3. Особливості організації зед за товарними групами. Торгівля товарами залежно від ступеня готовності товару до продажу.

Станом на кінець 2006 р. за даними СОТ загальний обсяг експорту товарної продукції в світі склав 11762 млрд. дол. та 12080 млрд. дол. – імпорт; по послугах ці цифри склали 2710 і 2620 млрд. дол. відповідно. Необхідно відзначити, що структура товарів, які купувались та продавались на світових ринках є достатньо неоднорідною. Так, торгівля здійснюється за широким спектром товарної номенклатури, в якій знаходиться місце для готової продукції, для напівфабрикатів, сировинної продукції, а також товарів продовольчого характеру. Даний факт обумовлює наявність розбіжностей в техніці здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Основні операції в процесі купівлі продажу сировинних, продовольчих товарів та матеріалів. Сировина та продукція, що складають матеріальну основу товару належать до промислової сировини. Дана категорія товарів поділяється на сировину мінерального походження (руди, вугілля, нафта) (на дану категорію припадає до 80% промислової сировини) та сировину, отриману штучним шляхом (синтетичний каучук, пластмаси та синтетичні волокна).

За формами міжнародної торгівлі сировинні товари поділяються на біржові (зернові, цукор, натуральний каучук, бавовна, кольорові метали) та небіржові (природний газ, вугілля, руди, чорні метали тощо). Товари останньої групи реалізуються за контрактами з різними термінами дії.

Для імпортера та експортера сировини дуже важливо мати довгостроковий контракт. І тут, як правило, обидві сторони швидко можуть знайти спільну мову. Однак один важливий момент примушує контрагентів як мінімум за 1 місяць до 1 січня щорічно переглядати умови контракту – щорічна зміна цін. Тому учасники операції після підписання контракту твердо знають обсяги поставок тільки на рік.

З точки зору техніки процесу цікавою є схема руху продовольчих товарів і сировини в країнах з розвиненою ринковою економікою, в яких на початковій стадії продаж сировини і товарів здійснюється, в основному, через експортні та імпортні фірми, які, в свою чергу здійснюють продаж більшому числу дрібних кінцевих споживачів.

Згодом виробники продукції, що завоювали місце на ринку, прагнуть створити своє дочірнє підприємство, яке б реалізовувало його продукцію на більш зручних умовах, використовуючи внутріфірмові трансфертні ціни.

Загальні тенденції торгівлі сировинними і сільськогосподарськими товарами.

По-перше, спостерігається тенденція зростання цін на сировинні товари, матеріали, а також паливо. В зв’язку з нерівномірністю розподілу природних ресурсів по різним країнам відбувається пожвавлення торгівлі паливом, сировиною, продовольчими товарами. Загальна частка експорту цих товарів вже тривалий час складає близько чверті загального об’єму світового експорту.

По-друге, найвищими темпами серед сировинних товарів зростає експорт нафти, газу, пшениці.

По-третє, в країнах з розвиненою ринковою економікою реалізовується ряд спеціальних програм, спрямованих на цільове скорочення споживання енергії та матеріалів.

По-четверте, в світі спостерігається тенденція переміщення ряду екологічно небезпечних виробництв у країни, що розвиваються, тому різко зростають обсяги міжнародної торгівлі сировинними товарами.

По-п’яте, зростає число довгострокових угод на поставку найважливіших видів сировини: до 15-20 років і більше. То таких видів сировини належить: залізна, марганцева, хромова, уранова руди, природний газ, фосфати, боксити. Тут часто використовуються так звані „компенсаційні кредити”.

По-шосте, спостерігається активний вплив ТНК на хід, обсяги, ціни продукції, що постачається. ТНК контролюють 80-90% експорту чаю, какао, бавовни, тютюну, міді, залізної руди. Так, кожен з видів продукції контролюється 3-6 ТНК.

По-сьоме, в більшості розвинених країн з ринковою економікою на захист інтересів ринкових структур встають і їх уряди, які шляхом бюджетних асигнувань, регулювання економіки, аграрних програм, митної політики, цінових обмежень, регулювання валютних курсів істотно полегшують діяльність експортерів сировини і сільськогосподарської продукції.

Особливості торгівлі промисловими товарами, машинами і обладнанням. В міжнародній торгівлі використовується термін „непродовольчі товари” для характеристики трьох груп товарів в залежності від їх призначення.

1. Непродовольчі товари, необхідні для використання в якості напівфабрикатів і комплектуючих деталей в різних галузях промисловості. Їх називають товарами промислового призначення: металопрокат, підшипники, комплектуючі вузли, агрегати, верстати, тощо.

2. Товари, що використовуються для задоволення особистих потреб – взуття, одяг, білизна, посуд, товари тривалого використання.

3. Товари, необхідні для задоволення соціально-побутових потреб суспільства – для охорони здоров’я, для захисту навколишнього середовища, дорожнього будівництва тощо.

Показник частки готових виробів у експорті є важливою характеристикою ефективності участі країни у міжнародному розподілі праці.