Матрична таблиця комплексних розцінок за центнер молока по госпрозрахунковому підрозділу, грн

Рівень виробничих витрат	Рівень вартості товарної продукції
	50	51	52	53	54	55	56	57	58	59
30	0,25	0,50	0,75	1,0	1,25	1,50	1,75	2,0	2,25	2,50
29	1,25	1,50	1,75	2,0	2,25	2,50	2,75	3,0	3,25	3,50
28	2,25	2,50	2,75	3,0	3,25	3,50	3,75	4,0	4,25	4,50
27	3,25	3,50	3,75	4,0	4,25	4,50	4,75	5,0	5,25	5,50
26	4,25	4,50	4,75	5,0	5,25	5,50	5,75	6,0	6,25	6,50
25	5,25	5,50	5,75	6,0	6,25	6,50	6,75	7,0	7,25	7,50
24	5,95	6,20	6,45	6,70	6,95	7,20	7,45	7,70	7,95	8,20
23	6,65	6,90	7,15	7,40	7,65	7,90	8,15	8,40	8,65	8,90
22	7,35	7,60	7,85	8,10	8,35	8,60	8,85	9,10	9,35	9,60
21	8,05	8,30	8,55	8,80	9,05	9,30	9,55	9,80	10,05	10,30
20	8,75	9,0	9,25	9,50	10,75	11,0	11,25	11,50	11,75	12,0

3.2.4. Аналіз функціонування варіантів матеріального стимулювання

Розглянемо функціонування всіх чотирьох варіантів матеріального стимулювання на прикладі виробничого підрозділу молочнотоварної ферми (табл. 3.4). Цифрами I, ІІ, ІІІ, IV позначені відповід­ні варіанти: визначення фонду оплати праці як різниці між вартістю валової продукції, обчисленої за допомогою розрахункових цін, і матеріальними витратами на їх виробництво, розрахованими за єдиними планово-обліковими цінами; оплата праці за розцінками (нормативами) від валового доходу; залишковий метод матеріального сти­мулювання; оплата праці за комплексними розцінками. Їхнє функціо­нування проаналізуємо в умовах змін (збільшення — А та змен­шення — Б) обсягу виробництва продукції відповідно на 10 %.

Таблиця 3.4

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВАРІАНТІВ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРИ ГОСПРОЗРАХУНКОВОМУ ПІДРЯДІ НА РІВЕНЬ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

№ з/п	Показник	Базова величина	Варіанти матеріального стимулювання
			I		ІІ		ІІІ		IV
			А	Б	А	Б	А	Б	А	Б
1	Удій молока, ц	40	44	36	44	36	44	36	44	36
2	Виробничі витрати, грн	1000								
3	У тому числі: постійні	200								
4	змінні	800								
5	З них: матеріальні	750	750	750	750	750	750	750	750	750
6	оплата праці	250					250	250	275	225
7	Товарна продукція, ц	36			39,6	32,4			39,6	32,4
8	Ціна центнера, грн
	реалізаційна	60			60	60			60	60
9	розрахункова (п. 2 : п. 1)	25	25							
10	Норматив оплати праці від валового доходу [(п. 7   п. 8) – п. 5], грн	0,177			0,177	0,177				
11	Рівень виробничих витрат [(п. 5 + + п. 6) : п. 1], грн	25							23,3	27,1
12	Рівень вартості реалізованої продукції [(п. 7  п. 8) : : п. 1], грн	54							54	54

Закінчення табл. 3.4

№ з/п	Показник	Базова величина	Варіанти матеріального стимулювання
			I		ІІ		ІІІ		IV
			А	Б	А	Б	А	Б	А	Б
13	Базова комплексна розцінка (п. 6 : п. 1), грн	6,25								
14	Оплата праці за кінцевими резуль-татами, грн		350	150	287,8	211,3	320	150	313,5	170
15	Фактична собівартість продукції (п. 5 + п. 14), грн		1100	900	1037,8	961,3	1070	900	1063,5	920
16	У % до базового рівня, %		110,0	90,0	103,8	96,1	107,0	90,0	106,4	92,0

У даному випадку сума матеріальних витрат і реалізаційна ціна центнера молока залишаються постійними. Тут ми абстрагуємося від можливих змін цих показників для спрощення схеми функціонування різних варіантів матеріального стимулювання й з’ясування основних принципів їх дії. Хоч такі фактори, як зміни реалізаційної ціни і рівня товарності продукції, особливо у другому та четвертому варіантах, відіграють важливу роль у стимулюванні виробництва і формуванні фонду оплати праці.

З табл. 3.4 видно, що найвищу кінцеву оплату праці і відповід-но собівартість продукції при зростанні її виробництва забезпечує перший варіант матеріального стимулювання, адже вся заощаджена в результаті цього зростання сума матеріальних витрат направлена на оплату праці [(25 грн  44 ц)  750 грн = 350 грн]. Найнижчими є показники, одержані у другому варіанті, причиною чого стало направлення на оплату праці лише 17,7 % економії матеріальних засобів [0,177  (60 дол.  44 ц)  750 грн = = 287,8 грн]. У третьому варіанті (як і в четвертому) на оплату праці направлено 70 % заощаджених коштів. Унаслідок цього оплата праці й собівартість тут нижчі, ніж у першому варіанті: (25 грн  44 ц)  (750 грн + 250 грн) = 100 грн; 100 грн  0,7 = = 70 грн; 70 грн + 250 грн = 320 грн.

І лише четвертий варіант матеріального стимулювання забезпечує найбільш адекватне колективній формі власності й економічно обґрунтоване формування як фонду оплати праці за кінцевими результатами виробництва, так і всієї собівартості. По-перше, він дає можливість (що не забезпечується жодним з інших трьох варіантів) установлювати фактичний фонд оплати праці за вироблену продукцію (44 ц  6,25 грн = 275 грн) і таким чином визначати собівартість продукції з метою виявлення економії чи перевитрат за всіма виробничими витратами, а не тільки за матеріальними. По-друге, з поділом витрат на постійні й змінні забезпечується економічно обґрунтований розрахунок кінцевих результатів роботи підрозділів. Адже зі зростанням виробництва молока не можуть і не повинні збільшуватися суми амортизаційних відрахувань на корівник, машини, обладнання та інші постійні витрати. Ці величини є постійними, не залежать від обсягів виробництва продукції і змінюються при списанні чи придбанні основних засобів та в інших аналогічних випадках.

Оплату праці за кінцевими результатами виробництва у четвертому варіанті визначають так. Спочатку встановлюють суму виробничих витрат за їх групами  постійних і змінних (200 грн + + 880 грн = 1080 грн). Потім визначають економію чи перевитрату не тільки матеріальних витрат, а й усієї собівартості і 70 % одержаної економії направляють на оплату праці за кінцевими результатами виробництва: 1080 грн  750 грн  275 грн = 55 грн; 55 грн  0,7 = 38,5 грн.

На основі таблиці комплексних розцінок визначають оплату праці за кінцевими результатами шляхом множення відповідної розцінки на фактичний обсяг виробництва продукції (в даному випадку 7,125 грн  44 ц = 313,5 грн). Така таблиця зручна для розрахунків, адже вона відображає зміни всіх чинників, що впливають на кінцеві результати виробництва,  рівня виробничих витрат та рівня вартості реалізованої продукції. У нашому випадку, коли задіяний лише перший фактор, можна обчислити фонд оплати праці і без таблиці: 275 грн + 38,5 грн = 313,5 грн.

За умови скорочення обсягів виробництва продукції (варіант Б) найнижчі рівні оплати праці за кінцевими результатами й собівартості продукції забезпечуються у першому і третьому варіантах матеріального стимулювання (відповідно 150 та 900 грн). Це пояснюється повним, 100 %-м утриманням перевитрати вартості матеріальних засобів ((25 грн  36 ц)  750 грн = 100 грн). А найвищі показники одержанj у другому варіанті (211,3 і 961,3 грн), що пов’язано з утриманням тільки 17,7 % перевитрачених коштів. У четвертому ж варіанті матеріального стимулювання (як у першому і третьому) хоч і забезпечується 100 %-ве утримання перевитрати, але завдяки поділу витрат на постійні та змінні з фон­ду оплати праці не утримується сума відповідної частини останніх, яка знижується зі зменшенням обсягу виробництва продукції: 200 грн + 720 грн = 920 грн; 920 грн  (750 грн + 225 грн) = = 55 грн; 225 грн  55 грн = 170 грн, або ж ці 170 грн можна одержати, використовуючи дані таблиці комплексних розцінок (4,722 грн  36 ц = 170 грн).

Із проведеного аналізу можна зробити висновок про недоцільність використання залишкового принципу в організації матеріаль- ного стимулювання (перший і третій варіанти матеріального стимулювання) при госпрозрахунковому підряді. Адже цей принцип вступає в протиріччя з вимогами гарантованої мінімальної оплати праці, й при цьому економічно необґрунтовано визначається належна колективам госпрозрахункових підрозділів сума оплати праці за кінцевими результатами виробництва. Потребує вдосконалення і другий варіант матеріального стимулювання, основним напрямом якого може бути встановлення гнучких, таких, що змінюються залежно від зміни рівня виробничих витрат, нормативів (розцінок) оплати праці від валового доходу з урахуванням поділу витрат на постійні та змінні. Таким чином, очевидними є переваги четвертого варіанта матеріального стимулювання, який в умовах колективної форми власності виключає притаманні іншим варіантам матеріального стимулювання диспропорції і гаран­тує збалансованість у реалізації даної форми власності.

Контрольні питання

1. Яким документом регламентуються діяльність, права й обов’язки кожного підрозділу підприємства?

2. Які функції виконує орган управління підприємством?

3. Які основні функціональні обов’язки керівника підрозділу?

4. За яких умов може прийматися рішення про припинення діяльності підрозділу?

5. Як будуються взаємозв’язки між підрозділами підприємства?

6. Як будуються взаємозв’язки між підрозділом і дирекцією підприємства?

7. Що є предметом внутрігосподарського договору?

8. На основі яких критеріїв визначається умовний прибуток підрозділу?

9. Які складові системи матеріального стимулювання праці внутрігосподарських підрозділів?

10. Чому заключне, або річне, стимулювання працівників центрів відповідальності здійснюється на колективній основі?

11. Яким вимогам повинен відповідати механізм підсумкового матеріального стимулювання працівників підрозділів?

12. Як визначається база стимулювання працівників підрозділів за кінцеві результати господарювання?

13. Як розраховується умовна реалізаційна ціна на продукцію підрозділів?

14. Як ураховуються виробничі витрати підрозділу при визначенні кінцевих результатів його діяльності?

15. Які принципи стимулювання підрозділів за розрахунковими цінами?

16. Які принципи стимулювання підрозділів за розцінками від валового доходу?

17. Які принципи стимулювання підрозділів за залишковим методом?

18. Які принципи стимулювання підрозділів за комплексними розцінками?

19. Як розраховується матриця комплексних розцінок?

20. Які висновки можна зробити з аналізу варіантів матеріального стимулювання підрозділів?

84