Ііі. Урок застосування знань, умінь і навичок

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

3. Мотивація навчання школярів.

4. Осмислення змісту послідовності застосування способів виконання дій.

5. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя.

6. Звіт учнів про роботу й теоретичне обґрунтування отриманих результатів.

7. Підсумки уроку.

8. Повідомлення домашнього завдання.

Іу. Урок узагальнення і систематизації знань

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Мотивація навчання школярів.

3. Відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань.

4. Узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки.

5. Підсумки уроку.

6. Повідомлення домашнього завдання.

У. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок

Уі. Комбінований урок.

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Мотивація навчання школярів.

3. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять.

4. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.

5. Застосування учнями знань у стандартних та змінених умовах.

6. Збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка.

7. Підсумки уроку.

8. Повідомлення домашнього завдання.

1. Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру.

2. Перевірка раніше засвоєних знань.

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Мотивація навчання школярів.

5. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.

6. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

7. Підсумки уроку.

8. Повідомлення домашнього завдання.

Уіі. Нестандартний урок

Окрему увагу слід приділити педагогічному співробітництву.

Програма спостереження й аналізу уроку.

1. Організаційна структура уроку. Початок уроку, привітання, учнів, підготовка обладнання до уроку (дошка, крейда, ручки, зошити, підручники, наочні посібники та ін.).

2. Санітарно-гігієнічні умови для проведення уроку. Дотримання гігієнічних вимог (повітряного, теплового та світлового режимів), відповідність меблів до віку учнів; психологічна готовність учнів до уроку.

3. Тип і структура уроку. Доцільність обраного типу уроку з точки зору вивчення теми. Структура уроку, її компоненти. Психолого-педагогічне забезпечення цілісності і завершеності уроку.

4. Особливості реалізації на уроці вимог, принципів навчання та їх правил: науковості; систематичності і послідовності; свідомості і активності; наочності; міцності засвоєння знань, умінь, навичок, зв’язку навчання з життям; доступності; індивідуального підходу до учнів; емоційне навчання.

5. Раціональність і ефективність використання на уроці методів навчання: а) методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; б) методи стимулювання і мотивації учіння; в) методи контролю і самоконтролю у навчанні.

6. Методи і прийоми та види аналізу та оцінки знань, умінь та навичок учнів. Об’єктивність оцінки навчальної діяльності школярів.

7. Особливості розумової діяльності на уроці: а) формування уваги учнів; співвідношення мимовільної і довільної уваги; прийоми концентрації уваги; б) місце пам’яті у розумовій діяльності учнів: озброєння школярів методами і прийомами для активізації різних видів пам’яті (образної, словесно-слухової, емоційної, механічної) та видів запам’ятовування; в) мислитель на діяльність учнів на уроці: методи, прийоми та засоби активізації мислительної діяльності (створення проблемних ситуацій, організація самостійної пізнавальної діяльності…).

8. Реалізація на уроці основним вимог складових частин виховання: а) розумового; б) морального; в) фізичного; г) трудового; д) естетичного.

9. Поведінка вчителя на уроці. Вміння володіти класним колективом, організація учнів на навчальну роботу, забезпечення трудової дисципліни; комунікативні вміння; володіння педагогічним тактом; володіння педагогічною технікою (зовнішність, вміння володіти своїм тілом – ходити, сидіти, стояти; володіння психотехнікою; стиль спілкування; стиль, тон та темп роботи).

10. Результати уроку: висновки і пропозиції. Досягнення мети; якість знань, умінь та навичок учнів; виховне і освітнє значення уроку; найбільш цінні методи проведення уроку; рекомендації щодо удосконалення педагогічного процесу на уроці.

Зміст освіти реалізується у різних формах навчання. Якщо провідною формою організації навчання у школі є урок, то у ВУЗі – лекція.

Лекція – це системний виклад певної наукової проблеми, або її частки. Дидактичним завданням лекції є не тільки ознайомлення студентів з основним змістом, принципами, закономірностями, головними ідеями, а й спрямування міркувань для самостійної роботи студентів.

Вимоги:

• бути на сучасному рівні розвитку науки, мати закінчений вигляд, або висвітлення теми);

• бути переконливою, аргументованою;

• викликати інтерес;

• містити добре продумані приклади, ілюстрації;

• бути доступною і зрозумілою. 3 курса на курс інформативний об’єм повинен збільшуватися.

Динаміка лекції. Лекція включає 4 фази.

Сприймання 4-5 хвилин.

Оптимальна активність. Сприйняття 20-30.

Фаза зусиль – 10-15 хв.

Фаза стомлення. Активізація слухачів починається з фази зусиль.

Лектор виступає у ролі оратора, вченого, педагога і психолога.

Структура: тема, мета, план, основні поняття, література, текс, висновки, відповідь на мотивацію. У практиці вищої школи розповсюджені такі види лекцій.

Вузівська лекція має структуру заняття набуття нових знань і містить такі обов’язкові елементи:

• вступ, де міститься мотивація навчання, активізація опорних знань, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;

• викладення в логічній послідовності, розподіл і взаємозв’язок окремих частин лекції;

• висновки та підведення підсумків, що дають можливість осмислити лекцію в цілому, виділити основну ідею (для цього, наприклад, використовують опорні конспекти або сигнали у вигляді схем, малюнків, таблиць тощо);

• конкретне завдання на самостійну роботу;

• відповіді на запитання студентів.

Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою, тому зміст лекції повинен:

а) відповідати навчальній та робочій програмам;

б) бути спрямованим на досягнення мети навчання та виховання;

в) мати науковий рівень, наукову переконливість, наукову доведеність;

г) містити стандартні термінологію і позначення;

д) бути пов’язаним з текстом підручника або навчальним посібником з курсу.

Лекції бувають таких видія та типів:

• лекція-бесіда;

• лекція-дискусія;

• лекція з розбором конкретних ситуацій;

• проблемна лекція;

• лекція-консультація;

• лекція із застосуванням зворотного зв’язку;

• письмова програмована лекція;

• лекція-дослідження;

• лекція із запланованими помилками.

Семінарські заняття забезпечують розвиток творчого професійного мислення у навчальних умовах. Семінари складаються з 2-х взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення студентом програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Вони вчать працювати самостійно, формують навички працювати з літературою, вчать аргументувати відповіді.

Семінарські заняття можна класифікувати:

1. Залежно від складності, об’єму, вимог: просемінари (підготовчі), власне семінари, між предметні семінари.

2. Залежно від мети: семінар повторення, систематизації, семінари вивчення нового матеріалу, мішані.

3. За формою проведення: семінар-бесіда, обговорення (реферативний), коментоване читання, диспут, тренінг, кейси, між предметний семінар, семінар-конференція.

Структура семінарів: слово викладача, бесіда за окремими невеличкими питаннями, підсумкове слово викладача.

Семінар-доповідь – доповідач і опоненти, рецензент, ділова гра, «круглий стіл», мозковий штурм.

Кругова консультація: при необхідності розглянуті недостатньо розкриті питання, допомогти в семінарській роботі, без проведення лекцій.

Робота у малих групах (зробити роботу групи ефективнішою, уникнути небажаних конфліктів; отримати більше задоволення від праці (ініціювання діяльності, пошук інформації, висловлення думок, збір думок, аналіз альтернатив, координація діяльності, узагальнення результатів).

Основні види семінарів:

• семінари-дискусії;

• семінар – «мозковий штурм;

• семінар – «полеміка рядів»;

• семінар – « викладач проти слухачів»;

«слухачі проти викладача»;

• семінар-дослідження;

• семінар-гра «Мікровикладання»;

• семінар-практикум, тренінг;

• семінар-взаємонавчання;

• семінар «Чиста сторінка»;

• міжпредметний семінар.

Велику увагу слід приділити організації навчанню в малих групах за методикою співробітництва.