Статус та роль учасників конфлікту

Учасниками конфліктів можуть бути як окремі люди або групи (малі, середні, великі) людей, так і окремі соціальні спільності (етнічні, національні, релігійні, політичні) або коаліції спільнот (державні, етнічні коаліції і ін).

В умовах конфлікту суб'єкти конфлікту можуть брати участь не в своїй звичній ролі, а займати іншу позицію і статус. Набір можливих ролей, які відіграє людина чи соціальна група в суспільстві, дуже великий, також різноманітні варіанти рольових позицій в конфліктних відносинах. Наприклад, президент країни може грати свою безпосередню роль у внутрішньополітичному або міждержавному конфлікті, але в інших протиріччях може грати роль звичайного громадянина країни, сусіда, чоловіка, батька і інші ролі. Іншими словами, кожна людина володіє певним рольовим набором, його зміна відбувається щодня в залежності від того, в яких умовах він знаходиться. Так само і вконфлікте ролі можуть змінюватися або з'являтися нові. Займані позиції в конфліктній ситуації теж можуть бути різними.

Види можливих позицій учасників конфлікту:

1) основні учасники (ініціатор / призвідник і опонент);

2) підтримуючі основних учасників;

3) підбурювачі;

4) організатори;

5) медіатори (посередники, судді, експерти).

Статус основних учасників визначається не тільки його роллю в конфлікті або соціальним становищем, яке він займає в суспільстві або системі міжособистісних відносин, в якій відбувається конфлікт. Його також характеризує становище, що формується в ході розвитку конфлікту, зване рангом. Рівень рангу залежить від можливостей, якими володіє учасник конфлікту (фізичні, матеріальні, соціальні, інтелектуальні, особистісні). Впливають навички та досвід суб'єкта конфлікту, ступінь налагодженості різнобічності його соціальних зв'язків. Ранги протиборчих сторін розрізняються якісною характеристикою особистісного потенціалу та ймовірності розкриття потенціалу в конфліктній взаємодії.

Рівень соціальних, інтелектуальних і фізичних сил складається не тільки з сил основного учасника, але і можливостей учасників, які підтримують основного суб'єкта конфлікту. Ця підтримка виявляється значущою в кількісному і якісному відношенні, впливає на весь хід розвитку суперечності та на спосіб його дозволу. Підтримка може виражатися як присутністю реальних дійових осіб конфлікту, так і суспільним визнанням за тією або іншою стороною розбіжності переваги (наприклад, через засоби масової інформації або негласно).

4. До умов перебігу конфліктів належать фактори, що впливають на їхній розвиток. Зазвичай це просторові та часові межі конфліктної ситуації. Просторові межі конфліктів можуть бути незначними (квартира, садиба) і глобальними (території країн, міждержавних об'єднань, воєнно-політичних блоків). За допомогою часових меж досліджують початок та закінчення, виникнення окремих стадій перебігу конфлікту, тривалість участі в конфлікті окремих сторін. Чітке визначення просторових і часових меж має неабияке значення для аналізу і вирішення юридичних конфліктів з точки зору застосування норм матеріального права. Так, Кримінальний кодекс України встановлює чинність закону про кримінальну відповідальність у часі (ст. 4), зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі (ст. 5), чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України (ст. 6), чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України (ст. 7), чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцем або особою без громадянства за межами України (ст. 8), правові наслідки засудження особи за межами України. Не менш важливо враховувати просторово-часові аспекти вирішення конфліктних ситуацій при за-стосуванні юридичних процедур. Це стосується підсудності справ, строків позовної давності та інших процесуальних строків, процедур оскарження судових рішень і вироків тощо.

Крім того, можуть визначатися й інші умови перебігу конфліктів. Виходячи з того, що будь-який конфлікт відбувається у певно обу-мовленій системі (сім'я, підприємство, організації, держави), цілком слушним є звернення до внутрішньосистемних меж конфліктів [50, с. 38-39]. Справа в тому, що в разі участі у конфліктній ситуації сторін, які входять до різних систем, конфлікт може набувати більшого поширення і глибини. Так, сімейні конфлікти можуть зачіпати інтереси не лише членів окремої сім'ї, а й їхніх родичів, приятелів, сусідів тощо. Особливо небезпечні макроконфлікти (міждержавні, воєнно- політичні та ін.), де крім політичних, економічних, територіальних проблем існує вірогідність загострення міжнаціональних, міжрелігійних відносин.

Виокремлюють також соціокультурний підтекст конфлікту (який охоплює культурні норми перебігу та вирішення конфліктів), безпосередній ситуативний фон розвитку конфліктної ситуації (який може діяти як фактор загострення конфлікту), наявність третіх сил, які зацікавлені у пом'якшенні або загостренні конфлікту, та ін. [18, с. 157-158]

Важливо також визначити соціально-психологічні умови перебігу конфлікту: особливості психологічних станів учасників та соціально- психологічних характеристик ступеня конфронтації (клімат у конфліктних групах, тип та рівень взаємодії, спілкування, а також діапазон та рівень заглиблення в конфліктну ситуацію різних соціальних груп — вікових, професійних, статевих, етнічних) [61, с. 33].

5. Причини конфлікту. Визначення характеру конфлікту і наступний аналіз його причин має важливе значення у вивченні конфліктних взаємодій, тому що причина є тим пунктом, навколо якого розвертається конфліктна ситуація. Рання діагностика конфлікту в першу чергу спрямована на відшукання його реальної причини, що дозволяє здійснювати соціальний контроль за поведінкою соціальних груп на перед конфліктній стадії.

Структура потреб - причин соціального конфлікту:

фізичні потреби (їжа, матеріальне благополуччя і т.д.);

потреби в безпеці;

соціальні потреби (спілкування, контакти, взаємодія);

потреби в досягненні престижу, знань, поваги, визначеного рівня компетенції;

вищі потреби в самовираження, самоствердженні.

За причинами виникнення внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:

• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);

• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;

• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

ПРО ПІДҐРУНТТЯ СОЦ. КОНФЛІКТІВ

Поняттям соціального середовища визначається той грунт, на якій виникає і розвивається конфлікт. У це поняття включається не тільки найближчим, але й далеке, більш широке оточення конфліктуючих сторін, ті великі соціальні групи, до яких вони належать, національні або класові, а також суспільство в цілому. 4 Але характер конфлікту залежить не тільки від об'єктивних умов в даній країні, великої чи малої групі, але і від суб'єктивного сприйняття або образу конфлікту, який створюється у діючих у даній конфліктній ситуації осіб або груп. Об'єктивні та суб'єктивні причини конфлікту, що виникають як на його ближніх, так і на дальніх підступах, а також склад учасників визначають і набір можливих способів дій, поведінки сторін. Оскільки кожна дія одного з учасників конфлікту викликає відповідне протидія, вони впливають один на одного, взаємодіють. Визначення тимчасових, просторових і системних меж конфлікту є важливою передумовою успішного регулювання, запобігання його деструктивного результату. Визрівання причин, формування складу учасників конфлікту, їх взаємодія і той чи інший результат конфлікту вимагають часу. Тому всякий реальний конфлікт являє собою не одноразовий акт, а процес, нерідко вельми тривалий. У зв'язку з цим аналіз конфлікту передбачає не тільки розгляд його структури, ст ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Причини конфліктів - важливий компонент в питанні врегулювання будь-якого конфлікту. Причини виникнення конфлікту є рушійною силою розвитку та ескалації конфлікту. Природа причин може мати об'єктивний чи суб'єктивний характер. Самі причини можуть мати структуру, тому необхідно вміти відокремлювати зміни параметрів всередині причин від причини конфлікту в цілому.

Визначають чотири основні групи причин.

1. Об'єктивні причини.

2. Структурноуправленческіе, або організаційні.

3. Соціально-психологічних фактори.

4. Суб'єктивні причини.

Зовнішні обставини, стереотипи поведінки, соціальне становище індивіда, спосіб життя - приклади об'єктивних чинників виникнення конфлікту. Існуюча в суспільстві домовленість або нормативно-правова база здатна стати причиною конфліктів у суспільстві, якщо вона недостатньо розроблена, не враховує всього різноманіття можливих ситуацій у міжособистісних взаємодіях, має слабку регулюючу функцію.

Друга група причин включає структурні, функціональні, ситуативні причини конфліктів. У цьому випадку конфлікти виникають у зв'язку з погано організованою діяльністю індивідів. Структура організації не відповідає висунутим вимогам, впливає на слабку функціональність, тому провокує конфлікти всередині колективу і між трудовими групами. Управлінські помилки викликають ситуації виникнення конфліктів. Нашарування управлінських промахів посилює напруженість в організації і призводить до конфліктів. Всі відносини індивіда в суспільстві обумовлені його психологічними і соціальними установками, які іноді здатні викликати протиріччя і конфлікти в міжособових взаємодіях, - соціально-психологічні фактори.

Наприклад, психологічна система людини влаштована таким чином, щоб оптимальним чином регулювати всю надходить до індивіда інформацію. Тому в міжособистісних відносинах люди втрачають або спотворюють інформацію, що надходить в комунікації. Цей природний процес не залежить від людини, але може спровокувати конфлікти. Невідповідність займаних індивідом ролей в процесі взаємодії відноситься до третьої групи причин.

Суб'єктивні (або особистісні) причини залежать від людини, її сприйняття і форми поведінки, психіки. Від того, як індивід оцінює поведінку іншого індивіда, наскільки сам проектує безконфліктне або конфліктну поведінку, залежить особистісна конфліктостійкість.

Поділ причин конфліктів на суб'єктивну і об'єктивну складові важливо при реальному конфлікті.атики, але й дослідження динаміки, стадій та етапів його розвитку.