Л_2_6. Стратегічні напрямки забезпечення рівних можливостей для інвалідів

- Створення умов для безпечного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури: пристосування для використання інвалідами (планування і забудов; будівництво і реконструкція будинків); транспортне обслуговування (спеціальне обладнання); обладнання житлових приміщень, де мешкають інваліди спеціальними засобами; забезпечення засобами спілкування (азбука Брайля, слуховими апаратами, тифло - перекладом, альтернативними методами спілкування).

- Працевлаштування: місцеві органи, Державна служба зайнятості, відділення Фонду соціального захисту, підприємства.

- Соціально-психологічна і соціально-педагогічна робота з інвалідами: обстеження і вивчення інтересів, індивідуальна робота…нагляд…підтримка…робота «Телефону Довіри», групові тренінги та групи взаємодопомоги, просвітницькі кампанії та культурна, спортивна діяльність…

Л_2_7. Дитина з функціональними обмеженнями. Прогресуюче зростання кількості дітей з вадами розвитку та спадковими захворюваннями є характерною тенденцією останніх десятиріч для всіх країн світу. В Україні за умов наслідків чорнобильської аварії ця ситуація має поглиблений характер. За даними всесвітніх організацій охорони здоров'я серед дітей-інвалідів більше 30% складають діти з порушеннями психічного розвитку, 20% - із захворюваннями опорно-рухового апарату та неврологічними відхиленнями від норми, 17% - глухі та з обмеженнями слуху, 13% - сліпі та з обмеженнями зору. Є дані про значне зростання в останній час розумово відсталих дітей, кількість яких складає близько 36% всіх аномальних дітей. Соціальна реабілітація таких дітей, завданням якої є поновлення їх максимально можливої праце- та життєздатності, потребує створення розгалуженої мережі закладів для забезпечення повноцінних умов розвитку хворої дитини. Така мережа повинна включати як спеціалізовані установи, так і учбово-виховні заклади загального типу. Традиційною для України, як і для інших пострадянських країн є система ізольованого виховання аномальних дітей в спеціалізованих закладах, таких як спеціалізовані дитячі дошкільні заклади, спеціальні школи-інтернати та будинки-інтернати для розумово відсталих дітей. Поліпшення стану щодо організації допомоги дітям-інвалідам, особливо у ранньому віці, можна досягти не тільки будуванням закладів постійного проживання, а, перед усім, створенням відкритих закладів обслуговування, які мають виконувати функції діагностики, догляду, реабілітації та порадництва.

В залежності від порушень діти поділяються на наступні категорії:

- з ушкодженням опорно-рухового апарату (здатні самостійно пересуватися, здатні пересуватися за допомогою спеціальних пристроїв або інвалідних візків, не здатні до пересування (лежачі);

- з дефектами слуху (глухі з обмеженнями слуху);

- з дефектами зору (сліпі та з обмеженнями зору);

- з дефектами мовлення (фонетичні та фонетико-фонемотичні дефекти, загальний недорозвиток мовлення, заїкання);

- з порушенням розумової діяльності (здатні до навчання та трудової діяльності, нездатні).