Гра на музичних інструментах
Охарактеризуємо ще один вид виконавської діяльності – гру на дитячих музичних інструментах. Спочатку цей вид діяльності носив прикладний характер. Гра на музичних інструментах супроводжувала різні ігри дітей, в яких зображувався, наприклад, «стукіт підків» (кастаньєти) або «маршируючи солдати» (барабан). Оркестр складався в основному з ударних інструментів.
Останнім часом використання металофонів, тріол, цитр, флейт та інших інструментів виокремилося в особливий вид діяльності в дитячому закладі.
Відомий австрійський композитор Карл Орф, керуючись теорією Далькроза, розробив синтетичні форми музикування, сполучення співу і руху, ритмізованого читання віршів і гри на інструментах. Для цього він склав певну класифікацію музичних інструментів, включивши ксилофони, металофони, які звучать в різних регістрах (сопрано, альт, бас). До ударних він відніс тамбурини, тарілки, трикутники, кастаньєти. Але в чому заключаються дії дітей? Вони зображують «грім», «дощ», «спів пташок», «дзюркіт струмка», імпровізують, виконують на слух, за партитурою легкі п’єски, які супроводжують спів або рух.
Дитячі заклади Німеччини використовують досвід Ільзи Пуш. В розробленій нею методиці всі інструменти поділяються на ритмічні і мелодичні, вони супроводжують вільні ігри дітей. Дитина сама обирає той чи інший інструмент, намагається зіграти знайому мелодію, знаходить свої прийоми виконання.
В дошкільній педагогіці дитяче музикування знайшло широке використання. Розроблено педагогічні вимоги до дитячих інструментів, методику навчання гри на окремих інструментах.
Таким чином, у дитини, окрім співу і музично-ритмічних рухів, з’явилась ще одна можливість практичного вираження своїх творів в процесі музикування.
Яким чином в цій діяльності проявляються дії дітей?
Перш за все їх знайомлять з різними інструментами, називають, виконують певну мелодію, звертаючи увагу на темброву забарвленість кожного (дзвінкий тембр у металофонів, ніжний у трикутників, звучний у акордеонів), пояснюють знаходження високих і низьких звуків, демонструють прийоми гри.
Ці вимоги нескладні, і всі дії дитини спрямовані на правильне і точне їх виконання. Діти прислухаються до відтворених звуків, контролюючи себе слухом, зором, рухами рук, намагаються не допускати або виправляти помилки.
Можна сформулювати наступні програмні вимоги.
До кінця перебування в дитячому садку діти мають знати:
назви інструментів;
характер звучання інструментів, чути і розрізняти, в яких фрагментах п’єси вони звучать;
правила користування інструментів та їх зберігання;
прийоми гри на різних музичних інструментах і володіти найпростішими прийомами гри на них (наприклад м’яким рухом кисті при грі молоточком на металофоні, ксилофоні, медіатором на цитрі);
розміщення високих і низьких звуків на різних інструментах;
назви нот та їх місце на пластинках металофонів та клавішах інших інструментів.
Окрім цього, вони повинні:
правильно використовувати дихання, граючи на тріолах, кларнетах, сопілках, засвоїти зручну аплікатуру, граючи на акордеонах, баяні, піаніно, приглушувати звучання тарілки, трикутників, правильно тримати руки при грі на бубоні, барабані, змахувати кастаньєтами, мара касами;
грати в ансамблі, дотримуючись загальної динаміки, темпу, своєчасно вступати і закінчувати гру;
користуватися елементарними динамічними відтінками;
грати індивідуально прості пісеньки, поспівки;
добирати на слух добре відомі пісеньки, поспівки;
імпровізувати ритмічні і мелодичні поспівки.
Зазвичай використовується наступна послідовність в навчанні. Спочатку діти знайомляться із зовнішнім виглядом одного інструменту і прийомами гри на ньому.
Поступово в самостійній діяльності діти засвоюють прийоми гри. Індивідуально або невеликими групами вони виконують поспівки. Коли всі діти ознайомляться з інструментом і будуть грати ту чи іншу поспівку, можна поєднати всю групу дітей.
Музичний репертуар добирається таким чином, щоб діти спочатку грали на одній пластинці або клавіші, виконували лише ритмічний малюнок п’єси. Потім з дітьми розучують прості мелодії, які складаються з 2-3 сусідніх звуків.
Дії того, хто грає, можуть бути репродуктивними і творчими. В першому випадку мелодичний малюнок, ритм, пісня відтворюються точно, в іншому – по слуху, діти починають мелодію з різних звуків («транспонують»), імпровізують власні мелодії.
Музикування проходить по-різному: індивідуально, в невеликому ансамблі або оркестрі. Однак всі ці види діяльності вимагають від кожної дитини практичних навичок гри, знання можливостей інструментів. Діючи за власною ініціативою, вона виконує ті поспівки, які для неї найбільш цікаві, вправляється в певному виконавському прийомі. Участь в ансамблі, оркестрі висуває нові, більш складні завдання. Дитина, виконуючи свою «партію», має бути уважною, щоб вчасно вступити, додержуючись загального темпу і динаміки.
Насамкінець необхідно підкреслити – спів, ритміка, гра на дитячих музичних інструментах мають бути виразними і безпосередніми.