§5,/Поняття референдуму і його види

Референдум — це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її насе­лення (місцевий референдум) з метою вирішшня^иайважли- вінп-тх питань державного та суспільного жит_

Теферуггдуїї і вибори мають спільний метод здійснення — голосування, але відрізняються за своїм предметом. Вибори про­водяться для визначення особи, яка, з погляду більшості вибор­ців, найдостойніша займати виборну посаду. Завдання рефе­рендуму полягає у вирішенні важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи відміна законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо. Як і в багатьох інших державах, в Україні проведення референдуму не допус­кається для прийняття законопроектів, що стосуються податкір, бйГджету чи амністії.

У науковій літературі й державно-правовій практиці поряд із терміном референдум інколи застосовується термін плебісцит. У багатьох випадках їхній зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і різницю, яка полягає в тому, що це^аве^у^ьрагда- дчентується норщмі^жоисждарйдсяшгоава певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань .Підстави й по­рядок проведення плебісциту в основному врегульовуються між- народно-правовими актами, його предметом у більшості випадків є вирішення територіальних спорів між державами.

Розрізняють наступні основні види референдумів,

Імперативний референдум — референдум, рішення якого набуває найвищої,'юридичної сили й не потребує затвердження ніякими іншими суб'єктами.

Консультативний референдум (дорадче опитування) — ре­ферендум, рішення якого не має обов'язкової юридичної сили для органів держави. Цей вид референдумів має на меті вияв позипії ..яаселення-а-дривоАУ якихось питань і тому ще нази­вається всенародним опитуванням.

Обов'язковий референдум — референдум, що проводиться для вирішення питань, які згідно з Конституцією можуть бути розв'язані тільки шляхом референдуму. У відповідності зі стат­тею 73 Конституції України обов'язкові референдуми мають призначатися Верховного Радовд^ для вирішення питань щодо зміни х§ІШШМьУіф.аїни або Президентом — для затвердження змін до розділів І, III, XIII Основного Закону.

Альтернативний референдум — референдум, що прово­диться для вирішення питань, які згідно з Конституцією можуть вирішуватись і в інший спосіб (рішеннями парламенту або пре­зидента).

Конституційний референдум — референдум, що прово­диться для вирішення питань щодо прийняття Конституції чи внесення до неї поправок.

Законодавчий референдум — референдум, що проводиться для вирішення питань щодо прийняття законів чи внесення до них поправок.

Загальнодержавний референдум — референдум, в якому беруть участь усі громадяни держави.

Місцевий референдум — референдум, в якому беруть участь громадяни, що проживають на певній частині території держави.

§ 6. Правові засади проведення та визначення результатів референдумів в УкраїніПорядок підготовки і проведення всеукраїнського та місце­вих референдумів регулюється Конституцією України, Законами України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 лип­ня 1991 року, "Про Центральну виборчу комісію" від ЗО червня 2004 року, а також рядом інших нормативно-правових атів. По­рядок підготовки і проведення республіканського та місцевих референдумів в Автономній Республіці Крим з питань, відне- сених до її відання, регулюються також законодавством Авто­номної Республіки Крим.

Законодавство України щодо всеукраїнського і місцевих референдумів ґрунтується на засадах, що покликані забезпе­чувати демократизм процесів їх підготовки і проведення. Серед таких засад слід відзначити:

• надання громадянам, політичним партіям, об'єднанням громадян, масовим рухам права безперешкодної агітації як за, так і проти пропозиції про оголошення референдуму, прийнятгя закону або іншого рішення, що виноситься на референдум;

• відкритість і гласність діяльності державних і громадських органів, які беруть участь у підготовці і проведенні референдуму;

• обов'язковість опублікування в засобах масової інфор­мації всіх рішень, що стосуються референдуму, а також проектів законів, інших рішень, які виносяться на референдум;

• висвітлення в засобах масової інформації ходу підготовки і проведення референдуму, гарантування їх представникам без­перешкодного доступу на всі збори і засідання, пов'язані з ре­ферендумом, і одержання відповідної інформації;

» заборону будь-якої агітації в день проведення референдуму.

Слід зазначити, що процедури, які стосуються організації і проведення референдумів, багато в чому аналогічні відповідним процедурам виборчих процесів. Це обумовлено тим, що актом, який визначає результати як референдумів, так і виборів, є го­лосування, яке здійснюють виборці, тобто громадянами України, які володіють активним виборчим правом.

З урахуванням цього розглянемо основні етапи, пов'язані із здійсненням референдумів.

Призначення референдуму. Згідно зі статтею 72 Конституції України всеукраїнський референдум може призначатись Верхов- ною-Вадою України або 0ре,зидендом,„України відповідно до''їх конституційних повноважень. Крім цього, Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою на вимогу не менш,як^трьех^мілья®шв^ромадгігг України, які мають право голосу. При цьому підписи щодо призначення иеферен- думу повинні бути зібрані не Менш як у двох,грегших областей України і ііемешняк по сто тисячпідписів у кожній області.

Місцеві референдуми можуть призначатись відповідними місцевими радами.

Утворення дільниць для проведення голосування і підра­хунку голосів під час проведення референдумів. Комісії з всеук­раїнського референдуму (крім дільничних) утворюються Цент­ральною виборчою комісією. Комісії з місцевих референдумів утворюються відповідними місцевими радами.

У разі оголошення і проведення одночасно двох або кількох референдумів утворюються комісії, які є спільними для всіх одно­часно оголошуваних референдумів. Комісії з референдуму можуть бути- утворені на основі існуючих виборчих комісій. У разі, якщо референдум проводиться одночасно з виборами народних депу­татів або Президента України, може бути утворено спільні комісії з референдуму та виборів.

Складання списків громадян, які мають право брати участь у референдумі, здійснюється органами місцевого самоврядування, керівниками стаціонарних лікувальних закладів, капітанами суден, що знаходяться на день проведення референдуму у плаванні.

До списку громадян, які мають право брата участь у рефе­рендумі, як і до списку виборців, включаються всі громадяни України які досягли до дня або в день референдуму 18 років і про­живають на момент складання списку на тєриторіҐдаїюГдільниці для голосування. Громадянин може бути включений до списку "громадян, які мають право брати участь у референдумі, лише іта одній дільниці для голосування.

Голосування. Організація і процедура голосування на рефе­рендумі в цілому аналогічні організації і процедурі голосування на виборах, голосування проводиться в день референдуму з 7-ї до 20-ї годони^ДІро час і місце голосування дільнична комісія "з рё-' фбреедутїу сповіщає громадян не пізніш як за десять днів до референдуму. На дільницях, утворених у військових'Частинах, у важкодоступних районах, на суднах, які перебувають в день референдуму у плаванні, дільнична комісія може оголосити голо­сування закінченим раніше 20-ї години, якщо проголосували усі громадяни, включені до списків,

Підрахунок голосів і встановлення результатів референ­думу здійснюються аналогічно відповідним процедурам при здійс­ненні виборів.

Референдум ^визнається таким^що відбувся,, якщо в ньому взяло утаїть більше половини (50% +JJ громадян, внесених до списків для голосування. Проект закону, рішення, що виносились на референдум вважаються ухваленими, якщо за них було подано більшість голосів громадян від кількості тих, хто взяв участь y~pëcf> ерендумГ

Повідомлення про _ відповіднбкГ комісією не пізніш як на десятий_тдеда_ііісля рефе­рендуму. У повідомленні вказується: загальна кількість громадян.

які мають право брати участь у референдумі; кількість громадян, які взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного на референдум проекту закону, рішен­ня; кількість громадян, які голосували проти його схвалення; кількість недійсних бюлетенів.

Якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму були ,дрпуп|еціл'рубклійрущ.енн^ Закону України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", Верховна Рада України у місячний _стр.ок, а відповідний орган місцевого само- врядувашія"—^"у"0-денний строк можтаьлгоизнанити. повторний всеукраїнський або місцевий референдум.. При цьому може бути прийнято рішення про угворення комісій з референдуму в но­вому складі.

Новий всеукраїнський референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведений не раніш як через 5 років, а місцевий референдум — не^аніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

З метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення можуть про­водитись всеукраїнські та місцеві дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми). Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються під час прийняття рішень відповідними державними органами. Якщо проекта за­конів, інших рішень Верховної Ради України або рішень органу місцевого самоврядування не відповідають результатам всеук­раїнського або місцевого дорадчого опитування, такі закони, рішення можугь бути прийняті лише бідьшіе<гю.де менш.як.УД^ третини від загальної кищюстуаародних депута'гш^Уіщаїни або депутатів відповідної місцевої ради'.'""^-

Схема 1. Основні види виборів.

Схема 2. Основні види референдумів.

3