можливих прибутків.
Найчастіше на практиці використовуються такі методи оцінки витрат на створення ОЮ:
• метод вартості заміщення об'єкта оцінки полягає у визначенні витрат на створення ОІВ, аналогічного об'єктові оцінки, у ринкових цінах, існуючих на дату проведення оцінки, з урахуванням зносу об'єкта оцінки. Розрахунок ґрунтується на передбаченні, що покупець не заплатить за об'єкт більше, ніж коштує інший об'єкт аналогічної корисності. Тому в цьому випадку в основу вартості покладено видатки (з урахуванням прибутку) на створення об'єкта, якому властиві корисні якості аналогічні якостям об'єкта оцінки;
• метод відновної вартості полягає у визначенні витрат у ринкових цінах, існуючих на дату оцінки, на створення об'єкта, ідентичного об'єкта оцінки, із застосуванням ідентичних матеріалів і технологій, з урахуванням зносу об'єкта оцінки. Виходячи з цього, до розрахунку беруться видатки (з урахуванням прибутку) на створення ідентичного об'єкта в сучасних умовах (у сучасних цінах);
• метод початкових (історичних) витрат полягає у підсумовуванні історичних (первинних) витрат, перерахованих на момент оцінки ОІВ з урахуванням індексу зміни цін у даній галузі та з урахуванням фактора зміни вартості грошей у часі.
При оцінці слід брати до розрахунку всі суттєві витрати, серед яких: оплата праці, маркетингові і рекламні витрати, витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, витрати на вирішення правових конфліктів, на витрачені матеріали, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції - логотипу, ліцензій, сертифікатів і т.ін.
Оцінювачу необхідно виявити і врахувати різні форми зносу об'єкта оцінки: фізичний знос, функціональне застаріння, застаріння, що враховується регулюючими органами. Оцінювачу необхідно виявити і віддавати собі звіт у наявності різних форм застаріння - фізичного зносу, функціонального застаріння, технологічного застаріння, економічного застаріння, які повинні враховуватися при оцінці вартості об'єкта інтелектуальної власності.
