Завдання для самостійної роботи сртм

1. Підготувати порівняльну характеристику різних засобів наочності під час вивчення економіки в вигляді таблиці.

2. Проаналізувати умови ефективного використання засобів навчання при вивченні економіки.

3. Обґрунтувати переваги і недоліки застосування комп’ютерних засобів навчання.

4. Охарактеризувати доцільність використання опорно-інформаційних схем під час вивчення економіки.

5. Аналіз дидактичних текстів до теми.

СРПЗ

1. Підготувати повідомлення про види засобів наочності, які використовуються при вивченні економіки в сучасних навчальних закладах.

2. Розробили зразки різних засобів наочності до вибраної економічної теми.

3. Розробити кілька видів СЛС, ОІС до обраної теми з економіки.

Література Лекція 8. Тема: Дискусія як метод активізації пізнавальної діяльності студентів

Мета: З’ясувати поняття про дискусію та відмінність її від диспуту або полеміки. Засвоїти методичні особливості дискусій, сформувати розуміння технології підготовки та проведення групових та внутрішньо групових дискусій.

Ключові поняття та терміни:

• диспут;

• полеміка;

• дискусія.

Основні питання теми:

1. Поняття та сутність дискусії, її відмінність від диспуту. Полеміка.

2. Методичні особливості та технології підготовки і проведення дискусії.

3. Аналіз та оцінка результатів дискусії.

Література:2, 6, 16, 18, 19, 20, 21, 38, 40, 42, 46, 48, 49, 74.

8.1. Використання цього виду навчальної роботи настільки різноманітне, що ним визначають різні способи організації навчальної роботи, якби вони тільки включали собі обмін думками. Дискусією називають і обговорення як обмін думками, і обговорення – суперечка, зіткнення точок зору, позицій, підходів. Дискусію іноді змішують з полемікою – цілеспрямованим, емоційним, пристрасним відстоюванням вже сформованої позиції. Але полеміка в корпоративному тренінгу рідко буває потрібною, це не самий вдалий спосіб засвоєння нового досвіду.

Дискусія як метод навчання має наступні ознаки:

• спілкування – діалог учасників;

• впорядкований обмін думками;

• робота групи осіб, які виступають в ролі ведучого та учасників;

• робота в малих групах;

• висловлювання, вислуховування, використання невербальних виразних засобів;

• спрямованість обговорення на досягнення навчальних цілей.

Диспут – публічний спір на наукову тему.

Дискусія – широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання.

Полеміка – суперечка у пресі, на зборах, диспуті під час обговорення яких-небудь наукових, політичних, літературних питаннях.

Переорієнтація навчання на викладання відповідно науковому мисленню, дослідженню. почалася ще 60-70 рр. ХХ ст. Мова йшла про те, що з прийому навчання дослідження може стати його змістом. Існувало кілька моделей навчання як дослідження.

Наприклад:

Дослідницька модель по Нельсону:

1. Визначення та формулювання сутності проблеми.

2. Висування гіпотези.

3. Збір та оцінювання даних.

4. Перевірка гіпотези.

5. Висновки та прийняття рішень.

Дослідницька модель по Зухману:

1. Планування дослідницької діяльності.

   1. Визначення цілей.

   2. Підготовка проблем.

   3. Підготовка наочності.

2. Здійснення дослідницької діяльності.

   1. Представлення проблеми.

   2. Побудова гіпотез і збір даних.

   3. Підведення підсумків.

3. Оцінка дослідницької діяльності.

   1. Оцінка діяльності.

   2. Оцінка змісту.

Дослідницька модель по Микаенісу:

1. Визначення проблеми.

2. Висування гіпотези або питань, спрямованих на подальше вивчення.

3. Вибір джерел інформації.

4. Аналіз і синтез джерел.

5. Організація відповіді на питання і перевірки гіпотези.

6. Інтерпретація результатів у відповідності з економічними процесами.

Узагальнення наведених вище моделей дозволяє нам виділити ряд дослідницьких процедур:

• виявлення проблеми;

• формулювання проблеми;

• прояснення незрозумілих питань;

• формулювання гіпотези;

• планування і розробка навчальних дій;

• накопичення фактів, спостережень, доказів;

• аналіз і синтез зібраних даних;

• співставлення умозаключень;

• підготовка і написання звіту;

• виступ;

• переосмислення результатів у відповідях на питання;

• перевірка гіпотез;

• побудова узагальнень;

• побудова висновків.

Викладачі, зорієнтовані на розвиток творчого мислення рекомендують будувати навчальну дискусію так, щоб давати слухачам можливість самим приймати рішення, аналізувати ідеї, будувати дії у відповідності з їхніми рішеннями. Таким чином традиційні навчальні заняття переходять до творчого обговорення теми. Такий різновид дискусії у практиці називають еволюційною. Узагальнення досвіду навчальних дискусій, дозволяє вибудувати послідовність розвитку зростання ступіню ініціативи слухачів:

• дискусія з викладачем у ролі ведучого;

• дискусія зі слухачем у ролі ведучого;

• дискусія без ведучого;

8.2. Існують такі форми дискусії: за Кларіним М.В.

- «Круглий стіл»;

- «Засідання експертної групи» («панельна дискусія»);

- «Форум»;

- «Симпозіум»;

- «Дебати»;

- «Судове засідання»;

- «Техніка акваріуму»

Проблемна дискусія з висуванням проектів за Давидовим Н.А. та Бойченко Н.А.

• Аподиктична дискусія;

• Еристична дискусія;

• Софістична дискусія.

За Панфіловою А.П.:

• Групова дискусія;

• Міжгрупові дискусії (інформаційні, конфронтаційні, імперативні);

• Вільні дискусії;

• Програмовані дискусії.

Дискусія має такі ознаки: робота групи осіб, що виступають у ролі ведучого та учасників, відповідна організація місця та часу роботи; процес спілкування протікає як взаємодія учасників; взаємодія включає висловлювання, вислуховування, направленість на досягнення навчальних цілей. Головним є те, що дискусія будується як цілеспрямований та упорядкований обмін ідеями, судженнями, думками в групі заради пошуку однієї, або декількох істин, що з’являються як ряд обґрунтованих точок зору позицій.

Підготовка дискусії: створення тимчасових груп, кількістю – 5-6 чоловік. Най поширений у практиці – ефективний спосіб організації дискусії – організація міжгрупового діалогу. В кожній з малих груп між учасниками розподіляються основні ролі-функції:

• «Ведучий» (організатор) – його завдання полягає у тому, щоб організувати обговорення питання усіма членами групи.

• «Аналітик» - задає питання учасникам по ходу обговорення, висуває сумнів, щодо висунутих ідей.

• «Протоколіст» - фіксує все, що стосується рішення проблеми, представляє позицію своєї групи.

• «Спостерігач» - складає оцінку участі кожного члена групи на основі загальних критеріїв. Можна урізноманітніти ролі для учасників дискусій.

• «Новатор», або «Генератор ідей» - учасник дискусії, який відстоює пропоновані ідеї – рішення. Його завдання довести позитивність пропонованих ідей, їх практичне значення.

• «Консерватор» - учасник дискусії, який піддає критиці пропоновані ідеї-рішення, має право вступити у конфлікт відповідно з новатором.

• «Сподвижник», «Споборник» - учасник дискусії, який підтримує новатора, допомагає захистити ідею, розробити контраргументи проти консерватора.

• «Невпевнений у собі, «Сумнівний» – супутник консерватора. Його мета –допомогти консерватору спростувати значення пропонованої ідеї-рішення.

Для внутрішньо групової дискусії можна пропонувати ролі: «ерудит», «аналітик», «діагност», «методолог», «критик», «проб лематизатор», «адвокат диявола» тощо.

Етапи дискусії:

1. Постановка проблеми.

2. Розподіл учасників на групи, розподіл ролей у тимчасових групах, пояснення керівника про очікувану участь слухачів в дискусії.

3. Обговорення проблеми у тимчасових малих групах.

4. Представлення результатів обговорення.

5. Підведення підсумків.

Слід звернути увагу на:

• самостійність судження слухачів;

• недопустимість прямого, або непрямого тиску з боку керівника дискусії;

• можливість для слухачів самостійно виробити рішення.

Правила ведення дискусії:

• Виступи повинні проходити організовано, учасники можуть виступати тільки з дозволу керівника дискусії, перепалки між учасниками недопустимі.

• Кожне висловлювання повинно підкріплюватися фактами.

• В обговоренні кожному учаснику слід надати слово.

• Кожне висловлювання, позиція повинні бути уважно розглянуті.

• Під час обговорення недопустимо «переходити на особистості», допусками приниження.

Для оптимізації управління груповою взаємодією необхідно вести спостереження за роботою групи. Предметом спостереження можуть бути:

• мотивація до навчання за допомогою інноваційних технологій;

• загальна активність навчальної групи;

• ступінь організованості та погодження дій;

• інтелектуальна активність;

• особливості групової динаміки (лідерство, прийняття рішень);

• ступінь ініціативності і реальний виклад кожного слухача в процесі прийняття рішень.