4 Охорона праці

Охорона праці являє собою систему законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людини в процесі праці. Цілком безпечних виробництв не існує, тому що в багатьох випадках можуть виникнути небезпечні і шкідливі виробничі фактори.

Основна задача охорони праці полягає в забезпеченні безпеки праці, тобто таких умов праці, при яких виключається вплив на працюючих небезпечних і виробничих факторів. Для досягнення цієї мети дуже важливим є виявлення місць прояву і визначення рівня небезпечних і шкідливих факторів із застосуванням вимірювального, органолептичного, розрахункового, реєстраційного, соціологічного, експертного і змішаного методів. Конституція України гарантує громадянам України право на працю і її безпеку.

На реалізацію цього конституційного права спрямовані закони України: "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Численні і різноманітні технологічні процеси хімічної промисловості засновані на використанні високих температур, високого і надвисокого тиску, вибухопожежонебезпечних і токсичних речовин в різних агрегатних станах. Для забезпечення сприятливих і безпечних умов праці тих, що працюють застосовуються принципово різні технічні прийоми і способи захисту, створюється нова техніка і технології.

В даній дипломній роботі виконані дослідження екологічних умов хвостосховищ ГЗК Криворіжжя, які проводились в умовах екологічної лабораторії. Тому в даному розділі розглянуті основні небезпечності і шкідливості на території хвостосховищ або при виконанні досліджень, розроблені заходи по їх зниженню.

Виконані розрахунки освітленості, узагальнені питання пожежної профілактики.

4.1 Вибір і характеристика будівельного майданчику хвостосховища

У зв'язку з тим, що темою дипломної роботи передбачено дослідження екологічних умов діючих хвостосховищ ГЗК Криворіжжя і при цьому зміна класу шкідливості цього виробництва не відбувається, то вибір будівельного майданчика не проводиться і характеристика його не надається.

4.2 Основні шкідливі і небезпечні чинники хвостосховищ

Головний шкідливий чинник, пов'язаний з хвостосховищами – це інтенсивне запилення оточуючих об’єктів. Все це дуже негативно впливає на стан здоров’я населення. Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу, уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею; шкідливість пилу обумовлена його здатністю викликати захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози.

Пил - не тільки негативно впливає на людину, але іноді погіршує і виробничу обстановку (видимість, орієнтування) в межах робочої зони, призводить до швидкого руйнування тертьових частин машини, може бути вибухонебезпечним і бути джерелом статичних зарядів електрики.

Через обезводнення хвостосховищ вітер розносить частки подрібненої руди (шлам) на значні відстань. Так, за даними Криворізької санітарно-епідеміологічної станції при швидкості вітру у 7-8 м/сек, концентрація пилу у повітрі 100м від хвостосховища складає 30-130 мг/м³, на відстані 1000м - 1,1 - 6 мг/м³; при швидкості вітру понад 11 м/с концентрація пилу піднімається до такого ступеню, що видимість в 100 м від хвостосховища знижується до 2 мг/м³. Іншими словами, і концентрація пилу в 100 м від хвостосховища у 22 рази перевищує гранично допустиму концентрацію, а на відстані у 3500м - в 5 разів.

Мінералогічний склад хвостів хвостосховищ показаний в таблиці 4.1, а хімічний склад та фізичні властивості хвостів – в таблиці 4.2.

Таблиця 4.1 - Мінералогічний склад хвостів хвостосховищ

Мінерал	Кількість, %
	мінералу		заліза
	ПКГЗК	ПівдГЗК	НКГЗК	ПівдГЗК
1	2	3	4	5
Кварц	59,1	62,6	0	0
Сидероплезит	23,9	9,2	9,1	3,2
Хлорит	9,3	6,5	3,4	2,1
Мартит	2,8	3,7	2	2,6
Магнетит	0,2	9,7	0	7
Інші	0,1	0,2	0	0
Доломіт	4,5	8,1	0	0
Всьго	100	100	14,5	14,9

Таблиця 4.2 – Хімічний склад та фізичні властивості хвостів

ГЗК	FeO	SiO	Alз	CaO	MgO	p2o5	MnO	CO	Об. Вага г/ смЗ	Коеф. Фільтрації, м/добу	Пи то- ма ва-га г/ см 3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
НКГЗК	15,2	60,6	1,4	1,4	4,2	0,1	0,2	0	2	4,5	2,8
ПівдГЗК	0	61,7	7	2,8	4,8	0	0	0	2,1	5	2,8
ЦГЗК	9,95	2,12	1,25	2,8	0	0,17	0,5	2,4	2,4	5	2,4
ПівнГЗК	50,9	65,8	11,06	3,2	5,2	0,17	0,14	3,3	0	0	0
ІнГЗК	13	69,1	2,6	1,9	2,8	0,19	0,21	3,7	0	0	0
Річковий пісок	0,3	0,14	97,2	1,9	0,2	0,06	0,03	0	0	0	0

Мікроклімат характерезує клімат приземного шару повітря на хвостосховищах, якій обумовлений мікромаштабними відмінностями земної поверхні всередині місцевого клімату. Мікроклімат залежить від наявності поглиблень в земній поверхні, які займають котловани кар’єрів, та підвищення у вигляді порідних відвалів. Як правило, швидкість вітру у хвостосховищі більша ніж швидкість повітря на поверхні. Температура повітря у хвостосховищі на декілька градусів нища чим на поверхні ( на 1 - 2° С ). Вологість повітря у хвостосховищі може бути вища, ніж на поверхні. Висока вологість повітря на хвостосховищі призводить до утворення в них туману і мрячки, які понижають видимість і затрудняють ведення робіт.

Повітря на хвостосховищі представляє собою звичайний атмосферний але з деяким вмістом таких речовин, як різноманітнітний пил, окиси азоту, вуглецю та сірки, альдегіду та інше. Пари та гази отруйних речовин у повітрі суміш, а тверді та рідкі частини - дисперсні системи,які називаються аерозолями. Важливою характеристикою атмосфери хвостосховищі є тиск повітря. Людина яка знаходиться на хвостосховищі може умовно розділити на тонкі горизонтальні шари з постійною температурою. Зміна температури повітря проходить від слою до слою. Для характеристики складу атмосфери приймають середній градієнт (перепад температури), для слою повітря між чашею та поверхнею хвостосховища.

Для освітлювальних мереж у хвостосховищі, а також стаціонарних світлових крапок на пересувних машинах, механізмах і агрегатах у хвостосховищі використовується електрична система з ізольованою нейтраллю при лінійній напрузі не вище 220В. При застосуванні спеціальних видів освітлення допускається напруга 380В. Для живлення ручних переносних ламп повинна застосовуються лінійна напруга не вище 12 В перемінного струму. Усі місця на хвостосховищі повинні бути освітлені відповідно до норм , приведених в таблиці 4.3.

Для освітлення хвостосховища застосовуються ксенонові трубчасті лампи типу ДКСТ - 50000 і ДКСТ - 20000.

Таблиця 4.3 - Норми освітлення робочих місць

Об’єкт	Най-менша освітле-ність, лк	Площина, в якій нормується освітленість	Примітка
1	2	3	4
Територія в районі ведення робіт	0,2	На рівні освітлювальної поверхні	Район робіт, що підлягає освітленню, встановлюється головним інженером
Місця роботи машин на картах	5	Горизонтальна	Освітленість повинна бути забезпечена по всій глибині і висоті дії робочого устаткування

Продовження таблиці 4.3

1	2	3	4
На відвальних хвостах і інших ділянках	10	Горизонтальна	Освітленість повинна бути забезпечена по всій глибині і висоті дії робочого устаткування
Місця розванта-ження поїздів, автомобілів і автопоїздів на відвалах	5	Горизонтальна	Освітленість забезпечується на рівні освітлюваної поверхні
Район роботи бульдозера чи іншої тракторної техніки	10	На рівні гусениць трактора	-
Місця роботи гідромоніторної установки	10	Горизонтальна	Освітленість забезпечується по всій висоті розроблювального уступу в радіусі дії струменя води
Місце укладання породи, гідро-відвал	5	Горизонтальна	-
Місце бурових робіт	10	Вертикальна	Освітленість забезпечується на висоту щогли верстата
Кабіни машин і механізмів	30	Горизонтальна	На висоті 0,8м від підлоги

Під час відбору проб повітря робочої зони, працівники Служби охорони навколишнього середовища (інженер-хімік і лаборант хімічного аналізу) повинні дотримуватись правил вимог до відбору проб, а також правила техніки безпеки роботи в хімічній лабораторії (при роботі з отруєними сильнодіючими вибухонебезпечними та пожежонебезпечними речовинами), а також правила техніки безпеки при роботі з електронагрівальними приладами. При роботі з комп’ютером працівники знаходяться в умовах надмірного нервово-емоційного напруження, довготривалих статичних навантажень, обмеженої рухової активності призводить до неврозів, відхилень у психіці, захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи тощо.

4.3 Заходи по зниженню шкідливих і небезпечних чинників

Успіх у роботі щодо забезпечення безпечних умов праці залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, небезпечних і шкідливих виробничих факторів з урахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних і організаційних заходів. Ці заходи, знаходяться в тісному взаємозв'язку , вони впливають на процес формування безпечних умов праці.

При роботі в лабораторії.

Природна і штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічнимвимогам: - створювати у робітничій зоні приміщень відповідні нормам метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря); - повністю видаляти з приміщень шкідливі гази, пари, пил і аерозолі.

При роботі з комп’ютером.

Поряд з технічними, організаційними та іншими заходами і засобами щодо збереження здоров'я та підвищення працездатності користувачів комп’ютерів значна увага повинна приділятись медичним профілактичним заходам. До вказаних заходів, в основному, належать:

• медичні огляди (попередні та періодичні);

• раціональне і профілактичне харчування;

— спеціальні вправи, самомасаж та психофізіологічне роз вантаження.

Розрахункова частина.

Визначимо необхідну освітленість екологічної лабораторії. Територію, екологічної лабораторії візуально можна представити у вигляді прямокутника з довжиною сторін 50,0 м і 20,0 м.

Площа території, що освітлюється, дорівнює

S=50,0×20,0=1000,0 м² (4.1)

Мінімальна освітленість по нормі складає 50 лк. Освітлення здійснюється світильниками прямого світла. Напруга в освітлювальній мережі 220 В. Потужність електроламп, що вживаються 150 Вт.

Потужність освітлювальної установки цеху по методу ватів проводиться по формулі

кВт (4.2)

де Е = 50 - нормована освітленість, лк;

S = 1200,0 - площа території, що освітлюється м²;

к = 1,5 - коефіцієнт запасу(згідно проекту);

Е_ср= 3,95 - середня горизонтальна освітленість, лк (при рівномірному розміщенні освітлювальних приладів загального освітлення при витраті 1Вт/м²).

кВт

Необхідну кількість ламп визначаємо по формулі

, (4.4)

де W₁ - потужність освітлювальної установки, Вт;

W₂ - потужність однієї лампи, Вт.

шт.

Для освітлення екологічної лабораторії, де проводяться хімічні аналізи, необхідно 126 ламп потужністю 150 Вт, що відповідає діючим санітарним нормам.

4.3.1 Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту працюючих від небезпечних і шкідливих факторів виробництва розподіляються на дві категорії: засоби колективного захисту і засоби індивідуального захисту.

До основних засобів колективного захисту відносяться огороджувальні пристрої, гальмівні пристрої і блокування, сигналізатори про небезпеку, опізнавальне пофарбування і знаки небезпечності, дистанційне управління, спеціальні засоби безпеки. Перераховані засоби колективного захисту проектуються як складова частина технологічного обладнання. Винятки складають знаки безпеки і спеціальні засоби захисту, які можуть бути використані як у машинах і механізмах, так і виробничих приміщеннях.

До спеціальних засобів захисту праці відносяться, наприклад, системи освітлення і вентиляції виробничих приміщень; розриви і габарити безпеки (розриви між будинками і спорудами в цілях пожежної безпеки, відстань між залізничними путями та ін.); певні розміри пройм в стінах цехів для проїзду транспорту; дворучне ввімкнення пресів; стружкоподрібнюючі пристрої.

Застосування засобів індивідуального захисту працюючих - це лише додатковий профілактичний захід, необхідний в тих випадках, коли іншими способами неможливо попередити небезпеку травм і захворювань. Тому індивідуальні засоби мають допоміжний характер і не заміняють технічних рішень. Річна потреба в засобах індивідуального захисту для працівників екологічної служби приведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 – Річна потреба в засобах індивідуального захисту

№ п/п	Професія чи посада	Кількість чоловік по професії	Засоби індивідуального захисту	Термін носки, міс.	Загальна кількість на рік
1	2	3	4	5	6
1	Інженер-хімік	1	Костюм бавовня-ний	12	2
			Черевики шкіряні	12	2
			Каска пластмасо-ва захисна	24	2
			Підшлем-ник теплий	12	2

Продовження таблиці 4.4

1	2	3	4	5	6
			Куртка зимова	36	2
2	Лаборант хімічного аналізу	6	Костюм бавовня-ний	12	2
			Черевики шкіряні	12	2
			Каска пластмасо-ва захисна	24	2
			Підшлем-ник теплий	12	2
			Куртка зимова	36	2

4.3.2 Санітарно-побутові приміщення і пристрої

Допоміжні приміщення різного призначення, як правило, розташовують разом, в одній будівлі та в місцях з найменшим впливом шуму, вібрації та інших шкідливих факторів. Вимоги щодо складу, розміщення, розмірів та обладнання допоміжних приміщень викладені в СНиП 2.09.04-87 і відноситься до другої групи.

Для цієї групи відносяться наступний склад побутових приміщень: умивальні, душові, убиральні, приміщення для особистої гігієни вбиральні жінок, гардеробна, душеві, вмивальні, кімната прийому їжі, пункти питного водопостачання і медпункт.

Гардеробні служать для зберігання домашньої одежі і спецодягу і розраховуються по кількості робітників, враховуючи 5% резерву.

Інші приміщення розраховуються по кількості робітників в найбільш чисельну зміну.

Кількість сіток в душових прийнято з розрахунку одна душова сітка на три людини. Кількість кранів у умивальних розраховано по нормі 1 кран умивальника на 20 осіб.

Для харчування робітників є кімната прийому їжі, кількість посадкових місць розраховано за нормами 1 місце на 4 людей.

Убиральні, що розміщуються в будівлях, проектується розташувати на відстані не більше 75 м від робочих місць, а від робочих місць на території підприємства - не більше 150 м.

В приміщеннях екологічної служби розташовані питні фонтанчики і автомати підсоленої газової води. Джерела питного водопостачання віддалені від робочих місць не дальше 75 м.

Робітники цеху цілодобово обслуговуються медпунктом.

Оскільки в даній роботі не передбачається збільшення штату робочих, то додатково санітарно-побутові пристрої не встановлюються.

4.4 Пожежна профілактика

Протипожежний режим визначається комплексом вимог пожежної безпеки, встановлюваних існуючими правилами, інструкціями і наказами адміністрації підприємства з метою розробки профілактичних мір попередження пожеж.

Виробничий процес в екологічній лабораторії за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою, згідно СНіП 2.09.02.-85, відноситься до категорії „Г”, вибухонебезпечні приміщення.

Лабораторні меблі і обладнання повинні встановлюватись так, щоб вони не перешкоджали евакуації людей.

Підлога в лабораторії повинна бути з негорючих матеріалів.

У приміщеннях лабораторії дозволяється використовувати балони з інертним газом.

Легкозаймисті і горючі рідини повинні зберігатись в окремих приміщеннях, відокремлених від інших приміщень стіною з межою вогнестійкості.

Всі роботи в лабораторії, пов’язані з можливістю видалення пожежо і вибухонебезпечних парів або газів, повинні виконуватись в витяжних шафах.

Робоча поверхня столів, стилажів, витяжних шаф, які призначені для роботи з вибухонебезпечними рідинами або речовинами, повинні мати негорюче покриття.

Ймовірність ураження будівлі блискавкою зменшена застосуванням системи громовідводів II категорії, виконаної у відповідності з СН 305-77.

В таблиці 4.5 приведені норми розрахунку первинних засобів пожежогасіння.

Таблиця 4.5 – Первинні засоби пожежогасіння

Ка- тего-рія при-мі-щення	Пре-дільна захищена площа, м2	Клас по- же жі	Пінні та водні вогнегас-ники ОП-1, місткіс-тю 10 л.	Порошкові вогнегасники місткістю, л			Хладонові вогнегасни-ки місткістю 2л	Вуг-лекислий вогне-гасник місткістю, л
				2	5	10		2 (3)	5 (8)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Г	800	В С	2 -	- 4	2 2	1 1	- -	- -	- -

Для гасіння можливих пожеж в лабораторії передбачені первинні засоби пожежогасіння, згідно «Правилам пожежної безпеки Україні». До них відносяться: пожежний водопровід, об’єднаний з виробничим; пожежні крани з брезентовими рукавами і відводами; водні та пінні вогнегасники (вуглекислотні); ящики з піском, ємністю 0,5 м³ і лопатами. Пожежні щити встановлюються на території цеху з розрахунку - один щит на 5000 м²

Також передбачена система автоматичного гасіння пожежі і сигналізації за діючими нормативами.

Як первинні засоби пожежогасіння передбачені пінні вогнегасники хімічної дії. Окрім вогнегасників на пожежних щитах встановлені: ломи, багри, сокири, лопати, відра. У щитів встановлені ящики з піском. Ці щити встановлені на видних і легкодосяжних місцях недалеко від виходів з будівлі.

Перелік інвентарю пожежного щита:

• вогнегасники – 3шт.

• ящики з піском – 3 шт.

• покривало з матеріалу, що не згорає – 1 шт.

• багри – 2 шт.

• ломи – 2 шт.

• лопати – 2 шт.

• сокири – 2 шт.

ВИСНОВКИ

В нашому місті ще з минулого століття 5 гірничо-збагачувальних комбінати відводять сотні тисяч гектар землі для складування відходів свого виробництва. Метою ГЗК є виробництво залізорудного концентрату, котрий у подальшому використовується в якості сировини для виготовлення агломерату. В результаті виробництва утворюються відходи у вигляді шламів, які відправляють у шламосховища (презентація: шламосховище). Шлами являє собою суспензію з таким хімічним складом, як це вказано в даній таблиці (презентація: хімічний склад, табл.2.2).

При високих температурах атмосферного повітря вода з поверхні шламосховища випаровується і залишається пил, котрий вітром підіймається і розноситься у навколишнє середовище, забруднюючи його, так як шлам містить ряд шкідливих домішок, зверніть увагу на таблицю (презентація: шкідливі домішки, табл.2.3). А також займаються родючі землі, що забруднюються і внаслідок забруднюють грунтові води.

Для вирішення цієї проблеми необхідно вжити заходів, які б мали еколого-економічний ефект. Підприємство не має економічної можливості дозбагачувати відходи для подальшого введення у виробництво, тому пропоную практично використовувати шлами, як компонент суміші для виготовлення легкого заповнювача для заповнення відпрацьованих гірничо-підземних пустот, для виготовлення бетону та будівельних матеріалів. Суміш представлена трьома компонентами: шлами – 51-72%; сланець – 18-34%; натрієве рідке скло – 10-15%.

При економічному розрахунку спостерігається ефект для підприємства, який складає 7100,75 тис. грн./рік (презентація: показники, табл.), а також екологічний ефект, який полягає в скороченні земель з-під шламосховищ, зменшенні кількості пилу, при чому дотримана техніка безпеки праці робочого персоналу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України "Про відходи" (№187/98-ВР від 05.03.1998р.).

2. ДСТ 17.9.0.1-99 Виявлення відходів і представлення

інформаційних даних про відходи.

3. ДСТ 17.9.1.1-99 Класифікація відходів.

4. Державний класифікатор України (ДК 005-96 Класифікатор відходів).

5. ДСТ 959.0-91 «Батареї акумуляторні свинцеві».

6. «Санітарні правила при роботі з ртуттю, її з'єднаннями і приладами з ртутним заповненням» №4607-88 від 04.04.88р.

7. Державний класифікатор України (ДК 009-96 Класифікатор видів економічної діяльності).

8. Базельська конвенція з контролю за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видалення.

9. Розрахунок утворення побутових і промислових відходів на підприємствах регіону Криворізької регіональної інспекції екологічної безпеки.

10. Норми Міністерства транспорту України від 08.12.1997р. №420 "норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин".

11. Правила Міністерства транспорту України від 08.12.1997р. №417 "Правила нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей НД7214 у 95120-157-97".

12. Снип №245-71 "Санітарні норми проектування промислових підприємств».

13. Постанова КМУ від 01.11.1999р. №2034 "про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів".

14. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (№1268-12-ВР від 26.06.1991р.).

15. Закон України "про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (№4005-12-ВР від 24.02.1994р.).

16. Постанова КМУ від 31.08.1998р. №1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та ути л ізації відходів».

17. Наказ Мінекобезпеки України від 17.02.1999р. №41 «Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізвції відходів та Інструкції щодо її складання».

18. Дсанпін 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення".

19. ДСТ 12.7.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

20. Санпин 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення».

21. ДСТ 17.4.2.01-81 «Охорона природи. Ґрунт. Номенклатура показників санітарного стану».

22. «Методичні вказівки по оцінці ступеня небезпеки забруднення ґрунту хімічними речовинами» №4266-87, затверджені МОЗ СРСР від І3.04.1987р.

23. Наказ Мінпрому, Мінекономіки, Мінекобезпеки України від 31.12.1996р. №223/154/165 "Про затвердження Положення про порядок збирання та перебоязкі відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів".

24. Водний кодекс України (№214/95-ВР від 06.06.1995р.).

25. Кодекс України Про надра (ШЗЗ/94-ВР від 27.07.1994р.).

26. Земельний кодекс України (№562-12 від 18.12.1990р.).

27. Вторинні матеріальні ресурси чорної металургії: Довідник у 2-х томах, т1: Брухт і відходи чорних металів і вогнетривких матеріалів - М.: Економіка, 1986.-229C.

28. Вторинні матеріальні ресурси кольорової металургії: Брухт і відходи (утворення і використання). Довідник. -М.: Економіка, 1984.-152с.

29. Системи технічного обслуговування і ремонту устаткування енергогосподарств на промислових підприємствах. М.: Енергоавтоміздат, 1989р.

30. Норми МЖКХ України від 25.12.1997р.

31а.http://rudana.in.ua/arselor_mittal.htm

32а. Кодекс законів про працю України