Інвестиційне оцінювання на практиці

Оцінювання в Україні

В Україні переважає спрощене уявлення про проектне фінансування та загалом про капітальні інвестиції. Говорячи про оцінювання в Україні потрібно зазначити, що таке поняття з’явилось недавно. В результаті послідовної політики держави у інвестиційній сфері Україна продовжує нарощувати капітальні інвестиції, загальний обсяг яких перевищив 46 млрд. грн. З них близько чотирьох п'ятих складають капітальні вкладення, які зросли протягом 2003 року майже на 9%, їх частка у ВВП наблизилась до найвищого за попередні 6 років рівня -17%. Загалом темпи приросту інвестицій в основний капітал майже вдвічі випереджають приріст ВВП, що свідчить про посилення інвестиційної спрямованості економічного розвитку.

В цілому зростання капіталовкладень відбулося майже у всіх видах економічної діяльності. Більше ніж у півтора раза зросли обсяги інвестицій у розвиток рибного господарства, оптової та роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту. Внаслідок поліпшення інвестиційного клімату в країні зросла частка коштів іноземних інвесторів в структурі інвестицій з 4,3 до 5,6%.Постійно покращуються міжгалузеві пропорції розподілу інвестицій, що суттєво сприяє посиленню довготривалих чинників економічного зростання.

Понад п'яту частину складають капітальні вкладення в обробну промисловість. Особливо інвестиційно привабливими залишаються харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, підприємствами яких освоєно більше 8% усіх капіталовкладень. Майже п'яту частину інвестицій в основний капітал освоєно підприємствами транспорту та зв'язку.

Нарощуються обсяги інвестицій в основний капітал у соціальну сферу. В житлове будівництво було спрямовано понад 12% усіх капіталовкладень. Частка інвестицій, освоєних в таких важливих галузях, як освіта та охорона здоров’я, перевищила 3%, а приріст капітальних вкладень склав тут відповідно 31 та 12%.

Суттєві зрушення в інвестиційній сфері відбулися на регіональному рівні. У двох третинах областей капітальні вкладення зросли більше ніж в середньому по Україні. Найвищого рівня інвестиційної активності досягнуто у м. Севастополі та Житомирській, Миколаївській, Чернівецькій, Черкаській, Львівській областях.

Позитивна динаміка та якісні зміни інвестицій в основний капітал свідчать про покращення процесу відновлення основних засобів в Україні. Подальша реалізація заходів з активізації інвестиційної діяльності сприятиме нарощуванню капіталовкладень та розвитку економіки України.

Нещодавно Уряд України та Японії здійснили оцінювання інвестиційних проектів у рамках програми Офіційної Допомоги Розвитку (ОДР) України:

1. Проект будівництва мостового переходу через р. Південний Буг у м. Миколаєві. Проект передбачає будівництво мосту довжиною 2 км і дороги довжиною 12 км. Вартість Миколаївського проекту - 200 млн. доларів США, українська частка проекту –25 млн. дол. США, строк кредиту – 35 років, пільговий період – 7 років, відсоткова ставка – 2,5%, ТЕО проекту розроблено спільно японськими та українськими фахівцями. Аналогічний проект за програмою ОДР Уряду Японії вартістю 215 млн. дол. США реалізовано у Казахстані через р. Іртиш. Актуальність проекту спорудження мостового переходу через р. Південний Буг у м. Миколаєві визначена Законом України від 07 лютого 2002 року “Про Комплексну Програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках”. Зазначений проект має вагоме політичне значення, так як мостовий перехід через р. Південний Буг знаходиться на одному із європейських транспортних коридорів, що з’єднує країни Південної Європи з Півднем Росії, Середньої Азії та Закавказзя.

2. Проект реконструкції ТЕЦ ВО "Південний машинобудівний завод" (вартість проекту 85 млн. дол. США, в тому числі українська частина проекту – 33 млн. дол. США, японською стороною розроблено ТЕО. Термін дії проекту – 40 років, пільговий період – 10 років, відсоткова ставка - 0,75% річних. Підприємством розроблено ТЕО погашення кредиту та визначені джерела фінансування української частини проекту). Цей проект передбачає заміну енергетичного обладнання, яке забезпечить скорочення шкідливих викидів у атмосферу і оздоровлення екологічної ситуації у промисловому мегаполісі м. Дніпропетровська, а також забезпечить стабільну роботу ВО “Південмаш” та безперебійне постачання тепла і гарячої води населенню міста.

Оцінювання за кордоном

Поняття оцінювання вперше було вжито в США у 30-х роках, коли “Commonwealth Fund” профінансував детальніше оцінювання навчальних програм. Наприкінці 70-х років методи аналітичного оцінювання застосовували практично всі федеральні аґентства. Майже кожний департамент мав власний офіс з оцінювання, а у деяких з них такі офіси існували на кількох рівнях ієрархії: на рівні секретаря департаменту, на рівні директорів програм та на оперативному рівні.

На низовому рівні для здійснення заходів з оцінювання, фінансованих з федерального бюджету, було створено численні дрібні центри та фірми. Університетські дослідницькі центри збільшували свої підрозділи, що займалися оцінюванням. Створювалися спеціальні центри з оцінювання на ринку послуг з оцінювання з'являлися нові некомерційні та комерційні консалтингові й дослідницькі організації, а ті, що існували давно, розширювали масштаби своєї діяльності. Чимало вчених, щоб скористатися новими фінансовими потоками, перекваліфіковувалися на оцінювачів.

Свого найвищого розвитку оцінювальний бум досяг у 70-х роках, коли було проведено серію соціальних експериментів з дослідження нової політики та програмних ідей до їхнього впровадження у практику. Наймасштабнішим і найвідомішим з них був експеримент з "від'ємним прибутковим податком" (1973; 1976, 1977). Після нього були експерименти з допомогою на оплату житла (1978; 1983; 1980), експеримент із соціальним страхуванням (1981; 1973), з впровадженням контрактної системи у сфері освіти (1975) та інші менш масштабні експерименти. Спільним у всіх цих експериментах було запровадження досить масштабних пілотних програм, що дозволяло змоделювати реальні умови функціонування. За задумом ініціаторів, результати експерименту повинні були допомогти політикам переконатися, чи потрібно впроваджувати відповідну політику у національному масштабі. Проте, як виявилось, доки результати експерименту опрацьовувалися, політичний клімат, як правило, встигав змінитися. Характерним прикладом є експеримент з "від'ємним прибутковим податком". Доки тривала обробка його результатів, реформаторський ентузіазм спав, і "вся пара пішла у гудок". Врешті-решт у національному масштабі було запроваджено лише деякі елементи експериментальної програми. Проте здобута в результаті експериментів інформація лишалася доступною для інших політиків.

Оцінювання залишалося однією з процвітаючих галузей американської економіки, доки 1981 р. до влади не прийшла адміністрація Рейґана. Відтепер фінансування нових соціальних ініціатив було різко скорочено. Проте заходи з оцінювання, хоч і в невеликих масштабах, продовжували здійснюватись. Кошти на їх проведення виділяли тепер самі агентства, що займалися реалізацією програм. У цей час було здійснено оцінювання діючих програм тривалого медичного догляду, допомоги неповнолітнім батькам.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років державне фінансування заходів з оцінювання трохи збільшилося (1987).

Зарубіжний досвід оцінювання в Росії можна навести на прикладі оцінювання вартості майна, проектів та бізнесу, яке здійснюється Акціонерним банком „Банк Проектного фінансування”.

Банк „Банк Проектного фінансування” разом з ТзОВ „БизнесОценка” проводить оцінювання : інвестиційних проектів;машин, обладнання і автотранспорту;прав вимоги, зобов’язань (боргів).підприємств (бізнесу);нерухомості (включаючи об’єкти незавершеного будівництва) та прав на нерухомість;земельних і природних ресурсів;нематеріальних активів, в тому числі інтелектуальної власності;цінних паперів;товарів виробничого і споживчого призначення;

Основна сутність основних аналізів інвестиційних проектів. Експертиза інвестиційних проектів

Одним із найбільш відповідальних та визначальних етапів проектного циклу є проектний аналіз, який представляє собою сукупність методологічних заходів та прийомів, які використовуються для підготовки та обґрунтування проектних рішень. Тобто, перед тим як реалізувати будь-який інвестиційний проект, його вибирають, проектують, вираховують, а головне оцінюють його ефективність, і насамперед, на основі порівняння витрат на проект та результатів від його впровадження в життя. Враховуючи це, проектний аналіз включає в себе:

1. Технічний аналіз, тобто задачу визначити найбільш ефективні для даного проекту техніку та технологію. Можна запропонувати таку схему виконання робіт з оцінки технічних аспектів проекту [6, ст. 184].:

 визначення місцезнаходження проекту та об’єкта його будівництва;

 обґрунтування вибору масштабу підприємства та проектних обсягів виробництва;

 вибір технології виробництва та устаткування;

 ідентифікація інфраструктури об’єкта проектування;

 розробка проектної документації;

 підготовка графіка здійснення проекту;

 підготовка, освоєння та забезпечення якості виробництва, встановлення стандартів і норм виробництва;

 оцінка витрат на здійснення та експлуатацію проекту;

 проектування матеріально-технічного постачання проекту;

 розрахунок витрат виробництва та збуту продукції проекту.

2. Комерційний аналіз (маркетинговий), тобто аналіз ринку збуту продукції та послуг, які будуть здійснюватися після реалізації інвестиційного проекту.

3. Інституціональний аналіз, тобто оцінку організаційно-правового, адміністративного, політичного середовища, в якому буде здійснюватися реалізація проекту та пристосування його до цього середовища, а також пристосування самої організаційної структури фірми до проекту. Основними завданнями інституційного аналізу є:

 аналіз політичної орієнтації та макроекономічної політики уряду;

 ідентифікація цілей проекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних;

 оцінка рівня менеджменту проекту та визначення параметрів його успішної реалізації;

 характеристика кадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконати поставлені завдання;

 аналіз узгодженості цілей проекту з інтересами його учасників;

 діагностика організаційної структури і міри її відповідності досягненню результатів проекту.

4. Соціальний (соціально-культурний) аналіз, тобто дослідження впливу проекту на життя місцевих жителів. Підготовка соціальних аспектів проекту потребує розробки заходів стимулювання позитивних змін в його соціальному середовищі. Всебічний підхід до оцінки проекту передбачає визначення впливу проекту на людей, що беруть у ньому участь, користуються його результатами, одержують відповідні вигоди, на виробників, постачальників та інших учасників проекту. Досить часто нехтування соціальних аспектів проекту призводить до невдач, оскільки він вступає у суперечність з традиційними цінностями, не бере до уваги соціальну організацію людей, їх мотивацію до реалізації проекту. Із соціальної позиції проекту потрібно здійснити аналіз таких показників [3, ст. 131]:

• зміна кількості робочих місць у регіоні;

• поліпшення житлових та культурно-побутових умов працюючих;

• зміна структури виробничого персоналу;

• зміна стану здоров’я населення;

• наявність та використання вільного часу працюючих;

• забезпеченість товарами і послугами необхідних для суспільства.

5. Бюджетний аналіз, який враховує фінансові наслідки здійснення проекту для державного або місцевого бюджету.

6. Аналіз навколишнього середовища, тобто виявлення та експертна оцінка збитків, які можуть бути нанесені цим проектом навколишньому середовищу та пропозиції способів пом'якшення або відвернення цього збитку. Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є встановлення його впливу на навколишнє середовище, оцінка всіх вигід і витрат, отриманих внаслідок цього впливу, на формування заходів для запобігання або пом'якшення шкоди довкіллю від дії проекту. При створенні й аналізі інвестиційних проектів обов'язковою нормою є вивчення та аналіз антропогенного забруднення довкілля (АЗД) та його економічних наслідків.

7. Фінансовий та економічний аналіз, тобто порівняння витрат та користі від проекту. Фінансова діагностика проекту базується на:

• впевненості аналітика в якості інформаційної бази, що використовується, та вірогідності прогнозованих характеристик проекту;

• аналізі структури і величини проектних витрат і доходів,

• а також рівня їх впливу на здійснюваність проекту;

• визначенні й оцінці щорічних і накопичених фінансових чистих вигід, виражених через показники ефективності проекту;

• врахуванні фактору часу стосовно цін, вартості капіталу та про­ектних рішень, що приймаються в умовах ризику і невизначеності.

Економічний аналіз оцінює доходність з точки зору всього суспільства (країни), а фінансовий оцінює проект із позиції фірми та її кредиторів, якщо він кредитується. Кожен із цих аналізів є важливим, проте фінансово-економічні аспекти інвестиційної діяльності в багатьох випадках мають вирішальне значення, бо визначають реальну ефективність вкладення коштів.

Аналіз інвестиційних проектів (проектний аналіз) слід розуміти як динамічний процес, що відбувається у двох площинах - часовій та предметній. У часовій площині виконуються роботи, які забезпечують процес розвитку проекту, починаючи від виникнення самої ідеї і до його завершення. У предметній площині здійснюється аналіз і розробка проекту в різних змістовних аспектах.

Проектний аналіз можна визначити як метод, котрий дозволяє системно оцінити вади і переваги проектів через встановлення логічних схем для: збирання та аналізу даних; визначення інвестиційних пріоритетів; розгляду альтернативних варіантів; аналізу існуючих проблем і врахування різних аспектів розробки та реалізації проектів до прийняття рішення про їх фінансування.

Основними функціями проектного аналізу є: розробка впорядкованої структури збирання даних, яка б забезпечила ефективну координацію заходів при виконанні проекту; оптимізація процесу прийняття рішень на основі аналізу альтернативних варіантів, визначення черговості виконання заходів і вибору оптимальних для даного проекту технологій; чітку визначення організаційних, фінансових, технологічних, соціальних та екологічних проблем, що виникають на різних стадіях реалізації проекту; сприяння прийняттю компетентних рішень щодо доцільності використання ресурсів для реалізації проекту

5. Фінансово-економічне моделювання

Економічні процеси які відбуваються в державі знаходять своє відображення у різних фінансово-економічних моделях. Існує багато різновидів моделювання економіки та інвестиційних програм та проектів оснівні з них зазначені нище.

Для аналізу на рівні національних рахунків застосовується макроекономічна модель Мандела-Флемінга:

Y = C (Y – T) + I (r) + G + NX (e),

що відображає тотожність національних рахунків IS,

де Y – сукупні доходи

C – обсяги споживання

T – сума податків

I - інвестиції

G – обсяги державних закупок

NX – чистий експорт

е – курс обміну валют

r – норма відсотку

За даної схеми інвестиції зменшуються , якщо гроші стають дорожчими, - збільшується норма відсотку. Чим вище е, тим менше ставатиме чистий експорт. Наприклад, якщо курс обміну валют дорівнює 200 тис.крб/дол., тоді на 1 млн.крб.експортного товару отримуємо 5 дол., якщо е рівне 250 крб./дол., тоді отримуємо 4 дол. Інвестиції можуть бути різного призначення – виробничі, у житлове будівництво, з метою накопичення (запаси).

Загалом економічні моделі застосовуються для досягнення максимального прибутку або загальної вартості капіталу. Менеджери повинні вміти користуватись статистичними засобами, щоб своєчасно оцінювати та якомога точніше передбачати зміни основних мікро та макроекономічних факторів, поєднувати різну інформацію при розробці ефективної стратегії капіталовкладень та взагалі стратегії повсякденної діяльності.

Наступна модель - це вартість капіталу. Як відомо ринкове уявлення про капітал будується на здатності його приносити доход. Це не що інше, як ставка доходу, котра покриває витрати. На відміну від довільної ставки доходу внутрішня ставка доходу є ставкою дисконту. У цьому випадку період окупності проекту визначається за грошовим потоком і початковими інвестиціями.

Світова практика дає приклад моделі амортизації активів, яка використовує метод рівномірного нарахування зносу, коли річна амортизація (А) розраховується за формулою

А = (КЦ – ЛВ) / ТС, де

КЦ – купівельна вартість активів,

ЛВ – їх ліквідна вартість,

ТС – термін служби.

Згідно з теорією трудової вартості в основу ціни покладена суспільна праця, яка вимірюється робочим часом, необхідним для створення споживчої вартості. Фактично формування цін зводиться до обчислення собівартості такого прибутку, який би задовольнив інтереси виробника. Однак, відповідність цін суспільно необхідним витратам часто порушується.

Неперервна інфляція примусила виробників закладати у ціну не тільки матеріальні витрати і прибуток, а й очікувані збитки від знецінення грошей за час реалізації товару, а також інші витрати, пов’язані з інфляцією, така модель отримала назву базова модель ціноутворення.

Щодо моделі оцінки капітальних активів то її суть полягає в прогнозованому ризику із очікуваними доходами. Рівень ризику оцінюється за ситуацією на ринку. Якщо доходи ростуть, або знижуються більше (або менше), ніж у цілому на ринку, то їх називають більш (або менш) ризикованими за сам ринок.

Ризик визначається як відхилення очікуваних результатів від середньої або прогнозованої величини. Його також можна розглядати як ймовірність збитковості, підраховуючи мінливість очікуваного грошового потоку за певним проектом. Важливе значення тут має досягнення консенсусу між ризиковістю і прибутковістю.

Для зменшення загального ризику доцільно вкладати гроші у різноманітні проекти (цінні папери) з різними джерелами або факторами коливань. Цей процес має назву диверсифікації портфеля інвестування.

Багаторічні спостереження встановили залежність між грошовою масою та інфляцією, так звана модель закономірності інфляції. Коли інфляцію розглядають як податок на гроші, що служать засобом заощадження, мірою вартості та засобом обігу. А гроші у широкому розумінні розглядаються, як сукупність активів, які використовуються при укладанні угод.

Модель визначення граничної ефективності проектів полягає в упорядкуванні проектів за прибутковістю через величину внутрішньої ставки доходу та шляхом порівняння цих даних із середньозваженою граничною вартістю капіталу, яка складається на ринку.

Фінансовий ліверідж – це термін з практики використання боргових цінних паперів для фінансування інвестицій. Структура капіталу пов’язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищий її фінансовий ліверідж. Фінансовий ліверідж проявляє себе як фінансовий важіль рентабельності.

Таким чином, фірма з меншим власним капіталом може мати непоганий показник рентабельності за рахунок умілого використання позички.