Тема 4 Специфічні форми технологічного обміну 4.1 Лізинг
Лізинг - довгострокова оренда (більше 6 місяців.) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень виробничого характеру і призначення. Лізинг є одним з важливих інструментів фінансування різних зовнішньоекономічних операцій як по імпорту машин, устаткування й інших товарів, так і по експорту готової продукції. Використання лізингу має свої переваги, оскільки при цій формі співробітництва для реорганізації виробництва й переводу його на сучасну технологію і випуск продукції, що відповідає вимогам сучасного міжнародного ринку, не потрібне споконвічне виділення великих коштів в іноземній валюті. Усі витрати на першому етапі покриває лізингова компанія (фірма-орендодавець). В якості однієї з форм їх наступного відшкодування може служити експорт продукції, зробленої на взятому по лізингу устаткуванні
Лізинг є відносно новою формою комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. За договором лізингу передається різне технологічне обладнання, верстати, прилади тощо, які виконані на рівні винаходів і захищені патентами. Тобто разом з технологічним обладнанням і процесом передається право користуватися об'єктом інтелектуальної власності. Вибір такої форми комерціалізації, як лізинг дозволяє починаючим підприємцям відкривати і розширяти свій бізнес навіть при досить обмеженому стартовому капіталі, оперативно використовуючи у виробництві сучасні досягнення науково-технічного прогресу.
Деякі історики й економісти намагаються довести, що ідея лізингу не нова, і лізингові угоди укладалися ще задовго до нашої ери в стародавній державі Шумер. Є посилання й на Аристотеля, що на думку істориків, торкнувся ідеї лізингу в трактаті «Багатство складається не в праві власності, а у використанні», написаному близько 350 років до н.е. У XI в. у Венеції також здійснювалися угоди, схожі з лізинговими операціями: венеціанці здавали в оренду торговцям і власникам торгових суден дуже дорогі у той час якорі. По закінченні їх плавання «чавунні цінності» поверталися їх власникам, щоб через якийсь час знову бути зданими в оренду.
Вважається, що слово «лізинг» увійшло у вжиток в останній чверті минулого сторіччя, коли в 1877 р. телефонна компанія «Белл» прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Але могутнім імпульсом формування ідеї лізингових операцій стало створення в 1952 р. першого лізингового товариства для якого лізинг став предметом основної діяльності.
Будь-яке підприємство, що бажає одержати для свого оснащення машини й устаткування, має для цього дві можливості: купити їх за рахунок власних чи позикових коштів; взяти дане устаткування в оренду. В останньому випадку виникає проблема знайти того, хто цим устаткуванням володіє й у той самий час готовий здати його в оренду по можливості на довгостроковій основі. Подібна угода може бути пов'язана з великими труднощами, оскільки промислове підприємство, що випускає таке устаткування, орієнтується, як правило, на продаж, а не на оренду своєї продукції. У такій ситуації слід шукати того, хто був би готовий купити устаткування в інтересах третьої особи й здати його в оренду останньому.
Таким чином, задача лізингового суспільства полягає в тому, щоб купувати вироби, потрібні його клієнтам, і здавати їх в оренду на заздалегідь погоджений термін за відповідну плату. У результаті клієнт (лізингоотримувач) наприкінці погодженого терміну служби об'єкта лізингової угоди звичайно отримує його у власність. Можливо також подальше продовження терміну дії лізингового договору або повернення об'єкта лізингової угоди (машин, устаткування і т.п.) продавцю.
Поняття лізингу машин й устаткування в практиці західних підприємств трактується досить широко. Однак, незважаючи на розходження в юридичних нюансах, а також в оцінці бухгалтерських і фінансових аспектів лізингу, його тлумачення, як економічної категорії, досить однозначне: істотною особливістю цієї форми оренди є поділ функцій власності, а саме відділення використання майна від володіння. У випадку укладання угоди орендодавець зберігає право власності на майно, тоді як орендар одержує й використовує його протягом визначеного часу, за що платить погоджені орендні відрахування. У результаті відбувається відділення капіталу-функції від капіталу-власника. Широкому розвитку лізингу за кордоном сприяє також зміна філософії фінансування. Усе частіше банки, надаючи кредити, виходять не з минулих досягнень і існуючого положення підприємства, а з перспектив його розвитку й можливих успіхів.
Часто поняття лізингу трактується неоднозначно. В одних випадках про лізинг говорять, як про форму збуту машин і устаткування, в інших - як про спосіб фінансування капітальних вкладень. У цих оцінках немає протиріччя. Важливою характеристикою лізингу з повною окупністю (фінансовий лізинг) є те, що в його операціях, як правило, спочатку беруть участь три сторони: виробник устаткування, що, зробивши угоду купівлі-продажу, втрачає на нього право власності; орендодавець, що уклав угоду купівлі-продажу з виробником і став власником устаткування, й орендар. Для виробника лізинг дійсно служить додатковим засобом збуту продукції, що відкриває можливість істотного розширення її продажу споживачам, що не володіють достатньою кредитоспроможністю для оплати товару готівкою. Для орендодавця це вигідний спосіб вкладення капіталу, що дозволяє йому досить ефективно розмішати вільні грошові активи. Для орендаря лізинг є засобом фінансування використання майна, але не придбання його у власність. Саме в цьому й полягає корінна відмінність лізингу від фінансування капітальних вкладень в основний капітал.
У багатьох випадках лізинг машин і устаткування може бути в багато разів ефективнішим, ніж придбання цього ж устаткування у власність. В основі такої стратегії лежать такі принципи.
Велика спеціалізація ресурсів. Високоефективне сучасне устаткування в однаковій мірі необхідно й для малих підприємств, однак воно не буде мати раціонального завантаження протягом усього терміну його служби. Заміна власності орендою знижує прямі витрати.
Низький ризик старіння. Розвиток технічного прогресу швидко може зробити з придбання устаткування дуже об'ємну помилкову операцію. Використання лізингу (оренди) знижує ступінь цієї небезпеки.
Висока гнучкість. Використання лізингу замість придбання у власність знижує також загальні втрати при невдачі проекту в цілому. Існують різноманітні види лізингу. Розглянемо основні з них.
Оперативний лізинг являє собою передачу в оренду майна на термін значно менший терміну його служби. При цьому користувачу надаються супутні послуга по обслуговуванню, ремонту і страхуванню орендованого майна. По закінченню терміну оренди устаткування звичайно повторно здається в оренду іншому користувачу, але вже за меншу плату. Тому однією з особливостей оперативного лізингу є наявність ринку частково зношеного і тому більш дешевого устаткування. Морально застаріле з погляду передових підприємств, це устаткування може ефективно використовуватися іншими підприємствами з більш низьким технічним рівнем. Оперативний лізинг найчастіше використовується у відношенні обчислювальної й іншої дорогої техніки, а також тоді, коли орендар воліє виплачувати високі орендні ставки, а не піддаватися ризику, пов'язаному з володінням машинами й устаткуванням.
Фінансовий лізинг на відміну від оперативного не передбачає повторної здачі устаткування в оренду. При цій формі час лізингу відповідає терміну служби устаткування. Це в ряді випадків є основою для ототожнення лізингу й продажу машин у кредит. У дійсності між цими формами існують істотні розходження.
По-перше, при кредиті організація, що фінансує, має право власності на об'єкт, що фінансується до повного погашення боргу, інакше кажучи, позичальник у цей період часу не має права перепродувати об'єкт, при виплаті останнього внеску право власності на об'єкт переходить до позичальника. При лізингу лізингоотримувач не завжди може вважатися власником об'єкта навіть після всіх виплат і збігання терміну договору. Незважаючи на те, що при укладанні договору лізингодавець надає лізингоотримувачу право купівлі об'єкта за визначену ціну або за залишкову вартість (право опціону), це право не можна ототожнювати з уже погодженою передачею права власності.
По-друге, при покупці в кредит потрібно уточнення умов використання об'єкту, і весь додатковий прибуток від придбаного в кредит устаткування належить позичальнику. Лізингоотримувачу має право на одержання додаткового прибутку тільки тоді, коли про це прямо говориться в договорі.
По-третє, з погляду бухгалтерських розрахунків позичальник на відміну від лізингоотримувача вважається покупцем. Він розглядає свою покупку як власне капіталовкладення й відбиває вартість придбання об'єкта в статті «основний капітал». Лізингоотримувач заносить лізингові внески в бухгалтерські книги як поточні виграти (витрати на оренду), не розмежовуючи витрати на сплату відсотків і амортизацію.
Лізинг генеральний - вид лізингу, при якому сторони укладають спільний договір, що передбачає права лізингоотримувача доповнювати список орендованого устаткування без укладення нового контракту.
Лізинг закордонний прямий - орендна угода, що укладається безпосередньо юридичними особами різних країн.
Лізинг закордонний непрямий - вид лізингу, при якому обидві сторони є юридичними особами однієї країни, але капітал лізингодавця цілком або частково належить іноземним фірмам. Об'єктом договору звичайно є машини й устаткування, імпортовані лізингоотримувачем. Велика частина лізингових операцій даного типу здійснюється транснаціональними банками й корпораціями. У даний час це найбільш розповсюджена форма закордонного лізингу. Розглянемо механізм здійснення лізингових операцій. Споживач, що бажає орендувати які-небудь машини або устаткування, у залежності від своїх потреб самостійно визначає їхні марки й типи, а потім веде переговори з виробником про терміни постачання машин і устаткування, про ціни, тобто обумовлює всі питання, пов'язані з укладенням контракту купівлі-продажу. Споживач повідомляє також виробнику про своє бажання орендувати зазначені машини через лізингову фірму. Після досягнення домовленості з виробником машин потенційний орендар звертається у відповідну лізингову фірму, надаючи їй необхідні для договору дані:
• інформацію про машини й устаткування, що отримуються в оренду;
• дані про своє підприємство (його статус, адреса, прізвища керівників, розмір капіталу, характер виробництва, реквізити та ін.);
• дані про кредитоспроможність підприємства (баланс прибутків і витрат, експлуатаційні й господарські витрати, прибуток і збитки підприємства за останні кілька років - звичайно за три роки);
• стратегічні плани фінансування капітальних вкладень. Після досягнення домовленості з лізинговою фірмою орендар
підписує з нею договір про оренду і сповіщає про це сам чи через представника лізингової фірми виробнику необхідної йому продукції.
Лізингова фірма й виробник продукції складають договір купівлі-продажу необхідних машин, що після виготовлення пред'являються виробником орендарю до приймання. Останній підписує відповідний акт приймання, один екземпляр якого направляється лізинговій фірмі.
Підготувавши машини або устаткування до відвантаження, виробник підписує лізинговій фірмі рахунок і виставляє його на оплату, зробивши яку, лізингова фірма стає власником продукції і зберігає це право протягом усього періоду оренди. Якщо під час орендного терміну орендар стає банкрутом, старі об'єкти лізингу повертаються лізинговій фірмі, яка змушена тепер сама шукати нового споживача, щоб здати йому в оренду повернуті машини або устаткування, чи продати їх, тому що сама лізингова фірма не займається безпосередньою експлуатацією об'єктів лізингу.
Умови лізингового договору залежать від типу устаткування, терміну оренди, суми контракту і т.д. Однак у всіх випадках у договорі є стаття, що передбачає первісний {базисний) період оренди, і впродовж якого жодна зі сторін не має права анулювати договір, за винятком невиконання його умов однією зі сторін. Обидві сторони лізингового договору знають продажну ціну устаткування і при його підписанні документально обумовлюють тільки орендні платежі і порядок їх виплати. При цьому орендодавець і орендар можуть використовувати ту саму формулу для приблизної оцінки платежів (у ній не враховані пільги й податки, які є різними в різних країнах). При проведенні такого роду розрахунків лізингова фірма виходить із щорічних лізингових платежів Лг лізингоотримувачем:
а лізингоотримувач виходить з відсотка фінансування Пл:
де К - коефіцієнт, що враховує вид устаткування, термін оренди, кількість разів здачі його в оренду різним орендарям і т.п. (для початкових розрахунків значення К рекомендується приймати рівним 0,5); Аг — річні амортизаційні відрахування; Цт і До -первісна й залишкова (після закінчення терміну оренди) ціна встаткування.
Розглянемо порядок установлення орендних платежів на конкретному прикладі, в якому використані фактичні матеріали.
Допустимо, що об'єктом лізингової угоди є металорізальний верстат, продажна ціна якого складає 100 тис. грн., термін амортизації 10 років (виходить, щорічні амортизаційні відрахування складають Аг=10000 грн., термін оренди Тл = б років (виходить, залишкова ціна До = 40000 грн.). Припустимо, що банківський кредит дорівнює 10%, з обліком цього призначено відсоток фінансування, з якого, власне, виходить і лізингоотримувач. Здійснюючи лізингові операції, він повинний зробити вибір: чи взяти верстат на умовах лізингу або купити його, взявши в банку кредит на 6 років з розрахунку 10% річних, як у розглянутому випадку.
В описаних умовах, використовуючи приведені вихідні дані, лізингова фірма визначає щорічні лізингові платежі в такий спосіб:
Ця сума повідомляється лізингоотримувачу, що, перевіривши її по формулі відсотка фінансування, переконується, що він дорівнює 10% і пропонує свою ціну за оренду металорізального верстату.
Припустимо, що учасники угоди зійшлися на сумі 12400 грн. Тоді
Такий відсоток цілком влаштовує лізингоотримувача, тому що його значення менше банківського. Лізингодавець може оцінити економічний ефект від здійснення лізингової операції за формулою:
£ = (12400 * 6 + 40000)-100000 = 14400 грн.
Потім учасники лізингового договору вирішують питання про вартість технічного обслуговування, щорічні витрати на яке оцінюються у відсотках від первісної вартості верстату.
Для металообробного устаткування витрати на технічне обслуговування складають 8% - 10%. У складних умовах експлуатації вони можуть бути й більшими, але для просготи обчислень приймемо їх рівними 10%. У цьому випадку щорічна вартість технічного обслуговування складе: 100000*0,1=10000 грн. За п'ять років експлуатації (у перший рік технічне обслуговування здійснюється за рахунок виробника) ця сума складе: 10000*5 = 50000 грн., а в розрахунку на рік виходячи із шестирічного терміну лізингу 50000 / 6 = 8330 грн.
Припустимо, сторони погодили суму щорічних платежів за технічне обслуговування в розмірі 8000 грн. Тоді щорічні орендні платежі, які включають технічне обслуговування, складуть 12400 + 8000 = 20400 грн. Орендні ставки виплчуються щорічно, раз у півріччя або у квартал Вони бувають дегресивними чи фіксовані. Фіксовані ставки означають рівномірність лізингових платежів на весь термін оренди по календарних термінах. Дегресивні орендні ставки в перший рік оренди більш високі, ніж у наступні, при збереженні загальної суми лізингових виплат. Ці платежі більш вигідні лізингодавцям.
Лізинг є зручним способом фінансування експорту товарів тривалого користування й особливо вигідний у тих випадках, коли споживачі не мають необхідних ліквідних засобів для здійснення капіталовкладень. Лізинг одержав широке поширення й набув міжнародного характеру, його широке поширення, пов'язане з розвитком науково-технічного прогресу, у тому числі й з необхідністю спільної діяльності по впровадженню. Міжнародні лізингові організації можуть швидко й комплексно задовольнити нестандартні потреби в унікальних видах техніки, приладів, сировини, матеріалів, а також виробничих потужностях для пуску дослідно-експериментальних установок.
По мірі поглиблення науково-виробничої інтеграції й створення спільних підприємств значення лізингу зростає.