Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Київский національний університет будівництва і архітектури

Кафедра технології будівельного виробництва

Реферат

На тему: «Інженерна підготовка з сейсмічними явищами і територій з карстами»

Виконав:

студент гр. ПЦБ-53

Мамедов М.Б.

Перевірив:

ст. викл. Руцький Б.В.

Київ 2012

Зміст

1. Вступ …………………………………………………….………..3

2. Характеристики явищ ……………………………………….…..4

   1. Характеристики сейсмічних явищ……………………………4

   2. Характеристики карстових явищ …………………….……....6

3. Особливості інженерної підготовки…………………………….7

4. Висновок …………………………………………………………13

5. Список використаної літератури ……………………………….14

1. Вступ

Величезний розмах і темпи житлового, промислового, гідротехнічного дорожнього та інших видів будівництва в нашій країні породжує ряд проблем, вирішення яких вимагає складних технічних засобів. Однією з таких проблем є максимальне використання для будівництва територій, де природні та інші умови створюють труднощі для їх забудови та експлуатації. У часи радянського союзу землі було вдосталь, але з розпадом СРСР, та утворенням незалежної України, питання землі під будівництво стає гострим. Більшість території України знаходиться у несприятливих для будівництва умовах (посадочні грунти, карсти, сейсміка). Тому все частіше на будівельних майданчиках проводять складну інженерну підготовку, метою якої є приведення основи до стану, придатного до нормальної експлуатації. Інженерна підготовка сприяє раціональному використанню забудованих територій. При цьому невикористана за особливо несприятливими умовами територія може бути зведена до мінімуму.

Повне використання території сприяє компактності міста, скороченню мережі вулиць і доріг, трас громадського транспорту і підземних комунікацій міста. В своему рефераті я спробую висвітлити основні методи інженерної підготовки при будівництві у сейсмічних зонах та зонах з карстами.

2. Характеристики явищ

   1. Характеристика сейсмічних явищ

У результаті дії внутрішніх сил землі виникають рухи земної кори, що викликають сейсмічні явища – землетруси.

Сейсмічність проявляється у вигляді пружних коливань земної поверхні і може бути наслідком природних і штучних процесів. До природних процесів відносять вулканічні виверження, гірські обвали, карстові провали і тектонічні процеси. Найбільш руйнівними є тектонічні явища, викликані природним процесом утворення гір. Вони охоплюють великі площі, а не обмежуються локальними зонами, і можуть періодично повторюватись. Штучні процеси зв'язані з промисловими вибухами, із створенням водосховищ та іншою діяльністю людини. Всякий землетрус пов‘язується з руйнуванням гірських порід і великими залишковими деформаціями у земній корі. Область, у якій відбуваються руйнування, називається осередком, (фокусом або гіпоцентром) землетрусу. Проекція осередку на поверхню Землі називається епіцентром. Область найбільших руйнувань носить назву плейстосейстової області.

Пружні хвилі, які виникають в осередку і поширюються в товщах Землі, називаються сейсмічними хвилями. Спочатку від гіпоцентру землетрусу в усі боки розходяться так звані глибинні хвилі. Вони мають два види: поздовжні хвилі (вони викликають послідовне розширення і стискання часток вздовж радіусів, по яких розповсюджуються хвилі) і поперечні хвилі (викликають зрушення тих же часток у поперечному напрямку). Поперечні хвилі розповсюджуються повільніше, ніж поздовжні. Ці дві групи хвиль називають попередніми.

За ними йдуть так звані поверхневі хвилі, які утворюються внаслідок інтерференції поздовжніх і поперечних хвиль і поширюються від гіпоцентру до поверхні Землі. Під час великих землетрусів ці хвилі мають вигляд валу, що біжить по поверхні Землі як хвиля в морі.

Описана картина ускладнюється явищами відбивання, заломлення та розсіювання хвиль, які створюють нові системи хвиль і значно ускладнюють хвильовий спектр. Коливання часток грунту під час землетрусу є неперіодичним і утворює хаотичну криву. Величини її амплітуди під час сильних землетрусів змінююється від 2-5 мм у скельних гірських породах до 25-50 мм в ущільнених пухких породах і до 100 мм в недоущільнених пухких породах. Довжина хвиль коливається в межах від 10 до 100 км, висота гребеня досягає 10 см. Руйнування споруди при землетрусі починається в результаті вертикальних коливань, що викликаються глибинними поздовжніми хвилями стискання. Ці коливання найсильніше впливають на жорсткі споруди (наприклад, цегляні будинки), вони порушують їх монолітність, викликають появу тріщин. Подальше руйнування відбувається під впливом коливань, викликаних приходом довгоперіодичних глибинних поперечних і поверхневих хвиль. Ці коливання спричиняють руйнування і гнучких споруд.

Найменше руйнуються підземні споруди (резервуари, тунелі, колодязі). Інерційні сили, які в них утворюються, передаються навколишнім гірським породам, що зменшує напруження в таких спорудах. У надземних спорудах найменше піддаються руйнуванню фундаменти, значно легше руйнуються стіни. Найслабкішими місцями є кути, примикання і перетинання стін.