1.5.Взаємодія окремих елементів пеом(самостійно)

2.Основи роботи з ос Windows хр

1. Windows ХР, особливості, недоліки і переваги

2. Файли і папкипапки

3. Робочий стіл і його налагодження

4. Робота з вікнами

5. Ярликипапки, робота з ярликами

6. Робота з об'єктами

2.1.Windows хр, особливості, недоліки і переваги

ОС Windows ХР є графічним, багатозадачним, багатовіконним середовищем.

Розміри основних об'єктів (елементи вікон, кнопки, піктограми) і основні елементи стандартизовані.

Реалізується принцип точного зображення.

Для зручності роботи користувача використовується аналогія із робочим столом.

Переміщення об'єктів виконується природно: метод називається «Drag and Drop» (перетягни і кинь).

У Windows ХР реалізовані витісняюча багатозадачність, при якій сам процесор по черзі перемикається між запущеними (що працюють) додатками. Таким чином, виключається «зависання» комп'ютера.

Додатки(програми) в Windows ХР можуть обмінюватися між собою інформацією. Основним засобом для цього є:

• буфер обміну;

• технологія динамічного обміну даними;

• механізм зв’язування і впровадження об'єктів.

Буфер обміну – це ділянка ОП, призначена для тимчасового розміщення даних обміну.

Windows ХР - це об'єктно-орієнтоване середовище. Для роботи з об'єктами передбачена система контекстних меню, що відображають їх властивості і поведінку.

Недоліки Windows ХР:

• збільшення потужності процесора, оперативної пам'яті і вільного дискового простору;

• невисока надійність. Некоректна робота програм може спричинити привести до «зависання»;

Під час завантаження (кнопка Power) ОС на екрані з'являється заставка «Windows ХХ», а потім вікно для введення пароля користувача мережі. Слід ввести ім'я і пароль. Не можна забувати, що при виключенні комп'ютера, його оперативна пам'ять стирається. Тому ОС треба дати можливість зберегти те, що вона зберігає в оперативній пам'яті. Слід почати з клавіші Пуск і Головного меню. У ньому потрібно вибрати пункт Завершення роботи.

2.2.Файли і папкипапки

4. Файли – це область на носії якого-небудь накопичувача, що містить логічно об'єднану інформацію і названа конкретним ім'ям.

Файли можуть містити текстові документи, числові дані, закодовану табличну і графічну інформацію і т.п. У Windows файли, в яких зберігаються дані, називаються документами. А програми, які створюють і обробляють документи, називаються додатками.

Для ідентифікації кожному файлу привласнюється ім'я. Ім'я складається: з власного імені і розширення, розділених крапкою.

Розширення визначає тип файлу (додаток, командний файл, системний файл, архів, текстовий документ, таблиця, малюнок і ін.) і складається, як правило, з 0  3 символів.

Власне ім'я може містити від 1  255 символів, зокрема:

5. $ %, - пропуск @ ~ ( ) { } ^ # + ; = &

окрім слідуючих: / \ : * ? “ > < |

У іменах файлів можна застосовувати прописні і рядкові літери, але при порівнянні їх ОС, вони вважаються однаковими.

На практиці використовують загальноприйняті розширення:

.doc	-	Документ Word
.xls	-	Таблиця Excel
.mdb	-	База даних Access
.ppt	-	Презентація PowerPoint
.exe	-	Додаток (або архів SFX)
.com, .bat		Командний файл
.sys, .ini		Системний файл
.bmp	-	Точковий малюнок
.txt		Текстовий документ

15. Папки – це складові елементи персонального комп'ютера як сховища інформації, де можна прочитати інформацію про файли: ім'я файлу, тип, розмір займаного простору, дату і час створення, дату останньої модифікації. Папки і файли складають файлову систему.

Папці привласнюється ім'я і застосовуються ті ж вимоги, що і до імен файлів. Структура папок і файлів на диску називається ієрархічною. При деревоподібній файловій структурі перед ім'ям файлу необхідно вказати його місце розташування (повне ім'я). При цьому імена папок розділяються символом « \ ».