6. Державний стандарт економічної освіти. Навчальна програма з економіки та особливості розробки для різних закладів освіти.

Основний зміст економічної та вимоги до його засвоєєня визначаються Державним стандартом середньої загальної освіти, Державним стандартом вищої економічної освіти та галузевими стандартами.

Конкретизуються вимоги до змиісту та рівнів засвоєєня навчального матеріалу, його розподіл за класами в навчальній програмі дисципліни.

При плануванні навчальної діяльності учнів та студентів виходять з нормативних документів, які визначають концептуальні засади економічної освіти, стандарти економічної освіти та критерії оцінювання навчальних досягнень.

Навчальні програми складаються з урахуванням особливостей навчальних закладів, в яких передбачається викладати дану дисципліну. Впершу чергу це стосується загальних навчально-освітньо закладів: середня загальноосвітня школа, спеціалізована школа, економічний ліцей, гімназія, колеж; наявність класів з поглибленим вивченням економіки і т.д.

Робочі програми навчальних дисциплін конкретизують навчальну діяльність як у класі (аудиторії) – уроки, семінари, лекції, практичні заняття, лабораторні роботи, так і самостійну діяльність. У робочій програмі вказується детальна послідовність та короткий зміст лекцій, практичних занять, форми їх проведення, особливості контролю та оцінювання навчальних досягнень, рекомендована література і т.ін.

Програми мають враховувати рівневу диференціацію (різні рівні засвоєння при єдиному обсязі навчального матеріалу) та профільну диференціацію, яка передбачає залежність обсягу та змісту економічної дисципліни від обраного учнем профілю: поглиблене вивчення економіки, вивчення економічних понять та законів на прикладному рівні, вивчення загальних основ економічних знань.. При забезпеченні профільної диференціації варіюється кількість годин, які відводяться на вивчення економічної дисципліни.

Структура програм з економіки для середньої загальноосвітньої школи.

1. Пояснювальна записка (формулюється мета, основні задачі курсу та цілі: економіка як обов’язковий компонент загальної та професійної освіти, освітні, виховні, розвивальні цілі, вихідні принципи та положення, що покладені в основу структури та змісту програм. Наприклад, рівнева диференціація, прпофільна диференціація, загальноорієнтований курс, курс поглибленого (творчого рівня) вивчення економічної дисципліни; гуманізація, діяльнісний підхід і т.д. Наводяться також додаткові положення: системи одиниць, стандарти).

2. Рівневі програми:

Клас (кількість годин на тиждень, всього).

Тема (кількість гордин).

Основні поняття теми.

Демонстрації.

Основні вимоги: рівень А. Ученень повинен знати, вміти

Рівень В. Основні вимоги: рівень А та плюс…

Для старших класів (за умови профільної диференціації: загальноорієнтований курс, поглиблене вивчення, прикладний курс) визначається розподіл часу по класах за різними рівнями. За темами розподіл проводиться аналогічно першому. Формулюється конкретна основна мета.

Шкільні програми, як правило (за виключенням експериментальних, авторських) є централізованими, затвердженими Міністерством освіти та науки, розробляються у відповідних науково-дослідних установах (наприклад, Інститут педагогіки, Змісту та методів навчання, проходять апробацію) і є обов’язковими для учителів середньої загальноосвітньої школи. Такі програми мають варіативну складову, яка дозволяє вчителю на власний вибір або відповідно до спрямування курсу навчальної дисципліни в системі конкретного навчального закладу вносити корективи до навчального процесу, орієнтуючись при цьому на визначені загальну мету, цілі та забезпечення необхідного рівня знань з економічної дисципліни.

Навчальні програми для вищої школи визначають мету та завдання курсу, основні вимоги до знань та вмінь студентів, бюджет часу за темами та типами навчальної діяльності, тематичний план дисципліни з коротким переліком основних (базових) понять теми; містять навчальні завдання з дисципліни; рекомендації щодо здійснення контролю; перелік рекомендованої літератури; визначають форми та порядок реалізації підсумкового контролю.

Для прикладу розглянемо структуру навчальної робочоїч програми “Методики викладання економіки”.

1. Передмова (місце дисципліни в системі професійної підготовки викладача економіки, структура курсу, зв’язок з спеціальними та психолого-педагогічними дисциплінами).

2.Специфіка курсу МВЕ в системі психолого-педагогічної підготовки.

3.Розподіл бюджету часу за темами дисципліни.

Тема дисципліни	Загальний бюджет часу	Типи навчальної діяльності та їх бюджет часу
		СРТМ		Лекції		СРПЗ		ПЗ		Час інд.-кол. роботи
		Завдання	Час	Тема	Час	Завдання	Час	Тема	Час
1. Місце “МВЕ”в системі економічної освіти	5	-	-	МВЕ як наука	2	СРПЗ-1	1	Економічні знання як предмет навчання	2	-

4.Основні висоги до знань та вмінь з курсу “МВЕ”.

5.Організація навчання з курсу МВЕ.

6.Тематичний план з курсу МВЕ.

7.Навчальні завдання з дисципліни.

8.Поточний контроль та визначення рейтингу студентів з курсу МВЕ.

9.Література.

10.Додатки (розробки окремих тем).

Висновки.

• Цілі та мета економічної освіти визначаються її впливом на формування соціально-культурного середовища, творчої особистості з економічним стилем мислення, значенняим для формування високорозвиненої економічної та соціальної системи.

• Система економічної освіти забезпечує реалізацію функцій:

• освітньої (отримання учнями знань основ економіки, її найбільш важливих законів, отримання вмінь та навичок застосовувати їх на практиці);

• розвиваючої (розвиток в учнів пізнавальних можливостей, формування вміння самостійної діяльності, оволодівання знаннями, перехід від формально-логічного до творчого мислення);

• виховної (виховна функція економічної освіти полягає в тому, щоб через цілі, зміст та методи навчання економіки формувати активну громадянську позицію молоді, спрямовану на творчу діяльність у гармонії з соціумом з метою зростання власного та суспільного добробуту).

• Економічна освіта безпосередньо пов’язана із розбудовою високоефективної економіки і складає необхідну умову розвитку держави та окремої людини, сприяє формуванню особистості, що здатна змінювати свої дії відповідно до ринкових умов і виступає активним економічним суб’єктом, що є важливою складовою формування поля економічної культури.

• При формуванні змісту курсів економіки враховують вимоги науковості, систематичності викладу, логіки економічної науки, вікові особливості групи навчання, спрямованість на вирішення практичних економічних проблем, з якими учні або студенти зустрічаються, будучи суб’єктом економічних відносин, забезпечення тісного зв’язку з іншими предметами та дисциплінами.