Тема 3. Класифікація та особливості пасивних операцій банків

Мета лекції – визначити сутність, класифікацію та призначення пасивних операцій банків

План лекції:

3.1. Сутність та структура ресурсної бази банку

3.2. Сутність та порядок формування власних ресурсів банку

3.3. Порядок здійснення депозитних операцій банку

3.4. Особливості інших пасивних операцій банку

3.1. Сутність та структура ресурсної бази банку

Під ресурсами банку розуміють сукупність власних, залучених і запозичених фінансових ресурсів банку, що знаходяться в безпосередньому його розпорядженні та використовуються на його розсуд для здійснення активної діяльності.

Ресурси банку відображаються у складі його пасивів і за джерелами формування поділяються на (рис. 3.1.1):

Рис. 3.1. Структура ресурсної бази банку

власні – кошти, які належать безпосередньо банку;

залучені – залишки коштів на вкладних та поточних рахунках клієнтів або кореспондентських рахунках банків;

запозичені – кошти, отримані у вигляді кредитів на міжбанківському ринку або від розміщення власних боргових цінних паперів.

Залучені і запозичені кошти банку становлять суму заборгованості банку перед клієнтами і в складі пасивів відображаються окремим розділом, який називається «зобов’язання банку».

Усі власні, залучені й запозичені ресурси банки спрямовують для нарощування обсягів активних операцій, оскільки саме вони забезпечують отримання прибутку, а отже, й зростання капіталу банку.

3.2. Сутність та порядок формування власних ресурсів банку

Першочергову роль у процесі функціонування та розвитку банку відіграє його власний капітал.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» капітал банку – це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань.

Власний капітал банку виконує такі функції:

захисну, яка полягає в тому, що власний капітал банку захищає інтереси вкладників та кредиторів банку, а також покриває збитки, що виникають у процесі банківської діяльності;

забезпечення операційної діяльності,що полягає в тому, що власний капітал використовується для придбання приміщення, техніки, обладнання офісу тощо на першому етапі організації діяльності банку;

регулююча, котра полягає в тому, що власний капітал використовується для регулювання банківської діяльності і слугує базою для розрахунку економічних нормативів, встановлених Національним банком України і обов’язковими для виконання банками.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено такі види капіталу:

підписний капітал – величина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);

статутний капітал – сплачений та зареєстрований підписний капітал.

регулятивний капітал – є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу (рис. 3.2.1.).

Основний капітал вважається таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. До його складу входять такі елементи: