3. Проблема запозичень.

Підраховано: близько 90 відсотків нових слів, що з'являються у кожній мові, - це терміни. Сучасна українська термінологія також активно поповнюється новими одиницями -- переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: траст, кліринг, маркетинг, демпінг, файл, курсор, байт, інтерфейс, шенон, фортран, плотер, моніторинг, авуар, паритет, індосант, утиліта, жирант, ревальвація тощо. Одним із шляхів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної терміносистеми і часто негативно впливає на швидкість навчального процесу. Існує і глобальний погляд на цю проблему: коли в мові є до 72-85% запозичень, т.зв. термінів-інтернаціоналізмів, то чи маємо право говорити про існування цієї національної мови? (М.Коваль, Т.Багдасар'ян).

У самій англійській мові кількість запозичень становить лише 5 відсотків від загального числа новотворів, що свідчить про її чистоту і про здатність цієї мови до самозбагачення (О.Баранов).

Інші мови, у т.ч. й українська, також мають потужні внутрішні ресурси для називання нових понять. Обвальна кількість запозичень у них - це найчастіше данина моді. Для чого, скажімо, українській мові потрібні нові терміни дистриб'ютор і дилер, коли на позначення тих самих понять вона має слова база та продавець (або посередник). Так само зайвими є слова ексклюзивний (винятковий),  превентивний (попереджувальний, запобіжний), шипінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес-реліз (довідка для преси) тощо. Слушне зауваження: "Більшість термінів американського походження базується на побутовій лексиці. Тому терміни, які сприймаються українцями як щось надзвичайно хитромудре, для американця -- це, як звичайно, знайомі з дитинства слова (або їх корені): господар, загорожа, згода, вискочень тощо" (В.Гуменюк).

Загальновживані українські слова теж здатні термінологізуватися: "Хто б міг колись подумати, що поле може бути електромагнітним, а яма - потенціальною?" (М.Вакуленко). Також слова тканина (нервова), місток (водневий), ланцюг (атомний), гусениця (тракторна), корінь (квадратний), хвиля (звукова), пояс (кліматичний) тощо в рамках конкретної терміносистеми сприймаються лише у своєму другому - термінологічному -- значенні.

Втішно, що до окремих нових запозичень в українській термінології вже виникли власномовні відповідники, наприклад: трастове товариство - довірче товариство,  апроксимація - наближення, детектор - виявляч, атенюатор - послаблювач та ін. Якщо така тенденція продовжиться, то більшість "модних" запозичень відійде в пасивний запас - залишаться змістовні необхідні терміни. Під час добирання українських відповідників до іншомовних термінологічних одиниць виникає ще одна проблема.

4. Проблема перекладу термінів

З однієї мови на іншу терміни не перекладають, як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: "поняття -> український термін", а не "іншомовний термін -> український термін", з якої мови не відбувався б переклад (В.Моргунюк). Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей "підкаже" іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Проілюструємо це таким прикладом.

У російській термінології одна з деталей ізолятора називається "юбка" - очевидно, назву підбирали за подібністю. Українська термінологія для цього поняття має термін "острішок" (від слова "стріха"). Як бачимо, асоціації у творців двох термінів були різні. Тому перекладати російський електромеханічний термін "юбка" українським словом "спідниця" не можна - це не термінологічний підхід. Так само помилково буде перекладати російський будівельний термін "грохот" як "гуркіт" чи "грюкіт", оскільки йдеться про назву пристрою для пересівання піску або цементу, і в українській терміносистемі для того існує слово "решето".

Якщо назва поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у комп'ютерній термінології: user - користувач, mouse - мишка, reset - перезапуск тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття.

Інколи для знайдення оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший. Так, термін-інтернаціоналізм директ-мейл означає "реклама товарів, і послуг через розсилання конкретним адресатам". Ось деякі національні назви цього поняття: англ.: direct mail; нім.: Werbung der Post; фр.: direct mail; пол.: reklama wysylkowa pocztowa; рос.: директ мейл. Умотивованість німецького терміна "підказала" термінологам найкращий варіант для українського відповідника:  рекламування поштою (О.Покройська).

Отже, сьогодні українська термінологія має можливість поповнюватися запозиченнями і перекладами безпосередньо з тих мов, які для того підходять, а не тільки через російську, як це було в попередні десятиліття. У теперішніх умовах переглядають і виправляють деякі терміни, що потрапили в українську термінологію методом "зіпсутого телефону". Наприклад, термін "bitstate memory" (рос.: двухстабильная ячейка памяти; укр.: двостабільна комірка пам'яті) матиме вигляд "двостанова пам'ять" (Б.Рицар).

Посередництво російської мови призвело до плутанини у вживання українських термінів "означення" та "визначення". причина проблеми в тому, що латинські слова "definitio" і "determinatio" російською мовою перекладаються одним словом: "определение". Якщо усунути фактор посередництва, то названі поняття в українській термінології відразу чітко розмежуються за допомогою наявних словесних ресурсів: definition - означення, determination -- визначення.

Так само, як і поет-перекладач, термінолог-перекладач може створити національний термін, що за багатьма параметрами вигідно відрізняється від терміну-інтернаціоналізму.

Оскільки термінотворення є свідомим процесом, то науковець так чи інакше вкладає у назву наукового поняття свої почуття. А.Зелізний наводить такий приклад: один польський автор, пишучи статтю про апарати, які за міжнародною термінологією називаються барботажними, замінив їх назву на belkotkowe -- белькотливі. Цікавий висновок: таке любовне ставлення до апарата, його персоніфікація, за умови збереження точності й однозначності, ближче відкриває механізм функціонування приладу і ріднить з ним дослідника, підкреслює відчуття єдності матеріальної і духовної культур.

Як не дивно, подібні думки висловлюють ще деякі термінологи, хоч загальноприйнятою є вимога, щоб термін був емоційно нейтральний -- "холодний".

Для того. щоб нові терміни органічно увійшли до літературної мови, їх треба творити з власномовного будівельного матеріалу (коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів). Ця нібито проста вимога на сучасному етапі функціонування термінології перетворилася на проблему.