2.2. Методика критичного мислення у вивченні економіки.
Сучасні вимоги до процесу навчання орієнтують викладача на те, щоб не тільки навчати студентів науковим фактам, набору готових істин і штампів поведінки, скільки формувати критичне мислення, вміння зіставляти факти, аналізувати їх, аргументовано відстоювати свою точку зору, вбачати багатовимірність у явищах, формувати толерантну, відкриту громадянську свідомість, вміти існувати в світі інформації, розвивати свої творчі здібності, вчитися розуміти інших людей і співробітничати з ними, кооперуватися для участі в певних проектах. Для того, щоб з’являлися нові ідеї, потрібно формувати новий образ мислення. Той, хто в своєму мисленні наслідує лише одну модель поведінки навряд чи може вважати себе креативним. Творчим людям, а викладачі належать до таких, необхідно відмовлятися від вивченого до них і розробляти та вдосконалювати свої власні шляхи.
Систематично вивчати спосіб ментального руху по «пересіченій місцевості» вперше спробував психолог Джой Пол Гуілфорд, який дав йому свою назву «дивергентне мислення». «Дивергентно» мислити означає підійти до проблеми відкрито, безсистемно та граючись. Це твердження було протилежним загальноприйнятій думці щодо того, як треба вирішувати проблеми (тобто логічно, планомірно та суворо раціонально). Цей традиційний спосіб вирішення проблем П. Гуілфорд назвав конвергентним мисленням. Важливою передумовою дивергентного мислення є, на його думку, так би мовити відключення «блокад мислення» і внутрішніх критичних заперечень. Чим більш абсурдною виглядає певна проблема для конвергентного мислення, тим краще буде проявляти себе дивергентне мислення, яке буде пропонуватиме все нові й нові шляхи. Чим більш дивергентно мислить людина, тим більш креативною вона є, глибоко переконаний П. Гуілфорд [17].
Дещо несподіваною є класифікація складових (ієрархія) дивергентного та конвергентного мислення, до якої вдався Матіас Ньольке (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.
Порівняльна характеристика двох видів мислення
Конвергентне/вертикальне мислення |
Дивергентне/латеральне мислення |
Логічне, раціональне |
Ігрове, асоціативне |
Розвивається в одному напрямку |
У багатьох напрямах |
Залишається в рамках теми |
Відходить від теми |
Гомогенне, відсутні протиріччя |
Гетерогенне, приймає, заохочує протиріччя |
Приймає сталі способи рішення |
Знаходить нові способи |
Критичні зауваження покращують конвергентне мислення |
Критичні зауваження перешкоджають дивергентному мисленню |
Вірне рішення |
Більшість оригінальних рішень |
Важливою умовою навчання студентів є активізація пізнавальної діяльності слухачів з розвитку їх творчого і критичного мислення. Якщо провідною ознакою творчого мислення є спроможність людини генерувати ідеї, то в основі критичного мислення лежить раціональне, рефлексивне мислення, яке спрямоване на усвідомлення того, у що потрібно вірити і які дії потрібно виконувати. Інакше кажучи, критичне мислення включає як здібності (вміння), так і схильність до певних дій (установки).
Метою критичного мислення є: озброєння студентів засобами розуміння найрізноманітніших боків соціальної дійсності. Його формування є найважливішим завданням викладача та має п’ять основних параметральних характеристик, що визначаються дієсловами: навчити, залучати, демонструвати, формувати, оцінювати (див. рис. 2.1).
Рис. 2.1. Формування та розвиток критичного мислення
Важливою методичною умовою формування критичного мислення за М. Шереметом є організація діяльнісного підходу. Діяльність є складною системою, що включає окремі елементарні одиниці, їх аналіз та спостереження. Дії, в свою чергу, розкладаються на операції, які відповідно поділяються на ще більш простіші елементи. Така логіка еволюції способів критичного мислення унаочнена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Процес формування критичного мислення
Методика критичного мислення формується в основному в процесі проведення дискусій. Бажано навчити учнів, студентів умінню аналізувати інформацію, навчати практичним навичкам мислення, що дасть можливість ефективно перетворювати інформацію у важливі ідеї, які можна потім використати на практиці.
Доречно використовувати у розвитку так званого критичного мислення розповсюджене в Європі «мистецтво креативної конфронтації», яке зарекомендувало себе упродовж багатьох років як унікальний та ефективний метод викладання. Основним прийомом такої конфронтації є: «Протистояння руйнівним чуткам» (це можуть бути суперечливі події, висвітлені в пресі). Основною методикою цього протистояння передбачено такі правила:
використовуйте логічні та наукові поняття і концепції, які можуть сприймати ваші опоненти;
люди бувають дуже чутливими до певного контексту слів, тому будьте уважними при висловлюванні думок;
вступайте в дебати, дискусії, одразу використовуючи при цьому ідею гри в шахи, коли чорні фігури мають відповідати на кожен крок білих;
у дискусійних питаннях з конкурентами або опонентами будьте непередбачливими, це додасть Вам сили та впевненості;
демонструйте процес мислення, а не тільки висновки, до яких Ви дійшли;
не впадайте у відчай, коли Ви програли, здобувайте новий досвід і урок із своєї поразки.
Таким чином, критичне мислення передбачає розвиток наступних умінь і навичок:
— аналітичне мислення (аналіз інформації, відбір фактів, порівняння, зіставлення фактів, явищ);
— асоціативне мислення (встановлення асоціацій з раніше вивченими, знайомими фактами, явищами);
— самостійне мислення;
— логічне мислення (вміння вибудовувати логіку доказу рішення, що приймається, внутрішню логіку проблеми, що вирішується, логіку послідовності дій);
— системне мислення (вміння розглядати об’єкт, який вивчається та проблеми в цілісності їх зв’язків і характеристик).
Творче мислення передбачає:
уявне експериментування, просторову уяву;
самостійне застосування знань для вирішення нової задачі, проблеми, пошуку нових рішень;
комбінаторні здібності (можливість комбінувати відомі методи, способи вирішення завдань, проблеми в новий, комбінований, комплексний спосіб);
прогностичні можливості (передбачити можливі наслідки прийнятих рішень, а також уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки);
евристичність мислення, розвиток інтуїції, інсайт.
Поряд з розвитком уміння мислити потрібно розвивати спеціальні навички роботи з інформацією для чого дуже важливо вміти:
селектувати потрібну інформацію (для певних цілей) з різних джерел;
аналізувати отриману інформацію;
систематизувати й узагальнити отримані дані відповідно до поставлених пізнавальних завдань;
виявляти проблеми в різних галузях знань та оточуючому середовищі;
висувати обґрунтовані гіпотези та їх рішення;
ставити уявні та дійсні експерименти;
формулювати аргументовані висновки та будувати систему доказів;
уміти використовувати статистичні методи для перевірки даних;
генерувати нові ідеї для пошуку рішень та оформлення результатів ;
формувати кооперативне співробітництво в команді (групі), які вирішують пізнавальні чи творчі завдання.