2. Взаємозв’язок, джерела формування та розвитку економічної культури, мислення та економічної поведінки.

Економічна культура. У минулому столітті багато відомих фірм еволюціонували від етичного егоїзму (коли вся діяльність фірми була націлена на отримання прибутку, що вважалося етичною нормою), до формування корпоративних етичних кодексів, спрямованих на удосконалення внутрішньої соціальної політики щодо власних працівників, що сприяло створенню гармонійного середовища соціальної взаємодії – середовища економічної культури.

Будь-яка дія людини породжується її уявленнями про систему існуючих економічних законів. Тому стимули та мотиви економічної діяльності в умовах ринкових відносин є предметом культури особистості. Під культурою взагалі розуміють соціальний механізм, який відтворює ті чи інші еталорни та норми поведінки людей. Економічна культура охоплює економічну діяльність людини від оволодіння основами економічних знань до формування суспільно необхідних норм економічної поведінки, залучення до економічних цінностей.

При низькій економічній культурі діяльність та поведінка людини грунтується нга наслідуванні дій інших. При цьому людина виступає пасивним суб’єктом економічних відносин.

Економічна культура населення набуває особливої актуальності в умовах становлення вільного ринку. Культурні чинники створюють загальний фон економічної діяльності людини, в якому кожна людина має широкий вибір варіантів економічних дій. Важливо, щоб такий вибір був зумовлений не загальними міркуваннями та інтуіцією, а свідомо.

Тому основою економічної культури особистості є економічна свідомість– здатність пізнавати, відображати, узагальнювати економічну дійсність, передбачати та прогнозувати розвиток економічних процесів.

Економічна свідомість може формуватися як з особистого досвіду та практичної діяльності, так і шляхом вивчення та наукового пізнання економічних процесів та явищ.

Сучасне суспільство ще не достатньо усвідомлює спрямованість та харектер змін в економіці. Тому актуальною є проблема формування економічної культури ринкового типу, основою якорї має стати свідомість активної та самостійної особистості, що здатна приймати оптимальні рішення.

В цих умовах незаперечним є провідна роль загальної економічної освіти у формуванні справжньої підприємницької культури, заснованої на цінностях жорсткоїле чесної конкуренції. Економічне мислення є досить стійкою системою, стереотипи мислення та психології людини сталі та інерційні. Реформувати його у старшого покоління надзвичайно важко. Тому акцент зміщується на формування економічної культури та економічного мислення у молодого покоління. Складовими економічної культури мають стати взаєморозуміння, повага, терплячість та толерантність при вирішенні різних економічних питань.

Ринковий тип економічного мислення передбачає готовність людини до вільного, самостійного та відповідального прийняття рішень, подолання економічної кризи. Сучасне економічне мислення передбачає готовність людини до ініціатьивної та відповідальної економічної діяльності. Ринкові відносини відкривають широкі можливості для творчої діяльності. Необхідною умовою незалежного економічного існування є самостійність. А свобода та незалежність особистості формуються на основі інституту приватної власності.

Економічна культура та економічне мислення виступають мотивами економічної поведінки людини.

Регулятором економічної поведінки виступають суспільні та економічні норми. Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами економічної діяльності людини. А саме: рівень культури, освіченості, виховання, соціальне оточення, набутий економічний досвід, індивідуальні вподобання.

Економічна поведінка людини може визначатися й економічними інстинктами (індивідуалізму – задоволення фізіологічних потреб, розвитку – свобода, кмітливість, творчість, соціалітету – справедливість, наслідування, співчукття, гуртування). Завдання освіти – упорядкувати природні інстинкти та обмежити негативні сторони їх проявів.

Ринковий тип економічної поведінки формується у процесі участі людей в ринкових відносинах. Провідну роль в ефективному функціонуванні розвиненої ринкової економіки відіграють такі поведінкові стандарти, як раціональність, відповідальність, обов’язковість, чесність.

Основою раціональної поведінки людини є правдива інформація. Л.Мізес ще в 1920 році висунув, а пізніше Ф.Хайєк розвинув, ідею, що ринок виконує важливу пізнавальну функцію. Тобто, в ринкових відносинах зростає цінність інформації та конкретних знань. Що підвищує роль економічної освіти.

Економічна культура як категорія – це характеристика економічних відносин як способу, форми, результату творчої діяльності людей в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Економічна культура стимулює розвиток ринкових перетворень через свою зміну та оновлення. Типи економічної культури: командно-адміністративна, перехідного періоду, ринкова. Економічна культура розвивається із розвитком економічної системи. Ринкова економічна культура є результатом трансформації існуючої економічної культури. Економічна культура формує цілісність економічної поведінки, що поєднує матеріально-економічний і духовний аспекти життя людини.

Ринкові відносини створюють умови для формування нових форм економічної поведінки людини. Вибір людиною тієї чи іншої форми економічної поведінки передбачає вибір кількості та якості праці, яку людина згодна виконати для забезпечення бажаного для себе рівня доходів. Виділяють два основні варіанти економічної поведінки: працювати небагато, без значного ризику, отримувати невеликий, але стабільний рівень прибутку; працювати багато, ініціативно, нарощувати прибутки, але й ризикувати. Перший варіант економічної поведінки передбачає незначний соціальний та економічний досвід працюючих; люди не мають бажання нести відповідальність за результати своєї діяльності, орієнтуються на чітке виконання вказівок та розпоряджень; вибирають таку поведінку люди, які вважають, що дуже складно змінити кваліфікацію та здорожчати свою робочу силу. Такий тип економічної поведінки вважається доринковим - –тримання невеликих доходів незначними зусиллями. Ринковий тип економічної поведінки передбачає високий ступінь активності суб’єктів економічної діяльності, які бачать в ринку сприятливі умови для зростання свого добробуту через зростання кількості та якості затраченої праці; згодні ризикувати та вчаться приймати ефективні рішення, оцінювати їх реалізаці; динамічно працюють над пошуком оптимальних шляхів поєднання наявних ресурсів та досягненням бажаного та найбільш ефективного результату. Ринковий тип економічної поведінки передбачає отримання досить високих прибутків значними зусиллями.

Виділяють також неринковий тип економічної поведінки – “отримання великих доходів невеликими зусиллями”. Такий тип економічної поведінки є проявом неринкової економічної культури. При цьому відбувається свідоме порушення моральних та правових норм.

Економічна свідомість та економ ічне мислення визначають економічну поведінку суб’єкта економічної діяльності. Не сформоване економічне мислення не дає можливості здійснювати аналіз економічних явищ та практичних ситуацій згідно принципу раціональної поведінки, економічні інтереси не мають чіткої спрямованості, при виборі форм економічної поведінки спостерігається їх емоційний характер.

Науково-технічний прогрес не тільки змінює умови праці, а й формує працівника нового типу з високим рівнем освіти та освітньої мобільності (забезпечує здатність до підвищення професійної майстерності та кваліфікації на основі неперервної освіти. Недостатній рівень економічної культури пов’язаний з низьким рівнем економічних знань. Тому виникає потреба поглиблення базової економічної освіти населення. Ринковий тип економічної культури знаходиться в стані формування і економічна освіта молоді має відіграти в цьому процесі важливу роль.